Валентин Бадрак: Основна умова — безперебійне постачання сучасного озброєння силам оборони України. З цим є проблеми. І були протягом всіх цих 300 днів війни. Ми, на жаль, не можемо сказати, що належним чином готувалися до масштабної війни. Цього не було протягом 2014-го, 2021-го чи 2022 року. Цілком зрозуміло, що Україна була не готова до такої війни і не готувалася як держава. Готувалися люди, які потім взяли в руки зброю і пішли зупиняти цю навалу.
Україна може все в плані того, щоб переламати хід війни. Ключова подія відбулася на початку вересня — контратака на Харківщині. Коли російські угруповання були відкинуті. Вони були абсолютно деморалізовані раптовим, професійним, виваженим продуманим наступом. Це стало розумінням для всього світу — українська армія здатна вдало не тільки реалізовувати оборонні операції, а й наступати. Разом із цим ми бачимо на кожному етапі, коли ЗСУ мають успіхи, що західні партнери пригальмовують ситуацію і намагаються управляти цією війною. А українська армія навіть і з дефіцитом озброєння здійснює просування вперед.
Наприклад, деокупація Херсона відбулася практично з тією зброєю, яку надавали ще в липні. Нічого нового не було. Крім того, можна зробити висновок, що гальмування постачання відбувалося штучно. Наприклад, постачання комплексу IRIS-T 11 жовтня після одного з наймасштабніших обстрілів України.
Валентин Бадрак: Вся ця ситуація заохочує Путіна все продовжувати. Тому він іде далі, не зважаючи на те, що Росія стикається все з більшими та більшими проблемами: технологічними та фінансовими. Там ще ресурсів вистачає. Росія зараз розгортає збільшене виробництво озброєння. У грудні була інформація про те, що вони переводять оборонну промисловість на 12-годинний робочий день і про те, що вони намагатимуться виробляти ракети. При цьому намагаються обходити санкції. Якщо і досі йдеться про виробництво ракет у Росії, це означає, що їй вдається контрабандним шляхом отримувати комплектуючі. Можливо, вони закуповують в Ірані, можливо, Китай. Може, їм вдається закуповувати це в південно-східній Азії через свої країни-партнери.
На жаль, це свідчить про те, що антипутінської коаліції немає зараз. Ми розраховували на те, що «Рамштайн» перетвориться на цю коаліцію. Але це не відбулося. А станеться це тоді, коли всі країни «Рамштайну» захочуть зміни режиму і відсторонення та знищення режиму Путіна. Хоча позитивні ознаки все ж таки є. Наприклад, у грудні відбулися події, важливі для України. Наприклад, «Велика сімка», закликана притягнути Путіна особисто до відповідальності. Це говорить про те, що світ повільно, але змінюється. Він все більше починає розуміти небезпеку від путінського режиму. І все більше і більше розуміє, що саме він, Західний світ, своїм мовчанням створив цього Путіна, який йшов до цих злочинів фактично з 2003 року. Йому багато чого вдалося зробити. Системність роботи та багато грошей зробили свою справу у підривній роботі, а не у розвитку добробуту російського народу. Він завжди нехтував своїми громадянами.
Слухайте також: Ключ до безпеки України в ЗСУ і зламі мислення у росіян — Микола Бєлєсков
Валентин Бадрак: У нашій книжці ми вказуємо на наші виключні можливості українські, а саме розвиток ракетних програм, створення ракет дальністю 1000 і 1500 км. Це є можливим і необхідним. Ми переконані, що країни такі як Польща, Чехія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва, які вже виступили країнами-партнерами та нашими друзями, найбільше відчувають вразливість натівської системи і ймовірність війни на своїх територіях. Вони зацікавлені в розвитку ракетної техніки. Наш спільний ракетний потенціал досить великий. Ще у 2020 році в книжці «Як перемогти Росію у війні майбутнього» Володимир Горбулін писав про асиметричні технології. Це безпілотні, безекіпажні системи, які мали б випускатися тисячами для масового використання проти потужного озброєння. Росія це зрозуміла швидко. Зараз успішно цим користується. А в Україні цим займалися замало.
Бачення Зеленського до 24 лютого не були спрямовані на потужне переозброєння України. На жаль. Тоді він цього або не розумів, або не хотів розуміти. Цю ділянку він передав людям, які, між іншим, мають свої інтереси у владі. Технології розвитку озброєння не рухалися. Не вкладали стільки грошей і уваги, скільки варто було б. Але Зеленський є людиною прогресивною. Це довели 10 місяців повномасштабної війни. Вже під час війни ситуація змінилася в кращу сторону.
Порошенко, наприклад, взагалі питанням переозброєння не займався. Або якщо і займався, то лише на тих ділянках, які були цікавими для нього з точки зору бізнесу. Чому країна відвернулася від Порошенка? Люди відчули, що політик проміняв місію на бізнес-інтереси. На щастя, цього не відбулося стосовно Зеленського. Він свою місію зараз виконує.
Валентин Бадрак: У 2022 році довелося багато наздоганяти за попередні роки, коли нічого не було зроблено. Проблем було більше, ніж достатньо. Але війна згуртувала націю. Національна ідея боротьби з агресором набула величезного значення. Можна казати про те, що через це всі процеси почали рухатися дуже швидко. В тому числі й процеси, які пов’язані зі створенням власної зброї. Наприклад, наша система управління вогнем артилерії «Кропива» — надзвичайно сильна та набагато краща, ніж те, що є в Росії. Вона дозволяє в 10 разів пришвидшувати контрудари артилерійськими системами.
Читайте також: Україна претендує на іншу роль у світі, ніж мала дотепер — Михайло Винницький
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS