Ярина Ключковська: Ситуація з електрикою, яка не стабільна, розділяє на людей, у яких є світло і у яких немає. Фактично кожна лінія електропередач стає лінією розламу в суспільстві. Замість того, щоб ненавидіти спільного ворога, а українців вважати своїми, ми починаємо своїми вважати тих, у кого, як і у нас, світла немає. А тих, кого ми звинувачуємо в цьому, ми вважаємо чужими. Це може бути влада, енергетики, люди, у яких світло є. Вони інші, не свої.
Коли людина бачить, що у неї світла немає постійно, а через дорогу світло є майже завжди, у неї виникає відчуття обділеності та несправедливості. «Чому нас не ставлять в однакові умови?». «Чому одним краще, іншим — гірше?».
Ярина Ключковська: Росіяни прекрасно знають, що може впливати на українців. Демотивуючі емоції вганяють у відчай, паніку, апатію та агресію. Вони використовують все, щоб загнати нас в цей стан. Коли росіяни приймали рішення бити по нашій енергомережі, вони прекрасно знали, що вони роблять. Це базова стратегія — розділити українців, змусити ненавидіти один одного. Це вони намагаються зробити вже багато років. Росіяни — великі майстри психологічних операцій ще з часів КДБ, радянських часів і Холодної війни. Зараз застосовують ті ж технології проти нас. Але сталося не зовсім так, як вони планували.
Ярина Ключковська: Рівень відповідальності лежить на кожному рівні та кожній ланці всього цього процесу. Ми нічого не можемо зробити зі своїм мозком. Але ми можемо використовувати різні практики для заспокоєння.
1. Важливо, щоб відійшов адреналін і ми почали мислити раціонально. Це вимагає дисципліни та практики. Так, це важко. Але ми повинні мислити раціонально та змінити своє ставлення до ситуації. З іншої сторони, у нас є люди, які приймають рішення як вони комунікують і що вони роблять. І на тому, і на тому рівні можна багато чого зробити.
2. В комунікації треба робити інші акценти. Комунікація влади, державних і приватних компаній виглядає як говоріння про себе: що вони роблять, як їм важко, як їм боляче, які героїчні вчинки роблятьт, аби відновити постачання. І все це правда. Але це не те, що потрібно чути людині в момент, коли її мозок відчуває загрозу і змушує її агресивно реагувати. В цей момент людині потрібна емпатія та підтримка. Комунікацію треба змінювати. Робити акцент на тому, що робиться для людей і пояснювати, що будь-яка різниця в становищі — не суб’єктивна. Умовно, у вашого сусіда є світло, а у вас немає не тому, що він важлива та хороша людина, а ви ні. Система — це комп’ютер. Він не розрізняє де живе донька депутата, а де живуть «прості» люди.
4. Нам постійно треба нагадувати, хто наш ворог. Так, ми всі це знаємо. Але ця інформація для нас не нова. Вона вже давно у нас є. А зверху наклалося багато іншої інформації. Треба постійно нагадувати. «Ворог — не президент, не Міненерго, не ДТЕК. Ворог — Росія».
5. Нам треба навчитися міряти себе і своє суспільство не тим, чим ми відрізняємось, а тим, що нас об’єднує. Ця війна мусить нас цьому навчити. Щоб вижити, нам зараз треба сфокусуватися на тому, що нас об’єднує.
Читайте також: Як блекаут впливає на наш організм?
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS