Віто Надашкевич: До Миколаєва ти ще розумієш, де знаходишся. Після того, як виїжджаєш на трасу Миколаїв — Херсон, побачене навіть не асоціюється з війною, ти ніби потрапляєш у якусь фантастичну зону відчуження. Це як якась екранізація Стівена Кінга. Усе зруйноване, знищене. Ніби світ після апокаліпсису. Люди, які лишилися у своїх домівках на Херсонщині, живуть в нелюдських умовах: у них нема світла, зв’язку, води, газу.
Люди пишуть мені, що відео, яке ми записали під час поїздки на Херсонщину, не можливо дивитися без сліз. На жаль, ця поїздка викликає великий біль. Людям довелося побачити катастрофу, якої не мало б бути у нашому регіоні. Це ніби фантастичний фільм.
Ми відвідали переважно села. Вони часто залишаються поза увагою. Багато хто намагається виїхати з того регіону, але лишаються старші люди й діти.
Читайте також: Російська повітряна війна: яка зброя зараз необхідна Україні
Віто Надашкевич: Відбудова таких регіонів триватиме роками. Ту ж Хорватію розміновували понад 10 років. Досі залишається великий ризик артобстрілів. Тоді, коли ми були у Херсоні, був 51 приліт по місту. Було влучання у міську лікарню, помешкання людей. Мені хотілося десь заховатися. Місцеві на обстріли не зважають. Це жахливо, але вони не мають вибору.
Найбільшим ризиком на Херсонщині нині залишаються міни. Ледь не кожного дня на них підриваються люди. На жаль, це буде робота для саперів на довгі роки.
Читайте також: «Професіонал може закласти вибухівку у будь-що: іграшку, телефон, запальничку»: як правильно розповідати дітям про небезпеку?
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS