Тернопіль був знищений, як зараз Маріуполь: історик про те, чому важливо зберегти домініканський монастир

Гості — кандидат історичних наук, викладач ТНПУ ім. В. Гнатюка, автор дослідження про Тернопіль Володимир Окаринський; волонтерка, активістка, графічна дизайнерка, ілюстраторка Дарця Веретюк.

Говоримо про скандал довкола домініканського монастиря в Тернополі. До будівлі хочуть додати третій поверх і нової форми дах.

Чому стиль Домініканського монастиря має бути збережений?

Володимир Окаринський: Тут є два нюанси. Перший — історично-архітектурний, пам’яткоохоронний. Пам’ятку не можна зачіпати, бо це історична пам’ятка. До того ж вона входить у перелік національних архітектурних пам’яток. Щоправда, останнім часом з подачі місцевого чиновника з Управління культури почалися розмови, що нібито це вже не пам’ятка. Бо пам’яткою є тільки костьол, а монастир — ні.

Реєстр пам’яток

Але ні, тому що в реєстрі він є, є ще не тільки цей реєстр, а реєстр пам’яток, які не підлягають приватизації. І там вона має охоронний номер: 637-2, називається «Келії Домініканського монастиря 1749-1779». Тобто це історико-архітектурний пам’яткоохоронний нюанс, але є іще інший, суто історичний.

Це пам’ятка, яка пов’язана з дуже видатними людьми. І це вже десятки людей, як виявилося. Не тільки будівничі, не тільки фундатори, а це був навчальний заклад, причому кілька навчальних закладів. Від єзуїтської гімназії, першої гімназії міста Тернополя, якій понад 200 років, і до української гімназії, яка кільканадцять років від її створення до побудови окремого приміщення не мало окремого будинку і займалися там.

Єдина будівля XVIII століття

До речі, навчався там Йосиф Сліпий. Пам’ятник якому стоїть з іншого боку будівлі, саме біля домініканського костьолу, який зараз називається Архікатедральний собор Української греко-католицької церкви Непорочного зачаття Діви Марії. Вони поставили там пам’ятник у 2000-х роках Йосифу Сліпому.

Будівля, в якій вчився Йосиф Сліпий з 1903 по 1911 рік, ними руйнується, спотворюється (бо спотворення — це руйнування). Ну і загалом будь-які роботи на таких будівлях, які мають національний статус, які є історичною пам’яткою, яким 250 років (для Тернополя це взагалі, разом з Домініканським костьолом, якщо це не розділяти — це єдина будівля XVIII століття в місті)…

• Це місто дуже сильно постраждало, воно було як Маріуполь, як усі ці наші багатостраждальні теперішні міста. Місто було зруйноване вщент у березні-квітні 1944 року під час боїв за Тернопіль, на 85%, не було не пошкоджених будівель.

Цей будинок був відреставрований у 50-х роках, і зараз отак свавільно його нищити…

У проєкті  втрачається італійський дворик

Є безліч доказів, що будівля домініканського монастиря виглядала саме так, як вона виглядає. Можна сперечатися про матеріал, звичайно, покриття даху, але покриття даху — це не надбудова, це не мансарда, це не те, що збільшує будівлю вдвічі. Це не про спотворення пропорцій між помпезним, пишним, рококовим собором, костьолом і підкреслено скромним монастирем, обителлю монахів, двоповерховою будівлею, де були келії, де потім були класи. Але він мав контрастувати.

Усередині він фактично продовжує будівлю костьолу. Не повинен він перетягувати на себе увагу. А всередині у ньому є ще такий венеціанський, італійський дворик, який повністю втрачається, коли добудувати ці будівлі.

Тобто безліч насправді речей, які здаються азбучними, аксіоматичними для людей, які це розуміють. Але чомусь це не хочуть розуміти замовники Тернопільсько-Зборівської архієпархії й автор горе-проєкту, який чомусь це називає реставрацією, пан Юрій Вербовецький.

Читайте також: Українська греко-католицька церква в Україні з 1 вересня 2023 року переходить на новий стиль календаря

«Майнові права не можуть йти понад Конституцію»

Дарця Веретюк: Чому першочергово варто зберігати культурну спадщину, особливо у містах, де історичної архітектури залишилося критично мало? Це є вагома і одна з визначних складових культурного коду нації, і нам важливо пам’ятати, ким ми були раніше, і свої якісь сучасні потреби варто все ж таки вирішувати коштом нових архітектурних проєктів, а все ж таки історію залишити, аби бачити, ким ми були раніше.

І стверджувати, що це вже не сучасне, не відповідає сучасним потребам — абсолютно профанське. Оскільки першочерговою потребою, особливо зараз у процесі російсько-української війни, є збереження власної історії та свого культурного коду. Тому така реакція і виникла. Треба розуміти, що у Тернопільсько-Зборівської єпархії і її керівництва, на чолі якої стоїть митрополит Семенюк, є насправді досить багато приміщень, у тому числі у центрі міста.

Я розумію, що вони хочуть розвивати спільноту, це нормальне бажання, аби церква була живою, мала більше функціоналу.

Водночас не стоїть якесь критичне питання, що це треба робити саме у катедрі й коштом збільшення поверховості келій монастиря, який завжди мав такі досить аскетичні риси, ніяких барокових дахів там ніколи не було. Тому і виник такий резонанс.

• Україна є світською правовою демократичною державою, це регламентовано Конституцією і жодні права власності, майнові права не можуть йти понад Конституцію. Навіть якщо ці права власності належать будь-якій релігійній спільноті, такій навіть поширеній і вагомій, як Українська греко-католицька Церква.

У жодному випадку не йдеться про бажання знеславити цю інституцію, оскільки вона дуже вагома і важлива, особливо в цьому західному українському регіоні, але водночас треба розуміти, що культурна спадщина є теж вкрай важливою, тому таке питання стоїть. Дуже прикро, що з частини цього комплексу зняли статус національної пам’ятки, як вони стверджують. Хоча, знову ж таки, як казав пан Окаринський, статус є. Він не тільки в тому реєстрі, який вони вказували, присутній, бо там кажуть: «випадково зникли документи». Це такий маркерний дуже аргумент.

Варто апелювати не до того, що якісь документи присутні чи відсутні, а до того, що цей статус є, і про нього знають всі. А те, що якісь там документи вони загубили — ну, я б на це не спиралася.

Читайте також: На Тернопільщині випадково виявили саркофаг, якому до 5 тисяч років

Раніше місцева активістка Дарця Веретюк звернула увагу на паспорт об’єкта, вивішений біля будівлі монастиря домініканців. Там писалося, що має відбутися «реставрація з пристосуванням приміщень». Замовник — Тернопільсько-Зборівська Архиєпархія Української Греко-Католицької Церкви, архітектор — Юрій Вербовецький, головний підрядник — ПП «Креатор Буд». Двоповерховий келійний корпус на малюнку отримав третій поверх і дивної форми дах з віконечками, які проєктант чомусь скопіював зі споруди василіанської обителі у Бучачі. 

На сайті Кабінету міністрів зареєстрували петицію щодо збереження пам’ятки архітектури національного значення колишнього монастиря Домініканського костелу в Тернополі.

Мистецтвознавці кажуть, що домініканський монастир у Тернополі — приклад зрілого бароко. Дехто вбачає у ньому  певні риси рококо. Спеціалісти бачать певні стилістичні подібності з домініканськими кляшторами у Вінниці та Тиврові, а ще — з бароковими спорудами Польщі, Моравії, навіть Італії та Німеччини.

Нагадаємо, ЮНЕСКО оприлюднила оновлений звіт про пошкоджені в Україні культурні пам’ятки. З початку повномасштабного вторгнення РФ станом на 26 липня 2023 року підтверджено пошкодження 274 об’єктів – 117 релігійних об’єктів, 27 музеїв, 98 будівель, що мають історичну та/або мистецьку цінність, 19 пам’ятників, 12 бібліотек, 1 архів.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS