Хочу, щоб іноземні глядачі пропустили побачене крізь серце: Юрко Іванишин про фільм «Життя на межі»

«Життя на межі» — перший фільм, який охоплює весь період російсько-української війни від 2014 року і до сьогодні. Це фільм про становлення й розвиток українського спротиву від подій Революції Гідності до повномасштабної війни Росії проти України.

Як зародилася ідея фільму?

Юрко Іванишин: Ми ніколи спеціально не думали та не планували. Все відбувалося само собою. Ми робили те, що вміли, починаючи з «Майдану», коли ми стрімили з верхніх точок 24/7 і роздавали безкоштовно інформагенціям світу. І потім з цього матеріалу народився фільм «Зима у вогні». Так само було і далі.

На війну ми поїхали як медійники. Думали, що допоможемо, якщо показуватимемо, що там відбувається. Тоді ніхто у світі не усвідомлював, що війна іде. Наша медійна робота там тривала зовсім недовго. Буквально один сюжет. Потім я зрозумів, що нічого у мене не виходить. Вирішив займатися чимось іншим. Ми купили пінопластовий літачок і почали літати та стриміти з неба. Дані передавали розвідці, артилерії тощо.

Так почалася наша добровольча складова, у червні 2014 року. Через рік ми підписали контракт на 5 років. Таким чином з кіношників і медійників ми перетворилися на військових. Без особливих роздумів та прийняття складних рішень. Робили те, що треба робити. А камери завжди з собою мали, бо це звичка.

Наш фільм складається з матеріалів із відкритих джерел. Тобто це все, що люди знімали на свої телефони. Від першої особи. Матеріали журналістів теж там є. Отже, жодних постановчих кадрів. З цього всього ми відібрали 640 годин відео. З них намагалися зробити фільм. Не хронологію, не розгорнутий сюжет, не доказову базу. А фільм. Це в першу чергу емоція, біль. Це коли людина переживає разом із героєм. Ми хотіли саме цього. Я абсолютно впевнений, що саме так, через серце і душу, можна достукатися до людей: в Україні й особливо закордоном.

• Іноземна аудиторія була наша основною метою.

Для іноземного глядача

Юрко Іванишин: Ми хотіли, щоб іноземна аудиторія сказала: «Українці круті, і вони вартують того, щоб бути нашими сусідами. І тому їм треба допомогти перемогти в цій війні». Коли ми купуємо квартиру, наприклад, нам дуже хочеться мати хороших сусідів. Те ж саме і з сусідством країн.

Реакції на фільм були надзвичайні. Я вважаю, що його має подивитися максимальна кількість людей: і в Україні, і за кордоном. І це не про прокат і гроші. Кожен із нас побачить себе в цьому фільмі. Навіть той, хто не воював. Кожний зрозуміє.

Фільм говорить про спротив. Як ми об’єднувалися. Це я хотів передати іноземному глядачу — нашу силу та волю. Ми не показували про Путіна, бо він того не вартий. Він — ніхто, пусте місце. Ми не хотіли про нього говорити у фільмі. Ми хотіли показати собі та іноземній аудиторії хто ми, українці, і що ми маємо: цінності, історію, культуру.

Чому «Життя на межі»?

Юрко Іванишин: Початкова назва фільму була іншою. Цю назву нам підказала дружина Павла Пелешка (режисера фільму). Вона бачила, як він працює, «на розриві», «на межі». Ще трохи — й розірве від напруження. Ми постійно живемо на межі. Іноді здається, сили закінчуються, але ти продовжуєш щось робити, «на автоматі». Постійне життя на межі зриву: фізичного, психологічного. Я думаю, ми обрали дуже правильну та близьку багатьом українцям назву.

• «Життя на межі» виходить у прокат із 16 березня. Показ триватиме 2-3 тижні в 75 кінотеатрах по всій Україні. 

Читайте також: «Будинок зі скалок» — дуже хороший фільм, однак мав проблеми з промоцією — артоглядачка

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS