«Найбільше вразило те, як хлопці ховали тіла побратимів»: історія оборони Луганського аеропорту 2014 року

«6 квітня 2014 року в окупованому Луганську підконтрольні Росії загони захоплюють будівлю СБУ і виносять звідти чимало зброї. Щоб не допустити перекидання російської армії повітрям, українське командування 8 квітня направляє в аеропорт 80-у аеромобільну бригаду, яка має взяти його під охорону. Оборона Луганського аеропорту тривала 146 днів, з яких понад 30 – в повній облозі, без жодного наземного сполучення, достатньої кількості їжі та боєприпасів» — такими словами Ольга Модіна починає свій матеріал під назвою «Це був форпост у тилу ворога». Початок війни: як обороняли Луганський аеропорт».

Чому зараз виникла ідея написати про події 2014-го року?

Ольга Модіна: Ми думали написати про оборону Луганського аеропорту ще на першу річницю, але все не вистачало часу, постійно відкладали «на потім».

Події 2022-го року сколихнули країну, масштабували війну, яка, насправді, триває ще з 2014-го року. Відчувається, що повномасштабна війна неначе перебиває ті героїчні події, які відбулися у 2014-му році, і ми вирішили, що варто нагадувати про кожну оборону, скільки б вона не тривала. Як показує практика, якщо ми почнемо забувати, якщо ми не будемо записувати свою історію, то з часом Росія традиційно перепише її під себе і знову забудуться якісь важливі факти.

• Як показує практика, якщо ми почнемо забувати, якщо ми не будемо записувати свою історію, то з часом Росія традиційно перепише її під себе і знову забудуться якісь важливі факти

Чому про Луганський аеропорт мало говорили?

Ольга Модіна: На відміну від Донецького аеропорту, у Луганський не пускали журналістів. Він розташований від міста Луганськ десь за 8-10 км, і, щоб туди доїхати, журналістам потрібно було з Луганська проїхати два блокспоти, які були вже на той час під контролем угрупування «ЛНР».

Що згадують захисники Луганського аеропорту?

Ольга Модіна: 6 квітня у Луганську була захоплена будівля СБУ, після цього в місті з’явилося багато людей зі зброєю. Для того, щоб РФ не потрапила до Луганська через повітря, українським командуванням було прийнято рішення направити 80-ту аеромобільну бригаду у Луганський аеропорт для його оборони.

Протягом місяця оборона проходила спокійно. А коли пройшли вже псевдореферендуми, коли вже почалося захоплення військових частин, коли вже почалися обстріли Луганського прикордонного загону, червоною ганчіркою для угруповування «ЛНР» були хлопці з Луганського аеропорту. На той момент вони вже були у облозі. Далі — 14 червня був збитий ІЛ-76, і майже на понад 30 днів українські війська потрапили у повну облогу без жодного наземного сполучення і доставки їжі та боєприпасів.

146 днів українські військові обороняли Луганський аеропорт. Найважчими були останні два тижня у кінці серпня, коли до захоплення аеропорту долучилася російська армія. Хлопці кажуть, що це було дуже відчутно, адже якщо раніше їх просто кошмарили, били із різних видів озброєння і майже не влучали, то коли долучилася російська армія, обстріли і якість обстрілів змінилася. Останні два тижні — було просто пекло, коли розбомбили аеропорт. Там маже не лишилося цілих будівель. Навіть коли захисники перебували у бункері, вони чули кожен вибух. І цей бункер, який побудований для захисту від ядерних ударів, пішов тріщинами. Хлопці зізнаються: думали, що бункер не витримає і скоро прийде кінець.

Коли було зрозуміло, що обороняти вже нічого, що аеропорт не зможе бути використаний як посадковий майданчик російськими окупантами, було прийнято рішення вивести українську армію з аеропорту.

Дивіться також: Луганський аеропорт через два роки після бойових дій, відео

Що вразило найбільше?

Ольга Модіна: Найбільше мене вразило те, як наші хлопці ховали тіла своїх друзів. ІЛ-76  — це була перша найбільша втрата на тому напрямку. Українські військові спеціально виїжджали на місце падіння літака і просто збирали рештки тіл своїх побратимів. Один з військових сказав: «Єдине тіло, яке я побачив більш-менш ціле, було хоча б з головою». Тобто вони збирали тіла просто по шматках. Це було просто принципово — вивезти своїх. Тримали рештки тіл у морозилках від морозива, які були в аеропорту. І тільки після закінчення облоги вони змогли вивезти ті тіла, за допомогою Міжнародного Комітету Червоного Хреста.

Історії, які не можна уявити…

Ольга Модіна: Через якийсь час оборони їх вимкнули від світла. Хлопці зв’язалися зі своїми друзями з київського аеропорту, і їм підказали, як можна увімкнути резервне освітлення. І вони його вмикали тільки у той момент, коли знали, що буде сідати літак. Тобто літаки прилітали до аеропорту у повній темряві, зв’язувалися з оборонцями Луганського аеропорту, давали їм 2-3 хвилини, хлопці відраховували чітко ці дві-три хвилини, після цього вмикалися генератори і літак сідав, а світло одразу вимикалося.

Хлопці розповідали, що коли з темряви «падають» великі літаки, раптом включається світло, і ця велика «туша» техніки просто приземлюється в аеропорт, це вражаюче. Вони розповідали про це з таким захватом! Це було дуже страшно і одночасно  вони пишалися тим, що змогли це робити.

• Дуже цікаво, що оборонців Луганського аеропорту на державному рівні державними нагородами не нагороджували

Хлопці охоче згадували і розповідали про ці події. Дуже цікаво, що оборонців Луганського аеропорту на державному рівні державними нагородами не нагороджували. Є нагороди за оборону Луганщини, але хлопці кажуть, що це «народна нагорода». Саме державними нагородами їх чомусь не нагородили. Тому для них дуже важливо, що про них говорять навіть через дев’ять років.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS