Якщо Ердоган програє: яке ставлення опозиції Туреччини до України та Росії

Гість —‎  директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.

Ігор Семиволос: Формулювання зовнішнього політичного майбутнього Туреччини з вуст опозиційного кандидата в президенти — розмите. Іншими словами — він практично не концентрує свою увагу на цій темі. Всі ці слова, які ми чуємо у різних варіаціях про необхідність підтримання сталих і добрих відносин з Росією, вони виглядають як традиційні. Ставка опозиції — точно не на зміну зовнішньої політики. І головні тези спрямовані на покращення ситуації з економікою в Туреччині, на боротьбу з безробіттям і т. д. Коли вони починають говорити про зовнішню політику, вони здебільшого повторюють чергові фрази, звичні для публіки, намагаючись не дратувати бізнес, який серйозно зав’язаний на російський ринок, не дратувати вулицю, яка значною мірою налаштована антиамериканськи, або антизахідно. І з цим, очевидно, пов’язані дуже обережні, або комплементарні висловлювання щодо Росії.

Позиція щодо ЄС

Анастасія Багаліка: Разом з тим ми знаємо, що була заява Кемаля Киличдароглу про те, що він хоче поновлення перемовин про вступ до ЄС, і в цілому його вважають, я так розумію, прихильником зближення з ЄС, чи я помиляюсь?

Ігор Семиволос: Ні, ви не помиляєтесь. Справді цей аспект присутній в риториці. Мова йде про зближення позицій із США, ЄС. Це хороший сигнал, зближення позицій потребуватиме від нової турецької влади, якщо Киличдарогли переможе на виборах, зміни риторики.

Киличдароглу лише перший серед рівних. Тобто іншими словами, коаліційною угодою передбачається віцепрезидент, а вони там різні. Віцепрезиденти серед цих політичних партій, які беруть участь в цьому національному Альянсі. Там є партії, які більш прихильні до України. А це означає, що у нас з’являється реальний шанс взаємодіяти з цими політиками, для того, щоб просувати в середині коаліції саме цю думку.

Тут все-таки ми маємо більш-менш колегіальне управління, а в колегіальному управлінні важить будь-яка думка, не лише думка лідера. Отже, це означає, що з перемогою Киличдароглу персоніфікованої політики стане менше, а колегіальних рішень — більше. Це для нас хороший сигнал.

Як діє російська пропаганда

Анастасія Багаліка: Ну і для Росії це не дуже хороший сигнал, оскільки, я так розумію, в зовнішній політиці для Росії такі колегіальні рішення є більш складним форматом.

Ігор Семиволос: Абсолютно. Бо вони більш звикли домовлятися з конкретним лідером, кидають пропагандистські зусилля, докладають сили, щоб сподобатися цьому лідеру, засипають ого горами лестощів, це з точки зору російсько-турецької політики, більш-менш працює.

Ясна річ, що Ердоган не вірить всім цим лестощам від слова зовсім, але «добре слово і кішці приємно».

Ще місяця півтора тому вся російська пропаганда, яка присутня в Туреччині, була налаштована на те, що «ніхто, крім Ердогана». Зараз їхні наративи трохи змінилися. Вони відчувають можливу зміну влади і намагаються побудувати місточки до Киличдароглу. Але вони працюють безпосередньо з цим лідером, орієнтуючись на традиції правління в Туреччині. Цілком можливо, що зараз ми побачимо радикальний відхід від традицій одноосібного правління. І тоді у російської дипломатії виникнуть великі проблеми.

Читайте також: Туреччина заборонила в’їзд українському журналісту Осману Пашаєву

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS