Фото з відкритих джерел
11 липня 2023 року Новосанжарський районний суд виніс вирок жінці за виготовлення та збут продукції порнографічного характеру (ч. 2 ст. 301 ККУ). Вона зняла два власних інтимних відео на свій телефон та відправила їх через Telegram іншому користувачу. За це її оштрафували на 34000 грн, а також конфіскували телефон як знаряддя злочину.
Про цей випадок та юридичні особливості подібних кейсів говоримо з юристкою та спеціалісткою Центру «ЮрФем: освіта» Мартою Павлишин.
Марта Павлишин: Цей випадок у Нових Санжарах не є першим. Наскільки я пригадую, десь близько року тому був схожий випадок, який спричинив дуже великий резонанс.
Але, звісно, не всі з них доходять безпосередньо до суду, тому що ще є питання встановлення підозрюваних осіб або визначення, чи немає підстав для закриття кримінальних проваджень.
Якщо порівнювати з іншими категоріями, то таких справ насправді не є доволі багато. Однак ті, які стосуються безпосередньо підозри у розповсюдженні порнографії й набувають суспільного резонансу, стосуються випадків, де часто обвинуваченими є жінки. Ці жінки самостійно виготовляли ці матеріали, знімали себе, а потім публікували їх або на сайті OnlyFans, або, наприклад, як у цьому випадкові, в Telegram.
Я не можу сказати, що у такій категорії справ, де саме у такий спосіб розповсюджуються матеріали, є кілька сотень вироків на рік. Але навіть такої кількості достатньо, щоб спричинити резонанс і обговорення.
Читайте також: Telegram в Україні став № 1 джерелом для поширення російської пропаганди — Дейниченко
Марта Павлишин: Нам треба переглянути й, мабуть, змінити чинне законодавство і практику.
Адже, якщо глянути в текст будь-якого рішення у справах по 301 статті ККУ, то можна побачити, що там всюди посилаються на закон «Про захист суспільної моралі», бо саме у ньому визначено, що є порнографією, а що ні. Також у цих рішеннях можна побачити дуже багато фраз характеру, який ми, юристи, називаємо оцінювальним.
Наприклад, при поясненні визначення «порнографія», у законі використовуються фрази про те, що це щось, що не відповідає моральним критеріям, ображає честь і гідність людини, спонукає негідні інстинкти. Дуже сильно хотілося б зрозуміти, що таке «негідні інстинкти». Чи можна говорити, що реакція людського організму вважається негідним інстинктом?
А коли закон дає визначення еротиці, то говориться, що еротика «нижчих» інстинктів не викликає.
Якщо брати судові рішення, то там теж дуже багато оцінювальних слів у стилі «всупереч основним засадам суспільної моралі, системі етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві» тощо. Тобто є дуже багато категорій, щодо яких можна посперечатися, і які доволі голослівно звучать.
На мою думку, треба визначити, чи співмірне застосування кримінальної відповідальності до дій, які вчинила винна, за рішенням суду, особа.
Марта Павлишин: Ця справа активно виплила в медіа. Звісно, статистично більше контенту за участі жінок. Він є більше популярним, якщо можна так сказати.
Це доволі цікаве питання в контексті того, чому така велика увага з боку медіа, чому так сильно обговорюються ці справи, чому, наприклад, інші категорії справ по тій же статті так активно не обговорюються.
Мабуть, тут все-таки має бути різниця, і має бути проаналізовано, яка реальна суспільна небезпека від таких дій, як у справі з Нових Санжар.
Читайте також: В умовах окупації немає поняття добровільної згоди — юристка про сексуальне насильство під час війни
Марта Павлишин: У кейсі з Нових Санжар було листування в Telegram. Ми знаємо, що будь-яке листування, будь-яка комунікація — це частина права на приватність осіб. Втручання в листування, кореспонденцію між особами захищається все-таки. Тому тут доволі цікаве питання.
Але якщо це було здійснено як втручання в листування, то це вже інше питання.
Мені особисто здається, що є велика кількість людей, які між собою обмінюються інтимними фотографіями чи відеозаписами. Це має спеціальний термін — секстинг.
І це теж питання: чи будь-яку пару, яка обмінюється інтимним фото, у широкому тлумаченні статті 301 ККУ можна притягнути до відповідальності за виготовлення і розповсюдження порнографічних матеріалів?
Також є питання того, що вважається порнографічним матеріалом. Тому що встановлюється приналежність певного матеріалу до порнографічного на основі експертизи. Якщо глянути в так звані рекомендації того, як проводити цю експертизу, то там є доволі «широкі» твердження, які залежно від поглядів людини можна тлумачити теж доволі широко.
Загалом це часто зводиться до визначення того, наприклад, чи є в матеріалі геніталії в збудженому стані або імітація сексу. Якщо такі факти є, то таку продукцію, скоріш за все, визнають порнографічною.
Але ми не маємо доступу до матеріалів справ. Немає можливості дослідити, на якій підставі матеріали були віднесені до порнографічних. Тому тільки з того, що міститься у вироках, і, часом, з додаткової інформації ми можемо зробити висновок, чому ту чи іншу продукцію віднесли або не віднесли до порнографічної.
Читайте також: Кожна 5 дитина в Україні отримує запити на секстинг — засновниця проєкту #stop_sехтинг
Анастасія Багаліка: Жінки, які коментують події у Нових Санжарах, запитують, чи можна притягнути до відповідальності умовного чоловіка, який без попередження надсилає у чат дікпік (фото статевого члена — ред.)?
Марта Павлишин: Судячи з буквального читання судового рішення із Нових Санжар, в якому йдеться про незнайому особу, яка скинула у приватному листуванні фотографії, притягнути до відповідальності можна.
Хоча мені здається, що правильніше такі дії кваліфікувати як сексуальні домагання в кіберпросторі. Однак у нас немає окремої спеціально визначеної статті, яка б встановлювала відповідальність за домагання чи за будь-який вид сексуального насильства в кіберпросторі.
У нас є кілька статей загального характеру і в Кодексі України про адміністративні правопорушення, і в Кримінальному кодексі. За ними можна спробувати обґрунтувати порушення, яке, умовно, підлягає під відповідальність як сексуальне насильство.
Однак, наскільки мені відомо, практика притягнення до відповідальності людей за надсилання саме небажаного контенту є доволі скупою.
Тому якщо хтось спробує за допомогою 301 статті ККУ притягнути особу до відповідальності за небажаний контент, який, на мою думку, є домаганням в кіберпросторі, то можна подивитися, чи суд підтримає таку позицію.
Читайте також: Ефективність реагування на сексуальне насильство: чому варто заповнити опитувальник на сайті «ЮрФем»?
З початку повномасштабної агресії РФ, станом на червень 2023 року, в Україні зафіксовано 208 випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Зокрема, це зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими тощо. Більшість постраждалих — жінки (140 осіб), а також 68 чоловіків. З них 13 є неповнолітніми (12 дівчат і 1 хлопець). Розкрито 61 злочин.
Системні зґвалтування цивільних і військовополонених серед іншого переслідують й таку мету: придушити сексуальність, прищепити відразу до сексу, щоб постраждалі не могли й не хотіли створювати сім’ї й народжувати дітей. Однак, як зазначала для ГР голова правозахисної організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук, довести у міжнародних судах, що зґвалтування спрямовані на геноцид українців, буде важко.
У травні 2023 року асоціація жінок-юристок Українок «ЮрФем» проводила опитування щодо ефективності реагування на сексуальне насильство в Україні. З результатами опитування можна ознайомитись за посиланням.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS