Чому прогнози ворожок тільки шкодять нашому психологічному стану?

Особливо популярними вони стали під час повномасштабного вторгнення. Понад 21 800 матеріалів передбачень від екстрасенсів, тарологів, астрологів, мольфарів, нумерологів та медіумів опублікували українські медіа у період з 24 лютого 2022 року і по сьогодні. У сумі вони набрали понад 150 мільйонів переглядів.

Про це свідчать результати аналізів, які провела онлайн-система медіамоніторингу та репутаційного менеджменту на замовлення «Ліга. Life».

Про це ми поговорили із психологинею у методі когнітивно-поведінкової терапії Юлією Джежелій.

Чому ми почали так активно вірити ворожкам від початку повномасштабного вторгнення?

Юлія Джежелій: І до війни люди часто сприймали передбачення як факт. Зараз ця потреба вірити ворожкам зросла. Чому так? Дуже багато є подій навколо, яких ми не можемо зрозуміти й не знаємо, чому так відбувається. І нашому мозку потрібне якесь розуміння ситуації. Тому він постійно займається зв’язуванням навіть не пов’язаної інформації.

Слухайте також: Що таке магічне мислення і чи може воно бути помічним у часи війни?

Війна — це те, що не має відбуватися з людьми в принципі. Ми не знаємо, що буде далі, куди вдарять і так далі. Нам стає ще більш лячно, і від безсилля зростає потреба у стабілізації. Інколи ми не можемо щось зробити для того, щоб стабілізувати систему. Тому ми починаємо вдаватися до ілюзорних методів контролю. Наприклад, якийсь передбачувальник нам оповістив, що війна закінчиться тоді-то. І мені хочеться вірити в це пророцтво, тому що це полегшує мої емоційні переживання.

Чому віра у передбачення є шкідливою?

Юлія Джежелій: Але проходить час і ми розуміємо, що прогнози не збуваються. Знову настає розчарування і страх. Отже, це полегшення лише на короткострокову перспективу, що не дозволяє зібратися на довгострокову перспективу і навчатися толерувати цю невідомість.

• Коли ми вчимося толерувати невідомість, у нас з’являється більше сил на те, щоб бігти не стометрівку, а марафон

Прогнози ворожок і тарологів дають нам ілюзію контролю, і ми можемо через цю ілюзію робити додаткові дії, які об’єктивно направлені на зміну нашої реальності. Наприклад, ворожка сказала випити якийсь чай чи повісити щось над ліжком, і начебто це буде мене охороняти. Але краще розібратися з непередбачуваною невизначеністю за допомогою якихось реальних дій. Краще піти між дві стінки, ніж повісити якийсь віник, який мене нібито оберігає.

Як навчитися контролювати невідомість?

Юлія Джежелій: Ми й до цього жили у непередбачуваній реальності. Але у нас була уявна булька, що нібито ця реальність контрольована і передбачувана. Але ні — об’єктивно завжди цей світ непередбачуваний. Коли це усвідомити, відбувається експозиція — ми стикаємося з тим, що нас лякає. А коли ми стикаємося зі страхом, із тим, що лякає, то це зменшує наш страх на більш довгострокову перспективу. Це називається габітуація.

Коли ми маємо невідомість, то перше, що спадає на думку, що вона принесе щось погане. Проте це трохи викривлене розуміння. Адже коли ми очікуємо сюрприз, це теж невідомість. Зменшити страх перед невідомістю допомагає розуміння того, що невідомість несе в собі не тільки щось страшне. Можуть бути й приємні сюрпризи, і плюси.

• Зменшити страх перед невідомістю допомагає розуміння того, що невідомість несе в собі не тільки щось страшне

Також дуже важливий момент — подивитися на свої дії. Так, ми не можемо контролювати всю реальність, але ми можемо своїми діями в обмеженому якомусь варіанті дбати про свій добробут. Так, я не можу зупинити війну чи ракету, але у моїй зоні відповідальності є те, що я можу змінювати. Я можу подбати про те, що у домі була вода, їжа, укриття тощо.

Крім того, важливо орієнтувати свої дії стосовно цінностей. Що для мене важливо робити? Якою людиною бути у цьому житті? Мені, наприклад, важливо бути доброзичливою людиною, допомагати іншим людям, дбати про родину, про себе, про рідних, розвиватися. І навіть у такій непередбачуваній реальності — що маленького і конкретного я можу зробити з огляду на мої цінності, де б я не була? Навіть якщо я сиджу у бомбосховищі, я теж можу розвиватися. Від мене багато що залежить теж.

Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS