У дорослому віці ми втрачаємо дитячу щирість і призвичаюємось слухати, не слухаючи, або терпляче похнюпитись, коли розуміємо, що нас все одно ніхто не почув.
Але розмова — це не вулиця з одностороннім рухом.
Пам’ятаєте, в одному з подкастів ми говорили про перебивання? Про те, що поки хтось говорить, у нашій голові нав’язливою жуйкою крутяться наші власні думки? Так ось: якщо це так, то ви говорите не з іншою людиною, а з власним голосом у вашій голові.
І йдеться не про конфлікти, йдеться насамперед про щоденні розмови. Ми не піднімаємо очей одне на одного навіть коли говоримо про звичні неконфліктні речі. У нас від зубів відскакують усі ці: «Ти щось хотів?», «Ближче до справи давайте вже!», «Мммм…. Ви щось питали?»
Вони взагалі не дають простору для розмови, бо: я вже нічого не хочу після цих слів, так, я близько до справи, але, може, контекст має значення, і я нічого не питала, бо не думаю, що якщо повторю, ви мене таки почуєте. Нудна тема про те, як слухати і чути, а не чекати паузи, щоби вставити свої 5 копійок, насправді життєво важлива для того, щоб почати домовлятись.
Також у подкасті:
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS