Люди, які йдуть воювати проти України — це люди соціального дна: психолог про російське відео розстрілу українського військового
Про відчуття колективного горя, травму свідка та чому росіяни не вважають аморальним публікувати в соціальні мережі відео розстрілу військовополоненого? Пояснює Валентин Кім, політичний, соціальний психолог.
Фази прийняття горя
Валентин Кім: Війна триває вже далеко не перший рік. Але вона набирає обертів. Повномасштабне вторгнення для багатьох стало шоком: і для населення, і для інституцій. Не тільки в Україні.
У відпрацюванні горя є п’ять фаз. Я б хотів розказати про перші дві. Тому що вони для нас зараз найбільш актуальні.
— перша реакція — це реакція заперечення.
Це коли ми ніяк не можемо повірити в те, що з нами відбувається. Для багатьох інституцій ця реакція є реакцією, в якій вони застрягли. Вони ще ніяк не можуть усвідомити, що їхній партнер (РФ), з яким вони мали справу, виявляється країною терористом. Що її громадяни можуть вчиняти такі злочини. Що це відбувається з ними поруч і може загрожувати їм самим;
— фаза агресії.
Наше суспільство вже давно в цю фазу перейшло. Ми відчуваємо агресію стосовно наших північних сусідів. Але соціальні інститути Європи та деякі українські не готові в цю фазу перейти. Тому що ще й досі знаходяться у фазі заперечення. Тому коли наш омбудсмен відсилає посилання на запис розстрілу українського військового іноземцям, їм важко прийняти таку реальність. Хоча з юридичної точки зору вони розуміють, що мають робити. Українське суспільство дуже важко це переживає. Те, що ми так активно обговорюємо цю подію, намагаємось вгадати хто цей загиблий, шукаємо докази — це дуже складна психологічна реакція, яка пов’язана з реакцією травматизації. Нам всім боляче, в першу чергу. Це не просто зацікавленість. Це біль і відчуття горя. Марафон горя. Ми всі намагаємось приєднатися до того горя і нам необхідно знати як його звати. Нам це потрібно для того, щоб завершити конструювання того, що ми відчуваємо.
Травма свідка
Валентин Кім: Людині притаманне намагання конструювати, добудувати своє власне ставлення до того, що відбувається. Коли ми це робимо з подібними страшними ситуаціями, ми потрапляємо в травму свідка. Значна більшість українців не перебуває на лінії фронту та безпосередньому контакті з ворогом. А заподіяти шкоди хочеться. Як це зробити? Наш організм реагує таким чином наче це я зараз наношу хоч ментальний удар по ворогу. Це намагання завершити цю емоційну конструкцію примушує людей проявляти зацікавленість до цих спорів і суперечок в соцмережах і детективної гри з впізнанням загиблого героя.
- Більшість психологічних рекомендацій стосуються ситуацій, які люди прожили. А ми цей стрес ще не прожили. Ми ще в середині підручника. Ми не знаємо як закінчиться історія. І це дуже складно.
Навіщо росіяни оприлюднюють подібні відео?
Валентин Кім: Це не перший подібний випадок. Мені здається, вони не розуміють що саме вони роблять. Коли людина перебуває на фронті, вона бачить кров і смерть, і у неї стирається межа між тим, що дозволено і тим, що заборонено. Цю межу усвідомити складно. Відео, яке знімалося, знімалося злочинцями. Вони ж вважають себе військовими, які воюють. Межа їхньої моральності/аморальності стерта. Вони її не бачать.
З іншого боку, ми знаємо, що люди, які йдуть воювати проти України — це люди соціального дна. Це люди, які ніколи в житті не переймалися питаннями етики та моралі. Де береться джерело російської агресії? Думаю, що суспільство, яке просічене соціальною несправедливістю, де вже створилися касти, знецінене людське життя і гідність, не може бути нормальним. Ці люди вже з базовою потребою кудиь діти свою агресію. Вони несуть із собою цю агресію, бо таке в них життя. Вже давно. Війна для них зараз — дуже зручна подія, завдяки якій цю зайву агресію можна виплеснути. І вони це роблять. І отримують від цього задоволення. Ті, хто розстріляв нашого військового і зняв це на відео навіть не усвідомлюють, що чинили злочин.
- Ненависть росіян до українців була з першого дня. Вона не з’явилася через те, що вони не можуть нас перемогти. Це було з самого початку.
Читайте також: 8,5 років полону, засекречена справа і постійне утримання в ШІЗО — історія політв’язня Валентина Вигівського
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS