«Це війна у контексті української культури». Розмова про Премію Читомо з її співзасновницею

18 жовтня оголосили короткий список Премії Читомо під час події на українському національному стенді у межах 75-го Франкфуртського книжкового ярмарку.

Про Премію говоримо з Іриною Батуревич — співзасновницею медіа про книжки «Читомо» та однойменної премії.

Про Премію Читомо

Ірина Батуревич: Хоча «Читомо» — це медіа про книжки й літературу, але Премія Читомо — це не книжкова чи літературна премія. Ми прагнули відзначити тих діячів української літературної сфери або книжкової справи, які справді відзначилися своїми досягненнями. Мова не лише про кількісні та якісні показники, видані книжки, а й про ту діяльність, яка виходить трохи за межі видавничої.

Тобто говоримо про три категорії, які ми для себе визначили. Це номінація «Амбасадор української книги». Очевидно, що її вручають тим діячам, літераторам, видавцям, культурним менеджерам, які представляють українську літературу за кордоном. Які допомагають українським авторам говорити трохи гучніше, причому різними мовами. 

• Премію в цій номінації вручають тим, хто намагається нанести Україну не лише на політичну карту світу, але й на літературну, щоб ми були видимими.

Також є окрема номінація, що називається «Трендсетер видавничого ринку». Її присуджують тим видавництвам або видавничим організаціям, які впродовж останніх років показали свою дивовижну стійкість, плідність, ефективність. Тим, хто намагався якимось чином не просто вижити й вистояти, але так чи інакше змінити українську книговидавничу галузь, розвинути її не тільки для себе, але і для своїх колег. Тобто це флагмани українського книговидання. Вони першими завойовують нові ринки, розповідають про нові формати, створюють надзвичайні книжки. Хтось навіть частково виконує роботу Міністерства культури України.

Промоція читання

Ірина Батуревич: Також є номінація «За книжкову ініціативу, що сприяє промоції читання». Впродовж Франкфуртського книжкового ярмарку, який завершився тиждень тому, Український інститут книги оголосив дуже цікаві дані про те, що кількість читачів, які читають книжки щодня, збільшилася вдвічі. Це фантастичні показники, що, звісно, зросли через наш інтерес до самих себе, до того, що ми хотіли б відкривати українську літературу.

• У момент, коли російська книга пішла з ринку України, дуже багато хто прагнув знайти альтернативу. Причому альтернатива мала б бути українською, щоб зрозуміти глибше нашу літературу, поза межами шкільної програми, зокрема сучасну українську літературу.

Це дуже втішна тенденція. Шкода, що вона з’явилася тільки зараз у таких масштабах. Однак, за цим стоять і конкретні видавництва, і конкретні люди, які займалися промоцією читання. Ми також би хотіли їх відзначити.

Читайте також: Література, яку дорослі вважають «правильною», відвертає дітей від читання – Тетяна Стус

Чому короткі списки Премії Читомо оголошували в межах Франкфуртського ярмарку 

Ірина Батуревич: Премія «Читомо» стала можливою завдяки німецькій стороні. Тобто нам дуже посприяв Франкфуртський книжковий ярмарок, куди ми їздимо сьомий рік поспіль. Нам дуже посприяла Німецька асоціація видавництв і книгорозповсюджувачів. І за фінансової підтримки Міністерства з питань культури та ЗМІ Німеччини й особисто міністерки Клаудії Рот ми отримали можливість провести цю премію. Це проєкт, що є дуже необхідним для України зараз, навіть у часи війни.

У Франкфурті ми вирішили провести оголошення саме коротких списків премії, не переможців. Тобто по 5 проєктів у кожній номінації, які будуть змагатися за перемогу. Ми хотіли представити якомога ширший горизонт українських достойних проєктів, діячів культури, видавців, авторів, культурних менеджерів, які справді заслуговують на увагу міжнародної аудиторії. Тому що Франкфуртський книжковий ярмарок збирає дуже багато провідних експертів у галузі книжок, книговидання. Це літературні агенти, перекладачі, видавці, топменеджери. Тобто це місце зустрічі всієї європейської індустрії, тих, хто вирішує долі у світовому книговиданні.

Для нас було важливо представити короткі списки й зустрітися з деякими членами нашого журі саме у Франкфурті. З української сторони були: Юлія Козловець, директорка міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал»; «Читомо», організатори Премії. З-поміж міжнародних експертів були: Гванца Джобава, віцепрезидентка Міжнародної асоціації видавців; Владка Купська, головна менеджерка Франкфуртського книжкового ярмарку, яка відповідає за східноєвропейські ринки. На жаль, з нами не було Уяма Блекера, відомого експерта в українській літературі, перекладача, науковця-славіста. 

• Тобто ми зібрали людей, які мають свій погляд на українське книговидання і компетентні обрати переможців.

Про доречність Премії під час війни

Ірина Батуревич: Ми порадилися з нашою експертною радою, редакцією, колегами з інших редакцій та вирішили, що насправді ця премія дуже важлива. Тому що ми хотіли б винагородити тих діячів культури, які трохи виходять за межі видання або створення книжок. Це у багатьох випадках дуже волонтерська робота. Це робота на межі виживання.

Наприклад, одне з харківських видавництв намагалося релокалізувати свій бізнес, вивезти українські книжки українських авторів з Харківської області. І ми з вами прекрасно знаємо про те, що роблять російські окупанти першим ділом, коли вдираються на територію України. Вони заходять в бібліотеки, школи, культурні центри, руйнують українську культурну спадщину. При цьому вони спалюють, знищують українські книжки українських авторів.

• Ця війна є війною у контексті української культури.

Велика кількість проєктів, культурних ініціатив, які були у довгих та коротких списках Премії Читомо, базувалась на волонтерській роботі. Наприклад, організація подавала видавництво як номінанта і зазначала, що воно також закупило певну кількість дронів. Тобто вони не тільки книжки видають, а й на вторговані кошти закуповують дрони або женуть автомобілі. Частина видавців й письменників зараз також воюють. Звісно, не всі, але їх багато.

• Ми вже знаємо, що 30 українських письменників, видавців і діячів у галузі літератури загинули через російських окупантів. 80 діячів, наскільки я пам’ятаю, зараз воюють.

Тому для нас було важливим відзначити досягнення у сфері культури. Тому що ми бачимо, наскільки зараз для Росії важливо знищити всі свідчення того, що Україна існувала тут давно. Росія намагається знищити українську літературу і стерти імена українських письменників, поетів тощо. Ми це бачимо ще з прадавніх часів насправді, але найближчий приклад — це «Розстріляне відродження». І впродовж всієї радянської окупації України ми також знаємо про безліч прикладів того, як українську культуру знищували, й наскільки важливим для нас є зараз її зберегти.  Так само як і території, і людське життя.

Читайте також: Вона стала частиною розстріляного відродження: Мирослава Барчук про Вікторію Амеліну

Російські злочини проти української культури

Нагадаємо, окупаційна влада Маріуполя, після приїзду в місто московського патріархату з інспекцією, спалила всю велику бібліотеку Храму ПЦУ Петра Могили. Серед книг були унікальні екземпляри, які втрачені назавжди.

У жовтні минулого року на передовій загинув солдат Нацгвардії, кавалер ордену «За мужність» III ступеня Олександр Гошилик, автор книги «Міст через вічність», який пройшов через Іловайський котел.

Восени 2022 року стало відомо, що ще торік у березні, під час окупації, на Харківщині окупанти вбили письменника Володимира Вакуленка. 

1 липня цього року не стало Вікторії Амеліної, української письменниці, членкині PEN Ukraine та документаторки воєнних злочинів в організації Truth Hounds. Її життя обірвалося через поранення, несумісне з життям, спричинене ракетним ударом російських окупантів по ресторану в Краматорську 27 червня 2023 року.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі