![Що відбувається з українськими церквами в окупованому Криму](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic.hromadske.radio%2F2024%2F07%2F452254477_122184173012069818_422189955322970558_n.jpg&w=1366&q=75)
Як українські документалісти долали заборону на правду про Чорнобильську катастрофу?
Видатні українські документальні фільми про перебіг і наслідки Чорнобильської катастрофи. Про це говорили з Оксаною Волошенюк, кінознавицею.
![Як українські документалісти долали заборону на правду про Чорнобильську катастрофу?](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fstatic.hromadske.radio%2F2023%2F05%2Fchornobyl.png&w=1366&q=75)
Фільм «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів»
Оксана Волошенюк: Документальна стрічка «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів» зафільмована у 1986 році. Фільм Володимира Шевченка, який обіймає 49-50 позицію в топі найкращих українських фільмів. Одна критикиня назвала його найнебезпечнішим фільмом у світі. Фільм подивилися в 130 країнах світу.
З відзнятих 20 тисяч метрів плівки до фільму увійшла лише 1 тисяча. 150 епізодів у стрічку не увійшло. Через заборону правди. Для того, щоб цей фільм виник як історичний документ, довелося пройти складний шлях у пошуках інформації та правди.
![](https://static.hromadske.radio/2023/05/2-1.jpg)
Знімальній групі вдалося потрапити в Чорнобиль 14 травня. Через домовленості. Загалом тоді добилися допуску до Чорнобиля всього 3 знімальної групи. Самі пробивалися, самі шукали підходи. Фільм знімався майже підпільно. У Володимира Шевченка був чіткий план зйомки. Чітко прописані ракурси. Знімали в дуже складних умовах. Спочатку йшов дозиметрист. Він прокладав 15 метрів шляху. Оператор йшов за ним крок у крок. Виходив на точку, робив кадр і так само крок за кроком за дозиметристом повертався назад. Група залишалася позаду.
![](https://static.hromadske.radio/2023/05/1-1-759x1024.jpg)
Володимир Шевченко отримав сильне опромінення на зйомках стрічки «Чорнобиль. Хроніка важких тижнів». Помер від променевої хвороби через місяць після прем’єри фільму.
- Стрічка одержала призи дев’яти міжнародних кінофестивалів і ввійшла до історії української та світової кінопубліцистики XX століття.
Фільм «Десять років відчуження»
Оксана Волошенюк: Ще одна важлива стрічка, яка осмислює національну травму — «Десять років відчуження», 1996 року, автором і режисером якої є Сергій Буковський. Форма фільму досить незвична. Це сполучення коротких репортажів, які спершу виходили на телебаченні, а потім були об’єднанні в фільм. Готувалися ці репортажі до 10 річниці Чорнобильської катастрофи. Після виходу в ефір творча група вирішила скласти сюжети в один фільм, який показує стан зони – людей, що живуть там, їхні домівки, проблеми, з якими вони зустрічаються. І все ж таки залишаються там.
![](https://static.hromadske.radio/2023/05/3-1.jpg)
Кінооператори, які знімали в зоні ЧАЕС у найнебезпечніший час, у травні 1986 року
- Володимир Шевченко;
- Володимир Тараненко;
- Віктор Кріпченко;
- Юрій Бордаков;
- Юрій Коляда;
- Михайло Лебедєв;
- Сергій Лосєв.
Читайте також: «Цей біль я бачила в очах моєї мами, і до самого кінця — в очах бабусі»: пам’яті Чорнобиля
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS