Російська повітряна війна: яка зброя зараз необхідна Україні

7 листопада вийшов спеціальний звіт британського Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень під назвою «Російська повітряна війна і українські вимоги щодо протиповітряної оборони» (автори Джастін Бронк, Нік Рейнольдс, Джек Вотлінг). Звіт складається з 4 розділів, 3 з яких присвячені російським повітряним силам.

Однак найбільше Громадське радіо зацікавив останній розділ під назвою «Потреба у збільшенні західної допомоги для покращення протиповітряної оборони України», яке просуває українські інтереси та називає конкретні види озброєнь, які нам необхідні.

Загальна ситуація на фронті

Автори звіту пишуть, що успіхи України — контрнаступ на Харків, повернення Лимана, постійний тиск у напрямку Луганська та Херсона — призвели до того, що поразка Росії на землі у 2023 році стала цілком можливою. Це також пов’язано з провалом часткової мобілізації у РФ: вона вимагає кількамісячної підготовки мінімально компетентних військ, при чому відповідальні за це інструктори та досвідчені офіцери нині або намагаються утримувати фронт, або вже лежать в українській землі.

Саме тому російські лідери вирішили посилити обстріли цивільної критичної інфраструктури. Вони хочуть змусити звичайних громадян страждати, підсилюючи таким чином тиск на український уряд та президента Зеленського. За планом росіян, їхні масовані обстріли мають призвести або до припинення вогню з боку України, або масових заворушень, які б призупинили контрнаступ українських військових навесні 2023-го.

Українська ППО з лютого по серпень

З лютого по серпень завдяки ефективності та розосередженості української наземної протиповітряної оборони, російські Повітряно-космічні сили не змогли належним чином придушити чи знищити українські ППО (англійською ці тактики мають назви SEAD/DEAD campaign — Suppression of Enemy Air Defenses/Destruction of Enemy Air Defenses), адже росіяни не мали можливості літати вище низького українського повітряного простору. Це дозволило українським військовим контролювати повітря і атакувати російські наземні сили, попри значну технічну перевагу сил противника.

Українські війська мали багато переносних зенітно-ракетних комплексів, що разом із роботою мобільних бригад ППО завадило Росії ефективно використовувати можливості винищувача-бомбардувальника Су-34 та багатоцільових винищувачів (за винятком перших днів повномасштабного вторгнення). Натомість Росія обмежилась дорогими крилатими та балістичними ракетами, які завдали значної шкоди і вбили багато мирних українців.

---

Слухайте також: «Найсерйозніша поразка з 1991 року» — як російські пабліки реагують на звільнення правобережної Херсонщини: підсумки тижня

---

Крім того, обмежені запаси та виробничі потужності Росії допомогли уникнути стійкого деструктивного впливу на українські комунікації, транспорт та інфраструктуру. Однак українські успіхи не мають вводити Захід в оману щодо необхідності підтримки української ППО.

Іранські дрони проти української ППО

Використання Росією іранських дронів «Shahed-136» змінило характер війни у повітрі. Повітряним силам ЗСУ вдається збивати більшість з них і близько половини крилатих ракет, використовуючи ракети класу «земля-повітря», «повітря-повітря» (Р-73), переносні зенітно-ракетні комплекси та зенітні установки. Однак ці боєприпаси є дорогими й в України їх менше, ніж дронів «Shahed-136» у Росії.

Як Україна захищалась проти «Shahed-136» і крилатих ракет?

Системи «земля-повітря» вкрай ефективні проти крилатих ракет, зокрема Х-101, однак їх у нас вкрай недостатньо. Переносні зенітно-ракетні комплекси ефективні у поєднанні з роботою мобільних бригад ППО, однак наявна кількість надто мала у порівнянні з тим, що необхідно задля захисту міст та інфраструктури по країні.

Зенітні самохідні установки радянського виробництва «Шилка» і «Тунгуска» малоефективні проти дронів «Shahed-136» — на відміну від німецьких Gepard.

Саме тому після 2 тижнів масованих атак Росії по українській інфраструктурі, пріоритетом для України стало збільшення поставок техніки проти «Shahed-136». Проблема у тому, що така зброя або дуже дорога, або ж її немає в необхідній кількості.

Яке озброєння необхідне Україні зараз?

Найближчим часом Україна потребує великої кількості переносних зенітно-ракетних комплексів для мобільних і статичних бригад ППО (разом з окулярами нічного бачення), зенітних самохідних установок (Gepard, LvKv 90, Skyranger), а також додаткові боєприпаси та пускові установки для систем IRIS-T SLM і NASAMS для захисту вцілілої інфраструктури. Автори наголошують: переносні зенітно-ракетні комплекси та зенітні самохідні установки — це оборонна зброя для цивільної інфраструктури, тому це питання не є політично чутливим.

У середньостроковій перспективі Україні потрібно виробити чи закупити ефективні захисні системи проти «Shahed-136» та інших БПЛА. У цьому контексті досвід Південної Кореї, Саудівської Аравії та Ізраїлю може стати джерелом ідей і рішень для України, особливо враховуючи те, що ці країни не хочуть відкрито постачати зброю ЗСУ. Цікавим є новий БПЛА з АФАР-радаром, який уможливлює досягнення цілі — він може підвищити спроможність звичних українських зенітних установок ЗУ-23-2 і 14,5 мм/12,7 мм каліберних кулеметів.

---

Слухайте також: Росіяни вже втратили повноцінний наступальний потенціал — військово-політичний оглядач

---

Допомога Заходу

Україна також потребує поповнення запасів С-300 і СА-11 «Бук». За останні 8 місяців Україна використала багато ракет-перехоплювачів і потребує їх у більшій кількості. Однак проблема у тому, що після Холодної війни Захід інвестував дуже мало у системи наземної ППО, зважаючи на власну перевагу у повітрі в подальших конфліктах. Тому ще певний час буде складно поповнити, не кажучи про те, щоб збільшити запаси С-300, СА-11, СА-15 «Тор» і СА-8 «Оса». Зважаючи на це, Україні варто налагодити співпрацю із західними промисловими партнерами якомога швидше.

Важливо, щоб Захід продовжував постачати системи «земля-повітря», адже це підтримуватиме та посилюватиме українську ППО. Інакше ситуація може сильно змінитись за кілька місяців.

---

Читайте також: «Путін робить історичну помилку» — стаття Мадлен Олбрайт для NYT

---

Повітряні сили ЗСУ також потребують збільшення летальності існуючих реактивних літаків за допомогою високоточних ракет — як це зробили з ракетами AGM-88 HARM. Вони дозволяють збільшити діапазон ураження, тому очікувані втрати серед українських військових набагато менші. Важливо, що українці повинні мати можливість запрограмувати параметри запуску і націлення таких ракет до встановлення на літак, адже західні високоточні боєприпаси не обмінюються даними безпосередньо з українською авіонікою (електронними системами, розробленими для використання на літальних апаратах, штучних супутниках та пілотованих засобах космонавтики). Ці ракети повинні автоматично наводитись на ціль і мати достатньо потужності, щоб визначати і знищувати російські системи «земля-повітря» точним ударом. Зокрема, зазначають автори, потенційним кандидатом може бути американська CBU-105 Sensor Fuzed Weapon.

Україні також потрібні нові винищувачі, особливо якщо не вдасться забезпечити необхідну кількість систем «земля-повітря». Нові винищувачі для Повітряних сил ЗСУ мають бути оснащені ракетами з найбільшою ефективною дальністю за умов невеликої висоти та дозвукового запуску. Засоби електронної боротьби, що знижують ефективність російських радарів на більших дистанціях, також є важливими для України.

Крім покращення ефективності озброєнь «повітря-повітря», головним українським пріоритетом має бути можливість літаків виконувати операції із розосереджених авіабаз, які складно визначити і знищити. Це дозволить залучати меншу кількість особового складу і працювати з коротких злітно-посадкових смуг. Також необхідні протикорабельні засоби оборони: навіть незначна кількість сучасних західних винищувачів значно покращить стримування російських Повітряних сил.

Рішення щодо поставок західних винищувачів буде визначати політичний фактор. У довгостроковій перспективі американські літаки становитимуть значну частину запасів українських Повітряних сил. Однак поки існує високий ризик обстрілу українських авіабаз, буде складно побудувати довгі високоякісні злітно-посадкові смуги з великими ангарами та необхідним наземним обладнанням, що потребують західні винищувачі. Тому нині найбільше підходить шведський Saab Gripen C/D: для його обслуговування необхідні 6 людей наземного екіпажу і 2 транспортних засоби на невеликій авіабазі чи автомагістралі.

Існує ризик «розслабленості» Заходу — важливо цього не допустити

Починаючи з квітня, Повітряні сили Росії вкрай неохоче воювали в українському повітряному просторі через значні втрати у попередніх атаках. Українські системи «земля-повітря» і переносні зенітно-ракетні комплекси змусили росіян змінити тактику та обмежили їхню ефективність у повітрі. Саме тому кілька сучасних західних винищувачів із ракетами дальньої дії, які здатні протистояти росіянам із тим же чи навіть вищим технічним рівнем, матимуть непропорційний стримувальний ефект.

---

Читайте також: Україна може звільнити Крим уже до наступного літа — Генерал Годжес

---

Резонно, що західна підтримка була зосереджена на екіпіруванні та підтримці Сухопутних військ України до цього моменту, пишуть автори. Українці поки що змогли утримати свій повітряний простір завдяки власному обладнанню. Однак існує реальна небезпека того, що ці успіхи спричинять самозаспокоєння Заходу, попри загрозу Повітряно-космічних сил Росії для українських військових, інфраструктури та цивільного населення.

Україна нині потребує негайних поставок пускових установок «земля-повітря», ракетних боєприпасів, зенітних самохідних установок і в ідеалі західних винищувачів для протистояння новій серії атак, які можуть підірвати домінування України, яке так довго виборювали українські військові.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

---

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS