Як українські документалісти долали заборону на правду про Чорнобильську катастрофу?
Видатні українські документальні фільми про перебіг і наслідки Чорнобильської катастрофи. Про це говорили з Оксаною Волошенюк, кінознавицею.
Фільм «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів»
Оксана Волошенюк: Документальна стрічка «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» зафільмована у 1986 році. Фільм Володимира Шевченка, який обіймає 49-50 позицію в топі найкращих українських фільмів. Одна критикиня назвала його найнебезпечнішим фільмом у світі. Фільм подивилися в 130 країнах світу.
З відзнятих 20 тисяч метрів плівки до фільму увійшла лише 1 тисяча. 150 епізодів у стрічку не увійшло. Через заборону правди. Для того, щоб цей фільм виник як історичний документ, довелося пройти складний шлях у пошуках інформації та правди.
Знімальній групі вдалося потрапити в Чорнобиль 14 травня. Через домовленості. Загалом тоді добилися допуску до Чорнобиля всього 3 знімальної групи. Самі пробивалися, самі шукали підходи. Фільм знімався майже підпільно. У Володимира Шевченка був чіткий план зйомки. Чітко прописані ракурси. Знімали в дуже складних умовах. Спочатку йшов дозиметрист. Він прокладав 15 метрів шляху. Оператор йшов за ним крок у крок. Виходив на точку, робив кадр і так само крок за кроком за дозиметристом повертався назад. Група залишалася позаду.
Володимир Шевченко отримав сильне опромінення на зйомках стрічки «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів». Помер від променевої хвороби через місяць після прем’єри фільму.
- Стрічка одержала призи дев’яти міжнародних кінофестивалів і ввійшла до історії української та світової кінопубліцистики XX століття.
Фільм «Десять років відчуження»
Оксана Волошенюк: Ще одна важлива стрічка, яка осмислює національну травму — «Десять років відчуження», 1996 року, автором і режисером якої є Сергій Буковський. Форма фільму досить незвична. Це сполучення коротких репортажів, які спершу виходили на телебаченні, а потім були об’єднанні в фільм. Готувалися ці репортажі до 10 річниці Чорнобильської катастрофи. Після виходу в ефір творча група вирішила скласти сюжети в один фільм, який показує стан зони – людей, що живуть там, їхні домівки, проблеми, з якими вони зустрічаються. І все ж таки залишаються там.
Кінооператори, які знімали в зоні ЧАЕС у найнебезпечніший час, у травні 1986 року
- Володимир Шевченко;
- Володимир Тараненко;
- Віктор Кріпченко;
- Юрій Бордаков;
- Юрій Коляда;
- Михайло Лебедєв;
- Сергій Лосєв.
Читайте також: «Цей біль я бачила в очах моєї мами, і до самого кінця — в очах бабусі»: пам’яті Чорнобиля
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS