Коли кажемо «хочу зворотного зв’язку», люди починають думати «мені зараз влетить» — експертка про комунікації на роботі

Спілкування на робочому місці — це набагато більше, ніж розмови. Це передовсім обмін і взаємодія: обмін інформацією, ідеями, емоціями. На що ми витрачаємо наш дорогоцінний час та чи можна це змінити?

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Оксана Семенюк

Коли кажемо «хочу зворотного зв’язку», люди починають думати «мені зараз влетить» — експертка про комунікації на роботі
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/08/hr_my-pro-vse-domovylys-2021_08-17_semenyk.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/08/hr_my-pro-vse-domovylys-2021_08-17_semenyk.mp3
Коли кажемо «хочу зворотного зв’язку», люди починають думати «мені зараз влетить» — експертка про комунікації на роботі
0:00
/
0:00

Пандемія зробила нас чутливішими до того, як і заради чого ми спілкуємось на роботі. Консалтингова компанія McKinsey виявила, що в організаціях, де співробітники та співробітниці відчувають пов’язаність (за допомогою комунікації особливо), продуктивність праці зростає на 20-25%.

Однак дослідження комунікацій на робочому місці, проведені компанією SaneBox, показали, що 62% мейлів, які отримують працівники, не потрібні. А ще ж є зуми, наради, розмови, переговори. Про комунікацію у робочому середовищі говорили з менторкою з організаційних та особистих трансформацій, дослідницею нейролідерських практик Оксаною Семенюк.

Оксана Семенюк: Упродовж останніх 1,5 року процес обміну інформацією в організації змінився. Від змін, яких зазнав контекст, ми відштовхуємося, щоб говорити про комунікації в організації. Це й ізоляція та гібридна робота через пандемію COVID-19, і психологічні зміни. Страхи під час пандемії породили інше сприйняття реалій. Це потребує відповідних конотації та контенту. Потрібно закладати собі внутрішній діалог. Бо комунікація — це зовнішній та внутрішній діалоги. Останній можемо розвивати через спосіб мислення. Психологічний фактор, який на нас вплинув, має значення на те, яким чином комунікувати зараз.

  • Люди полюбили свободу та автономію, коли ізолювалися вдома. Побачили ефективність нових ідей, у розподілі часу. З іншого боку, ми — соціальні істоти, нам потрібні інші люди.

І зараз ми зважуємо, як цей баланс внести у своє життя: скільки нам комунікації потрібно. Змішаність ще буде якийсь час, поки ми не знайдемо нові, продуктивні формати. Перехід з одного формату в інший потребує пошуку пояснень, що нині та чи інша дія, подія означають. Ми завжди в усіх змінах шукатимемо відповіді на питання: «Навіщо це мені треба? Що це означає?». Це підсвідомі процеси. Виходом з цього є озвучення своїх станів, чутливих моментів. Адже так ми можемо хоч трохи збалансувати негативну енергію, яка у нас накопичилася.

Як позбавити «зворотний зв’язок» негативного підтексту?

Оксана Семенюк: Коли ми кажемо «я хочу зворотного зв’язку», люди починають думати «мені зараз влетить». Організації відходять від вживання цього словосполучення. Натомість вдаються до якісних розмов: позитивних і негативних. Конструктивна критика також може дати багато інформації та поштовх для дій. Емоція злості дає рух, бажання щось змінити у власному сприйнятті, поведінці.

Нам треба розуміти, що у нас всіх «вмонтовано» за мільйони років роботи нашого мозку, які є базові реакції, що ми можемо змінити, а що — ні. Від цих знань залежить те, як ми комунікуємо з людьми. Найважливіше у комунікації — визначити ваші наміри, що саме хочемо сказати у тій чи іншій ситуації.

Що потрібно знати, щоб розмова вдалася?

  • Коли людина усвідомлює, з яким наміром вона йде говорити, вона розуміє, які наслідки ця розмова може мати.
  • Коли спілкуємося, багато сигналів посилаємо тоном нашого голосу і мовою тіла, тому з цим потрібно працювати, бо більше інформації ми вловлюємо з тону, жестів, ніж з контенту.
  • Наш мозок дуже любить чіткі формулювання: зворотний зв’язок давайте фактами, даними, а не оцінними судженнями, звинуваченнями, ярликами.

Що робити з мейлами?

Оксана Семенюк: В організаціях зараз потрібно розуміти, як сприймаються мейли: чи люди їх читають, як вони звикли працювати з письмовою комунікацією. Варто маркувати листи позначками «потрібно знати» або «потрібно зробити». Корисно загострювати увагу вже на початку, давати певний сигнал, розуміння терміновості: чи читати лист зараз, чи можна це зробити через день. Письмові комунікації потребують структурованості та чіткості, як і будь-які комунікації: що я хочу, що від вас потрібно. Бажано структуровано розписати ключові моменти у важливому для вас мейлі.

Як поліпшити комфорт, тональність та достатність комунікації?

Оксана Семенюк: Варто побудувати правильну екосистему слухання. Важливішим за вміння говорити є вміння слухати. Бажано, щоб керівники та керівниці найвищого рівня мали розуміння того, що відбувається в організації. Бо вони можуть бути у своїх інформаційних бульбашках. До них може доходити лише до 20% інформації. Коли слухаєте, не варто відриватися, давати поради та коментувати одразу, а варто осмислювати, що це може означати. Потрібно також при слуханні підключати свою інтуїцію, креативність, щоб вловлювати сигнали про проблеми та можливості.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

За підтримки:

Коментарi до запису