Фото: Скриншот відеозверненн.
Ярослав Коцюба: Спочатку треба нагадати певну хронологію подій. Рік тому до Верховної Ради був внесений законопроєкт про заборону діяльності Московського патріархату (МП) на території України. Цей законопроєкт був внесений не тому, що це була чиясь примха або емоційна ініціатива. До того часу вже з’явилися факти колаборації священників МП з ворогом, який окупував частину України. Саме з того часу фактично існує цей процес про обмеження діяльності МП в Україні. Тож можна сказати, що в УПЦ МП був цілий рік для того, щоб переконати українську владу та український народ в тому, що вони — проукраїнська організація, яка готова до співпраці, засуджує колаборантів і готова змінити свій світогляд. Але цього не відбулося.
Ті, хто слідкує за цією темою, бачать, що риторика УПЦ МП абсолютно не змінилася. Вони досі розказують, що існує 3 слов’янських народи, що це братовбивча війна, що «Україна сама винна у цій війні і розплачується за свої гріхи». Засудження росіян, Путіна та Кирила взагалі не існує. Їхні наративи з цього приводу не змінилися. Так, у МП є «українське крило», яке протягом цього року зробило низку заяв про те, що «нам треба змінитися». Але цього замало.
Сьогодні церква МП намагається акцентувати увагу на тому, що, мовляв влада намагається вигнати ченців із Печерського монастиря. Насправді це зовсім не так.
Мова йде про 2 зовсім різні структури:
— сам по собі Печерський монастир (Московського патріархату), який налічує близько 200 людей;
— обслуговий персонал (400 осіб).
Тому, коли сьогодні влада розірвала договір, 75 будівель, які були незаконно передані урядом Азарова Московському патріархату, повернулися до Міністерства культури України. Тепер мінкульт повністю ними розпоряджаються.
Ярослав Коцюба: Думаю, що процес, який розпочався зараз, буде досить затягнутим і довгим. Цей перехід буде поступовим. Чого вони так б’ються за Лавру? Там знаходяться адміністративні органи керівництва УПЦ МП — Київська митрополія. Як тільки керівництво звідти з’їде, підіймається питання про перереєстрацію. Їм доведеться звертатися до ВР. А там лежить урядовий проєкт, який може привести до того, що МП взагалі буде заборонений в Україні. Це їх найбільше турбує. Як тільки вони повністю з’їдуть з Лаври, на цьому може взагалі закінчитися їхня діляність як релігійної діяльності.
Ярослав Коцюба: Під час радянської влади життя в Печерський монастир поверталося двічі. Перший — за Сталінських часів. У 1961 році будь-яке релігійне життя в Києво-Печерському монастирі було заборонено. До 1988 року там був музей. У зв’язку зі святкуванням тисячоліття хрещення України Русі Кремль вирішив передати частину будівель для монастиря Печерської громади. У 1990 році було передано ще частину будівель. Так поступово, рік за роком, передавалися частини монастиря. Справжнє захоплення Лаври відбулося у 1992 році. Саме тоді, коли в Україні створювалася Українська православна церква. Вона намагалася добитися незалежності від МП. Влітку 1992 року в Лавру заїхала велика маса російських ченців, спецслужб і захопили території Лаври. І стали пропагандистським рупором Кремля. За ці роки нічого не змінилося, тільки посилилося. Захоплення у 1992 році відбулося не групою ченців, воно керувалося з Москви.
Читайте також: Якими дорогами піде УПЦ та її клір після закінчення терміну оренди Києво-Печерської Лаври?
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS