Наші військові живуть на «нулі», не виходячи — речник бригади ТрО Дніпра

Гектари замінованих полів, бавовна у тилах окупантів, повсякчасні спроби росіян відвоювати залишені позиції. Про ситуацію біля раніше зрізаного силами оборони Времівського виступу на стику Донецької та Запорізької областей ми поговорили із начальником служби зв’язків з громадськістю окремої бригади тероборони міста Дніпро Олександром Курбатовим.

Олександр Курбатов: Основна частина нашої бригади вийшла ще в квітні і на початку червня минулого року, і з того часу тримають ділянку Новосілка, Вільне поле, Шевченко. Цю частину фронту ми тримали в цьому районі протягом року. Без ротації, без всього. Наша бригада територіальної оборони з Дніпра як зайшла, так і не виходила. Наші хлопці, як то кажуть, вже вросли в лінію фронту. Так само частина бригади — це досить багато різних військових підрозділів — в районі Великої Новосілки, Времівка.

Які частини фронту закриває бригада тероборони міста Дніпро

Олександр Курбатов: Ми спочатку тримали оборону, а потім і змушували ворога відійти, вибивали його силою. Саме в таких умовах були бої. З Времівки, де були наші позиції, які постійно обстрілювалися, потім пішли на село Нескучне, яке стояло нагорі. І дуже важкими зусиллями, за допомогою наших колег, які змогли кілька разів вразити потужньо HIMARS укріплений пункт, ми таки змогли вибити ворога.

Щодо Вугледару, то це ще один наш батальйон, він там під Вугледаром теж вже дуже-дуже давно, і брав участь у тому самому розгромі російської бронетехніки.
Насправді там цей штурм тривав не день, не два, не три, навіть не тиждень.

Просто так сталося, що в якийсь момент був апогей, але загалом це були дуже важкі виснажливі бої. Крім того, наш підрозділ зараз з нами тут на цій ділянці, але раніше один з наших підрозділів взяв участь у звільненні Харківщини, разом з 92-го бригадою вони йшли. Вони дійшли до Луганської області і там пів року тримали ще позиції. Тому, ну, наша бригада — це люди, які живуть на «нулі», не виходячи.

І от коли ви дивитеся на ці зони, там зелена, синенька зона, маєте розуміти, що бійці розташовуються не десь далеко від’їжджають, а вони перебувають в зоні, куди дострілює вся ствольна артилерія ворога.

Тобто, навіть коли вони їдуть «відпочивати» після «нуля», після 3-добового виходу на «нуль», то вони перебувають у зоні ураження, куди долітає фактично все. Раніше навіть міномети туди долітали. Тому це люди, які в стані постійного важкого стресу перебувають постійно цілодобово протягом року.

Приїздили до нас якось французькі журналісти, вони почули про це, були страшено здивовані. Казали, що ми — люди зі сталі. На жаль, ні. На жаль, не зі сталі. Живі люди.

Про Старомайорське

Олександр Курбатов: Старомайорське — це та сама лінія, це був Времівський виступ, та сама лінія, коли звільнили Нескучне, потім зайшли і звільнили Строжове, потім Макарівку, а поряд Благодатне, напроти Строжового, через річку. Наступний населений пункт — це Старомайорське.

Я взагалі проти того, щоб дуже так швидко казали про те, що зайшли і не зайшли.

Там за кожен населений пункт доводиться битися дуже жорстко, а перемога іноді буває не тому, що там вибули з населеного пункту, а тому, що видавили їх з лісусмуг навколо.

Це, з одного боку, неймовірна відвага і неймовірна сила людей, які йдуть в таких умовах, а з іншого боку, це майстерність наших військових, в тому числі нашої артилерії, мінімальними абсолютно засобами, в порівнянні з тим, що є орків, зуміти продвинутися вперед, видавити їх. Це філігранна робота, але кожен метр там политий кров’ю.

Було б набагато простіше, якби не було такого потужного поясу мінування.

Цей шар мінування тягнеться гектарами, і наші бійці і сапери змушені розбирати міні поля вручну. Ще пів біди, якщо ці поля з для важкої техніки, з протитанкових мін, але вони дуже часто роблять комбіновані мінні поля.

Важкість розмінування

Олександр Курбатов:  Ми вже знайшли ділянку 200 мін на 20 квадратах. Я не знаю, чим вони керувалися. Мабуть, у них дуже багато цих мін і дуже багато протипіхотних мін. В чому важкість з протипіхотними мінами?

Нам дуже потрібні дрони, квадрокоптери з тепловізорами, тому що протитанкові міни на глибині 3-5 сантиметрів під землею зазвичай нагріваються за сонячний день, потім, коли вночі все остиває, десь під ранок вони ще світяться і можна побачити, де вони плюс-мінус лежать.

Нам дуже-дуже потрібні ці квадрокоптери з тепловізійними камерами, вони дорожче коштують, ніж звичайні.

І я закликаю абсолютно всіх допомагати нашим військовим, допомагати в тому числі нашій бригаді, тому що кожен квадрокоптер такий, він буде берегти життя людей.

Обережно, небезпечно

Далі є ще одна проблема — це величезна кількість піхотних мін, вони пластикові, вони не нагріваються так, вони не так тримають тепло, і крізь ці мінні заслони доводиться продиратися іноді просто днями, і зрозуміло, що розчищають не все поле, а коридор у ньому.

Щоб могла проїхати якась техніка, тобто це метра три. І хоча б люди пройшли, щоб була чітка межа (і то там не гарантоване), і треба розчищати таку стежку, щоб розминулися хоча б люди, бо будь-який крок в бік може закінчитися трагічно.

Так само з дорогами для машин, коли вони коридори таки розчищають, щоб машини проїхали. Усіх попереджають 250 разів, бувають неприємності, коли треба роз’їхатися. Коли водії дещо переоцінюють можливості наших саперів, проходять і можуть підірватися. Просто виїжджаючи на якісь сантиметри за межу цього коридору. Тобто там дуже насичено, ці міни небезпечні тим, що вони роблять військових людьми з інвалідністю.

• Банально відривається стопа у людини. Якщо він сам ще зможе собі допомогти, якщо є на нього якийсь турнікет, який врятує йому життя. Але загалом це дуже небезпечно.

І абсолютно всіх людей, які будуть колись після перемоги повертатися, закликаю ставитися уважно і не ходити ні по гриби, ні гуляти в ліси, вони ще багато років будуть небезпечні.

Так от, наші бійці знімають їх, наші бійці працюють дуже тяжко. О другій ночі люди виїжджають на «нуль», заходять і долають в темряві пішки ту ділянку, яка є безпечна.

А далі, коли з першим промінням  сонця, щоб бути вже на місці, починають розбирати ці мінні поля, де багато протитанкових мін. Там, де багато протипіхотних — ще важча історія. Дуже часто вони використовують таку схему, що протипіхотна міна запускає цілий каскад вибухів у мін. Скажімо так, один вибух покладе не одного, не двох, а значно більше людей. Тому наші бійці постійно тренуються, вони виїжджають туди і потім, коли сонце піднімається до зеніту, вони намагаються покинути всю цю територію, бо їх здалеку видно, коли прозоро.

Зараз гарна погода. Це, з одного боку, добре, тому що дороги польові, вони тверді, можна проїхати. З іншого боку, це небезпечно: прозоре повітря дозволяє дуже далеко бачити ворожим дронам. У них немає ніякої недостачі в цих дронах, засобах спостереження, і вони починають стріляти. У них досить широкий спектр озброєння, яке вони можуть застосувати, щоб розібрати наш якийсь загін на молекулу. Тому наші бійці виходять з зони ураження і потім наступної ночі тренуються, трохи відпочивають і знову о другій ночі виїжджають вперед.

На жаль, не можна застосувати зараз якусь техніку, тому що її саме з цієї причини буде дуже здалеку видно.

• Коли там кажуть про захід, штаби і все… Насправді вони зараз вивчають нашу війну і вчаться на нас. Тому що жодна країна, в тому числі Сполучені Штати, які воювали у Перській затоці, вони не мають досвіду війни з таким ворогом. З настільки потужним ворогом.

У нас знімають міни 50-х років, початку 60-х років. Тобто такі міни теж є. До 80-х, десятиліть порахував, там вже 50 років. А ще ж були 90-і, нульові. Весь цей час вони виробляли якісь міни, вони якось їх робили складнішими, важчими для деактивації. Деякі міни неможливо деактивувати інакше, ніж підірвати.

Деякі міни можна знести в купу і підірвати теж. Це велика важка робота. Вручну її робити дуже важко. І тільки тоді, коли ми зможемо відсунути лінії фронту або ж коли у нас будуть засоби ураження, які зможуть змусити росіян відвести свою техніку далі, щоб вони не стояли так близько до нас.

Знову ж таки, нам передали нібито багато зброї, але подивіться, яка лінія фронту, яка вона довжелезна. І зробити насиченою цією технікою всю лінію фронту — очевидно, зараз неможливо.

---

Слухайте також: Я точно фонитиму в аеропортах: частина уламків залишилася у мені після поранення — доброволець Євбаз

---

Про пошук слабких місць у ворога

Олександр Курбатов: Це така фраза, нібито є такі слабкі місця, які просто треба знайти. Насправді не так. Насправді зараз вся робота йде на те, щоб розхитати їхню оборону і створити ці слабкі місця. Знову ж таки, у них просто дуже багато гармат, у них дуже багато боєприпасів, які вони використовують.

Олена Новікова: Ніякого снарядного голоду, як дехто каже, так?

Олександр Курбатов: Ніякого снарядного голоду. Що мається на увазі під снарядним голодом? Такі відносні речі. Наприклад, минулий рік вони на тій ділянці фронту біля нас висаджували важких снарядів, снарядів мін, ракет, системи РСЗВ (реактивна система залпового вогню — прим. ред.), я вже не рахую літаків і вертольотів, — вони десь тисячу на добу висаджували.

Ми намагалися рахувати, і десь виходило до тисячі. Тобто це навіть не раз у хвилину, це частіше. Іде постійно вихід, вихід, вихід і десь навколо тебе прильот.

• Тепер вони, мабуть, не тисячу роблять, а, наприклад, шістсот таких пострілів. Але це все залишається, це все одно багато.

Я бачу, що наші виносять постійно півтора десятка, два десятка, а інколи і більше цих РСЗВ, гармат. Це і є та робота на створення слабких місць, коли в якомусь місці вони не зможуть підтягувати те, що там вибухають склади десь, те, що там ускладнено постачання через Кримський міст. Кожна оця точечка, яка відбувається на мапі зараз, вона ускладнює їм логістику, вона знижує швидкість поставки боєприпасів, і це потроху все разом створює таку картину.

В якийсь момент росіяни не зможуть забезпечити таку щільність, в якийсь момент вже буде зрозуміло якісь точки, де вони не можуть настільки ефективно там відбиватися, і туди, очевидно будуть прориви (української армії — прим. ред.). На відміну від нас вони чітко розуміють, де вже намічаються такі точки і намагаються працювати далі.

Але поки все це йде, наші бригади, наші сусідні бригади, тягнуть на своїх плечах все.

Кожен боєць, коли висувається вперед, наприклад той самий сапер о другій ночі, він на собі тягне повністю бронежилет, засоби зброї, боєзапас, якщо доведеться вступити в бій, воду, яку треба теж на собі принести, бо там спека буде. І все це тягнеться на руках. Так само на руках, бронежилетах, під сонцем вони стягують ці міни, складають їх в купи, виривають ями, щоб підірвати, бо просто так ще і підірвати це неправильно. Це важка робота.

Це я просто не кажу ще про безпосередньо бойові дії. Бойові дії, які постійно там зіткнення відбуваються, і ці ж самі навіть сапери, вони постійно під вогневим ураженням перебувають.

---

Читайте також: Україна вже звільнила 50% захоплених росіянами територій, але далі буде важко — Блінкен

---

Про російський десант

Це відбувається досить регулярно. Якась техніка висадила групу людей. Озброєну, підготовлену. Це не просто група людей, а цей гурт — потужна бойова одиниця. Вони підготовлені фізично і психологічно, вміють застосовувати всю зброю, яка в них є. І ця зброя в них є. І ця зброя найкраща, яку вони можуть отримати.

Як це виглядає? Наприклад, вночі з якоїсь лісосмуги (у них це все ще джунглі) вздовж лінії фронту вилітає якась машина, очевидно, в спеціальних рамках зробленого коридору в мінному полі.

Вона вилітає, висаджує десант, БМП, наприклад, розвертається і тікає. Бо зрозуміло, що БМП буде великою цілю. А ці люди, вони розсипаються із дотриманням певної дистанції, заходять у лісосмуги і йдуть для того, щоб атакувати наші позиції.

Бо знову ж таки, що таке група підготовлених людей, яка може підійти? Це от та сама сконцентрована в якійсь точці бойова або стрілкова перевага. Там їм допоможуть їхня артилерія, їхня мінометка буде стріляти для того, щоб неможливо було підняти голову.

До речі, було б класно, якби наші так робили, але треба більше боєприпасів нам.

І вони за таких умов підходять вже на відстані кидка гранати і починається бойове зіткнення очі в очі. Дуже добре, коли в темряві нам вдається зрозуміти, побачити, хто висадився, скільки висадилося.

По-перше, це дає змогу оперативно відреагувати мінометникам в ту точку, і вони вже не зможуть атакувати, будуть відходити, бо їх там розбере мінометка.

З іншого боку, це дає можливість підготуватися нашим бійцям, розуміти, з якої сторони на них вийдуть. І це не буде якась неочікуваність. Бій буде проходити зовсім за іншими правилами. Так, вони будуть стріляти. Буде зрозуміло, що вони підходять. Якісь наші сили підтягнуться, це відпрацює якась з нашого боку мінометка, яка є в оперативному розпорядженні. Можливо, підтягнеться якась артилерія. І їхній план буде відбитий вже на початку.

• Вони дуже часто, коли заходять, використовують українську форму, зняту, наприклад, зі вбитої людини. Або важко пораненої.

І от вони просуваються, і якщо людина не знає, що йде десант, який висадився, вона може втратити дорогоцінні долі секунди, не відреагувати своєчасно, побачивши когось в пікселі.

Тим паче, це ситуація, коли не яскраво світить сонце, а коли ще темно, коли ще сірість, і це дає перевагу, і вони першими відкривають вогонь.

Бо якщо ми не знаємо, це наші, не наші, бо в нас багато підрозділів, різних підрозділів, а вони абсолютно точно знають, що їхніх тут нема, тільки їхня група вийшла.

І тому, я ж кажу, дуже-дуже потрібно, щоб нам допомагали квадрокоптерами, бо це розходний матеріал, який би він дорогий не був. Щоб допомагали квадрокоптерами, які дещо дорожчі — з тепловізорами.

• Так, на жаль, ще багато в чому боєздатність нашої армії залежить від наших людей, від людей, які перебувають в тилу.

Весь цей час, я вам скажу, від самого початку, оця підтримка, шалена підтримка тилу, яка в нас була, вона, як мотивувала людей, вона не давала навіть сумніву зародитися в тому, «Навіщо я тут перебуваю, бо як я можу підвести всіх людей?». Дуже було б добре, якби оцей заряд зберігався. Тому що я вже і сам багато разів багато казав, що не існує ніяких фронтів, крім одного.

---

Читайте також: Експерт пояснив, як окупанти «полюють» на українську ППО за допомогою МіГ-31

---

Станом на ранок 23 липня втрати російських військ та їхніх найманців в Україні становлять близько 241 960. Упродовж минулої доби українські захисники ліквідували щонайменше 630 російських окупантів. Про це повідомляє Генеральний штаб Збройних сил України.

Маючи потужне угрупування, росіяни повільно просуваються на Лимано-Куп’янському напрямку фронту. Зокрема, це пов’язано із демотивацією ворожих військ та застарілістю тактики, яку використовує їхнє командування. Про це в етері Громадського радіо повідомив військовий експерт, майор запасу Національної гвардії України Олексій Гетьман.

Раніше керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія XXI» Павло Лакійчук в етері Громадського радіо повідомив, що на Лимано-Куп’янському напрямку ЗСУ тримають оборону, але просування у росіян там все ж таки є.

Сили територіальної оборони, як окремий рід сил ЗС України створені 1 січня 2022 року на підставі Закону України «Про основи національного спротиву». 108-ма окрема бригада територіальної оборони — кадроване формування Сил територіальної оборони Збройних сил України у Дніпропетровській області. Бригада перебуває у складі Регіонального управління «Схід» Сил ТрО.

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS