Димарі для всієї України виготовляє переселенець з Донецька

Про переселенця з Донецька Валерія Куца знайомі  розповідають як про феномен. Він дуже вирізняється серед  більшості тих, хто сховався від війни у Краматорську та й в інших містах Донецької і Луганської областей.

Переважно  переселенці домагаються допомоги від держави, сподіваються, що вона відкриє нові робочі місяця і працевлаштує їх. Валерій же створив собі робоче місце сам.

Ще в Донецьку він мав майстерню з виготовлення димарів. Коли почалася війна, то його помешкання опинилося ледь не на лінії вогню. Крім того, він був українським активістом. Тому загроза постала серйозна  і він вимушений був переїхати до Краматорська. Верстат вдалося вивезти лише один. Попри це не склав руки.

«Все делаем вручную. Еще не было у меня трубы, я гнул черенки от лопаты. Люди приходят и спрашивают, где мои станки. А нету станков. Все вручную делаю».

Валерій вважає, що через підвищення тарифів на газ і енергію багато хто звертається до твердого палива. Тому його димарі користуються все більшою популярністю і замовлення в нього розписані на місяць наперед.

«Я понял, что не нужно опускать руки. Нужно продолжать работать. Заказчики самые разные, со всей Украины. Получается, что 2 миллиона (потенциальных заказчиков ред.) я оставил там и 40 миллионов открыл для себя. Ролики в Youtube мои смотрит вся Украина. Присылают схему на электронку. Я в своих видео рисую схему на листе металла, купил маркеры специальные смывающиеся, и по этой схеме потом все вырезаю. Чтобы человек смог сам в домашних уловиях, как конструктор, собрать этот дымоход. Я присылаю все, вплоть до последнего болта».

Підприємець шукає можливості для розвитку. Він подав заявку на грант благодійної організації «Карітас Україна», який спрямований на підтримку малого бізнесу. Якщо він виграє. То отримає змогу купити ще пару потрібних йому верстатів.  

Валерій готовий пожертвувати своїм майном в Донецьку, але він не бачить себе в самопроголошеній ДНР. Мало того, він не хоче жити з, як він каже, тими людьми, якщо навіть там встановиться українська влада.

«Там у меня в Донецке все новое стоит. Но я готов со всем этим попрощаться, забирайте, ребята, лишь бы только не жить в «ДНР” а жить в Украине. Чесно говорять, все больше склоняюсь к мнению отдать эти територии. Я знаю этих людей, я всю жизнь с ними жил, 40 лет. Отдайте им эти территории и не морочьте голову». 

Юрій Луканов, для проекти «Ми різні. Ми разом» на Громадскому радіо