Тетяна Трощинська
«Найсерйозніша поразка з 1991 року» — як російські пабліки реагують на звільнення правобережної Херсонщини: підсумки тижня
Про головні новини України та не тільки говорили в авторській програмі Тетяни Трощинської «Цей тиждень»
Ведучі1
Фронт
Херсон повернувся додому
Тетяна Трощинська: 11 листопада Збройні сили України зайшли в Херсон.
На Херсонському напрямку з 1 жовтня просування наших військ в глибину оборони противника складає до 36,5 км, відновлено контроль над 41 населеним пунктом.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив: «За кожним так званим «жестом доброї волі» противника стоять колосальні зусилля наших військ. Так само, як ворог відходив з Києва та Харківщини, залишав острів Зміїний, ймовірний вихід із Херсону — це результат наших активних дій».
Безпосередньо на Херсонському напрямку Сили оборони України зруйнували логістичні шляхи та систему забезпечення, порушили систему управління військами противника. Тим самим не залишили ворогу іншого виходу, ніж вдатися до втечі.
Також ЗСУ взяли під контроль Снігурівку на Миколаївщині. Це важливо, бо це один з ключових населених пунктів у цій частині херсонського напрямку. Стратегічна цінність Снігурівки полягає в тому, що вона є зручним плацдармом на березі річки Інгулець та залізничним вузлом.
Звідси відкриваються шляхи на Херсон і Миколаїв, а також далі — на Кривий Ріг.
Цікаво, що Снігурівка — Миколаївської області, але в кінці вересня разом з окупованою Херсонщиною, російська влада оголосила, що приєднує її до РФ.
Ну от — Збройні Сили України її від’єднали.
Читайте також: У Снігурівці окупанти катували людей у будівлі відділу поліції
Як усе було?
Тетяна Трощинська: Командувач російськими окупаційними військами в Україні Сєргєй Суровікін у середу заявив, що його армія покидає правий берег Херсонської області. Відповідно, сам Херсон вони теж покинуть.
Далі щось було про непросте рішення, збереження життя їхніх військових і боєздатності угруповання військ.
А потім з висновками Суровікіна погодився Шойгу і сказав: «Приступайте до відведення військ».
Для нас зрозуміло, що це все наслідок дій ЗСУ. Це місяці роботи ЗСУ.
Тут варто погодитись з президентом Зеленським:
«Потрібно розуміти: ніхто нізвідки просто так не йде, якщо не відчуває сили. Ворог не робить нам подарунків, не робить «жестів доброї волі». Ми все це виборюємо. А коли виборюєш, треба розуміти, що кожен крок — це завжди спротив ворога, це завжди втрата життів наших героїв».
Що ж у російських пабліках?
Тетяна Трощинська: Там повна вакханалія, правда, вона дещо відрізняється від тієї вакханалії, яка розпочалася після звільнення Харківщини. Тут можна повибирати цікаві моменти, які нам показують, як вони далі будуть пояснювати свої «переможні дії».
Соловйов: «Отвод не означает бегство».
«Стратегічний відхід — дуже складна військова операція. Тим більше, з огляду на місцевість на правобережжі Херсонської області. Не можна просто піти. І ЗСУ намагаються ускладнити для російської армії цей маневр», – пише Соловйов.
Ми бачили, що їх стратегічний відхід — це дуже складна військова операція, бо навіть з дитячого атракціону вкрали паровозик і везли його в колоні військової техніки. Тобто це дійсно було дуже непросто для росіян.
Просто нагадаю логічний ланцюжок: стратегічний відхід, жест доброй волі, хлопкі, отрицательноє всплитіє.
Воєнкори російські: пишуть, що це «сумна історична подія».
Однозначно для них сумна. Але просто сама по собі фраза «Россия тут навсегда» цілком ідіотська, бо Росії там і не було. Злочини були, але це не було Росією. Бо вони тягнуть свою Росію до нас, а потім через місяць відступають, як було на півночі країни. А тоді вони відступають через шість місяців, як було на Харківщині. А тоді вони через вісім місяців відступають, як зараз на Херсонщині. І це буде в Криму, і буде на Донбасі.
Цікаво, як кремлівський політолог, ексдепутат Держдуми Сєргєй Марков написав, що варто було б «підтримати Путіна». Реакції росіян під цим постом: ригачка, гівняшка, клоунада.
І згадують: «А ведь как было с Харьковской областью: заранее знали, предупреждали и даже знали причину, почему сливают. Отдали Херсон, отдадут и Донецк, и Луганск, и Крым, и Белгород, и далее везде, при таком подходе все уже ясно на многие года вперёд».
Історик і військовий експерт Роман Пономаренко пише:
- «З військової точки зору, це найсерйозніша військова поразка Росії з 1991 року. І вже третя серйозна військова поразка в нашій війні за два останні місяці, після Балаклеї-Ізюму та Лиману. І четверта крупна поразка з початку війни, якщо згадати Київ».
- «На даному етапі мобілізація в РФ поки ніяк не впливає на хід бойових дій. Скеровані на фронт частини з мобілізованих допомогти втримати Херсон не змогли».
- «Попри кількісну перевагу ворога, ЗСУ демонструє над ним якісну перевагу. Перш за все, завдяки сучасному західному озброєнню. Далі йдуть краща організація та управління військами, кращий вишкіл та оснащення наших частин».
- «Відступ з «обласного центру РФ» є потужним ударом по престижу як Росії в світі, так і Путіна особисто в середині РФ. Ця ситуація ставить режим в певну залежність від успіхів на фронті».
Стремоусов у кюветі
Тетяна Трощинська: На тлі цього всього начебто у ДТП загинув колаборант Стремоусов, який був заступником голови окупаційної адміністрації Сальдо, який сам тричі намагався загинути, але досі живий.
Останній допис ще живого Стремоусова у його Telegram-каналі ой 7:48 ранку 9 листопада і звучить так:
«За всіма напрямками Херсонської області укровермахт спробував просочитися, але був відбитий нашими військами… На цьому етапі ситуація перебуває під повним контролем російських військових».
Стремоусов насправді не цікавий нічим, крім показовості своєї біографії.
Він з тих людей, які можуть вранці читати у вишиванці Кобзаря, а увечері вітати російські танки.
Зрадник і шахрай.
Російська пропаганда позиціонувала його «другою людиною Херсонської області».
У 2019-му Стремоусов балотувався в нардепи як самовисуванець (набрав 1,74% голосів).
Через рік спробував стати мером Херсона (набрав 1,37%).
Із 2014 року мав 10 судових справ за хуліганство.
Мене завжди дивує не хуліганство, а як можна так не знати нічого про РФ, щоб не спрогнозувати своє майбутнє у кюветі.
Переговори
Тетяна Трощинська: Тема переговорів почалася ще з кінця минулого тижня. Міжнародна преса писала про переговори, про те, чи буде Україна схильна для переговорів тощо.
Зокрема, в один з цих днів видання Politico виходить із за головком про те, що підштовхування адміністрації президента Байдена призвели до пом’якшення позиції президента України Володимира Зеленського. І тут ми можемо згадати про те, що в кінці минулого тижня у Київ з візитом приїжджав радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван. Про нього можна сказати, що він один із тих, хто переговори вважає можливими.
Після цього на NBSnews з’являєтья стаття з посиланням на українського чиновника, який начебто знає, про що говорилося на зустрічах Джейка Саллівана з українським президентом. В ній говориться, що «під час своїх зустрічей Салліван підняв питання про необхідність дипломатичного розв’язання війни та наголосив, що вплив України буде зміцнено, а не ослаблено, якщо вона висловить відкритість до остаточних переговорів з росіянами».
Чиновник зазначив, що Салліван не намагався тиснути на Україну, щоб вона негайно розпочала переговори чи вжила якихось конкретних кроків.
Натомість, сказав чиновник, Салліван висловив думку, що «Україна зможе краще підтримувати підтримку західних союзників, якщо її сприйматимуть як готову покласти край конфлікту дипломатичним шляхом”.
Але — у понеділок президент Зеленський нагадав 5 умов для переговорів, озвучених раніше.
І це — відновлення територіальної цілісності України, покарання за воєнні злочини та репарації.
Російські роти Путіна також говорили про переговори.
Зокрема, речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що росіяни готові вести переговори з Україною «з урахуванням тих реалій, які складаються на поточний момент». Які реалії, ми не розуміємо.
Зате ми розуміємо те, що у четвер на брифінгу у Білому домі сказав президент США Джо Байден:
«Я не думаю, що конфлікт буде вирішено… поки Путін не вийде з України».
Читайте також: Байден прокоментував вихід російських військ з Херсона
G20 стає G19?
Тетяна Трощинська: 15-26 листопада в Індонезії на Балі відбудеться саміт G20.
Президент РФ Путін не поїде на саміт лідерів країн G20. Про це заявив речник Путіна Пєсков, і відео-виступу на саміті теж не буде.
Путін не їде, бо боїться. Боїться везти свій чемоданчик з аналізами в люди.
Уявіть, скільки людей насправді хочуть його смерті.
Він же диктатор, який живе у доцивілізаційному світі. Він же може своїх опонентів труїти, вбивати і т.д. Тому цілком, можливо, проєктує все це на себе.
Але світ не страчує навіть кривавих злочинців на самітах.
Втім, хай боїться.
- Путін не їде, бо боїться. Боїться везти свій чемоданчик з аналізами в люди. Уявіть, скільки людей насправді хочуть його смерті
Президент України візьме участь у саміті G20 онлайн, хоча Україна не є членом G20.
Що на Росії
Тетяна Трощинська: Секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев їздив із візитом до Ірану.
Як вказано у повідомленні іранського інформагентсва, у Тегерані він «проведе планові російсько-іранські консультації з безпеки за участю фахівців рад безпеки та представників низки міністерств і відомств двох країн».
- В Інституті вивчення війни припускають, що Іран оприлюдненням інформації про приїзд секретаря Ради національної безпеки Росії Миколи Патрушева намагається продемонструвати поглиблення співпраці з Москвою.
- Також там стверджували, що Іран почав використовувати залежність Росії від поставок дронів-камікадзе в обмін на допомогу в реалізації ядерної програми.
- Водночас видання Sky News повідомило, що Росія перевезла до Ірану 140 мільйонів євро готівкою та низку захоплених в Україні зразків британської та американської зброї в обмін на безпілотники, які використовує для ударів по українській інфраструктурі.
Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень каже: «Іранські політичні еліти мають неоднозначне ставлення до продовження військової співпраці з Росією, Тегеран починає розуміти ту халепу, у яку він потрапив, і пробує зробити крок назад. А Патрушев приїжджав переломити ситуацію та повернути її до того стану, щоб іранці постачали ракети».
Зазначимо, що іранське суспільство та значна частина владних еліт дуже негативно ставиться до постачання зброї Росії для війни проти України.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS
