Ключ до безпеки України в ЗСУ і зламі мислення у росіян — Микола Бєлєсков

Переламні моменти в російсько-українській війні

Микола Бєлєсков: Переламних, поворотних моментів було декілька. Звичайно, після перших двох тижнів стало зрозуміло, що ворог не має потенціалу реалізувати свої максималістські плани.

Те, що в кінці березня і на початку квітня ворог вирішив вивести свої сили з півночі України, це був перший поворотний момент — чітке визнання ним, що він змушений зменшувати масштаби своїх амбіцій і корегувати свою тактику. Другий переламний момент — коли ми отримали західні системи дальнього вогневого ураження. Коли ми змогли зупинити тактику артилерійського наступу і нівелювати російську перевагу в ствольній реактивній артилерії.

Війна відбувається в усіх трьох фізичних вимірах: море, земля, повітря. У Чорному морі ми від оборони перейшли до того, що відкинули ворога з північно-західної частини акваторії Чорного моря і змусили його перейти до оборони. Якщо говорити про повітряний домен, то треба віддати належне нашим Повітряним силам, які не дали ворогу завоювати домінування в повітрі з перших днів бойових дій. Цей рівень тримається і досі. Також дуже ефективно працює протидія загрозам від ракетних ударів.

• Головним показником того, що ворог не справився — є те, що вони оголосили мобілізацію в кінці вересня. Таким чином вони визнали, що не готові до продовження боротьби.

«Росія нас недооцінила»

Микола Бєлєсков: Наратив, який був домінуючим на Заході щодо першого місяця повномасштабної війни — нас врятували виключно ті системи тактичного рівня, які нам масово постачалися: ПТРК, ПЗРК, гранатомети. Але пізніше вони визнали, що якби в Україні не було радянського спадку важкого озброєння та підготовлених фахівців, то це була б агонія. Якби ми опиралися лише на легкі західні системи, ми б не справилися. Проблеми у нас почалися, коли після першого місяця інтенсивних боїв ми почали вичерпувати свої запаси ракетно-артилерійського озброєння та боєприпасів до них, а ворог навпаки перейшов до артилерійського наступу. Тут якраз і проявився цей дисбаланс. Ситуація вирівнялася тоді, коли нам надали важке озброєння.

Росія нас недооцінила. Вони були впевнені, що ЗСУ не мають жодного шансу. У них був звичайний, типовий воєнний шовінізм. Вони переоцінили себе і недооцінили свого противника — нас. Мені здається, росіяни були в полоні тих уявлень, які у них склалися після бойових дій 2014-2015 років, коли дійсно наші збройні сили виходили з дуже важкої кризи боєготовності. Вони думали, що ми й далі в такому ж стані. Але ми розвивалися. Вони прорахувалися.

• Україна виявилася найсерйознішим противником, з яким зіткнулася РФ, починаючи з 1945 року.

Після перших наших успіхів відбувся зворотній ефект від переоцінки Росії до недооцінки Росії. «Той, хто недооцінює свого противника, приречений на поразку». Це 100%. Основна перевага росіян в тому, що вони не рахуються з втратами, коли планують свої операції. Ми ж завжди враховуємо людський компонент, плануємо операції так, щоб втрати були найменшими. Тож, вони мають велику кількість людей та радянські запаси озброєння. Звичайно, це все не нескінченне. Але воно є. Поки що вони мають в цьому перевагу. Ми завдали збитків. Довго вони не протримаються.

Слухайте також: Чому військове керівництво України почало проводити активну інформаційну кампанію для західної аудиторії?

«Без України в НАТО безпеки в Європі не буде»

Микола Бєлєсков: З НАТО ситуація не проста. Ми пам’ятаємо, як відреагували на нашу заяву, яку ми подали 30 вересня. Ситуація не така, яку ми б хотіли мати. Але, як мінімум, євроатлантична спільнота отримала гарний урок — без забезпечення безпеки України — безпеки в Європі не буде. Те, що раніше просто прописувалося як красива формула, тепер стало реальним прикладом. Ми будемо це використовувати в наших діях. Так, цей шлях буде важким. Але ми будемо ним йти. Ми отримали багато аргументів, за допомогою яких ми можемо далі просувати членство України в НАТО.

Ключ до безпеки України — це збройні сили, підготовлені до виконання завдань. Наша мета — досягнути зламу мислення нашого опонента в широких масах. Якщо ми цього не зробимо, ми будемо змушені витрачати дуже багато на оборону, жити в «стані Ізраїля».

• Для того, щоб цей рецидив не повторився в майбутньому, маємо зробити все зараз, щоб гарантувати довгострокову безпеку. 

Читайте також: Україна претендує на іншу роль у світі, ніж мала дотепер — Михайло Винницький

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS