Командувач пояснює, як противник використовує інфільтрацію малими групами, що відбувається з управлінням підрозділів у складних умовах, і чому проблеми координації можуть мати критичні наслідки. Говоримо про рішення, які ухвалюються при обмежених ресурсах, про застосування дронів на фронті, роботу безпілотних систем у складних погодних умовах та про те, як змінюється підхід до оборони на практиці.
Ірина Сампан: У кожному випуску ми намагаємося давати повну і чесну картину того, що відбувається на фронті. І сьогодні у мене особливий гість. Це командувач Національної гвардії України генерал Олександр Півненко.
Говоримо про долю Покровська, бої за Куп’янськ, корпуси Нацгвардії та чому брехня на фронті призводить до втрат. Знаю, що ви дуже активно їздите по фронту і щойно повернулися так само з Покровського напрямку. Тому по гарячих слідах, власне, хочу запитати вас про загрозу Покровську і, в принципі, Покровсько-Мирноградській агломерації. Як оцінюєте?
Олександр Півненко: Так, я дійсно був на минулому тижні на фронті. Там, де наші підрозділи, це якраз дійсно Покровськ, Мирноград, на Куп’янському напрямку. Стосовно Покровська, ситуація там важка. Звісно, ми проводимо накопичення своїх підрозділів для певних контрштурмових дій.
Для того, щоб, скажімо так, зменшити маневри противника, відтягнути більше на себе. Але в зв’язку з тим, які погодні умови зараз, там постійно стоїть туман, противник інфільтрується, дуже важко з ним працювати.
Тому що і дрони менше літають, але в нас люди ж навчені, можуть на всьому літати. Але просто сама погода не дозволяє виявляти вчасно противника і знищувати ефективно, скажімо так. Тому що, ну, з 25 знищень там 10 пройде, 10 будуть поранені.
Ірина Сампан: А якщо декілька тижнів тому президент говорив, що в Покровську близько 300 росіян. Уже пройшов майже місяць із цієї заяви, зараз грудень вже. Наскільки виросла їхня кількість, чи якось число вдається тримати?
Олександр Півненко: Я думаю, що їхня кількість вирсла. Але наскільки набагато, не впевнений. Постійно проводимо знищення противника, там багато із Сил безпілотних систем, із Національної гвардії, зі Служби безпеки України. Там постійно працюють Сили Спеціальних Операцій, Головне Управління Розвідки.
Там накопичені серйозні підрозділи, які виявляють і знищують. Питання, скільки ресурсу є на тому напрямку противника, скільки нам потрібно часу для цього, щоб вихолостити їхню піхотну складову і щоб вони відійшли на поповнення. Оце питання, ну, це не до мене, це до розвідки. Я думаю, в Генеральному штабі краще знають ситуацію. Моє враження, що ми ще за нього повоюємо, сто відсотків.
Ірина Сампан: А які тоді шанси у противника зробити ось цю «кишеню» і через Гришине прорвати і замкнути?
Олександр Півненко: Шанси в них є і у нас є шанси цього не допустити. Це потрібна дуже хороша комунікація між підрозділями і спільна робота. Якщо це досягнемо, то там буде все добре.
Якщо десь будемо провалюватись на рівні комунікації між підрозділями, тому що я ж попередньо сказав, що їх там дуже багато, цих підрозділів, то буде важче.
Ірина Сампан: Чи правильна думка, що Покровськ не встоїть без Мирнограда, а Мирноград без Покровська?
Олександр Півненко: Ми вже довго воюємо. У нас були і Бахмут, і Авдіївка. Це все війна. Ми можемо втрачати території, ми розуміємо, що противник у людському плані більш ефективний, тому що в них мобілізаційний ресурс вищий. А нам гнати людей, заганяти їх, щоб їх там знищували, немає сенсу.
Ми в людському напрямку не виграємо 100%. Тільки технологічно, тільки дронами. Тому ми будемо десь відступати.
Ми боремося за свою країну, щоб зберегти свою національність.
Ірина Сампан: Як викорінити брехню в армії? Як ви в Нацгвардії із цим працюєте. Про страх доповісти про втрачені позиції. Тому що штурмові війська доповідають, що вони вже зачистили і все окей. Тут Сили оборони Півдня, речник виходить, ну це більше про Запорізький напрямок, каже, що ці три села втрачені і нічого там не зачищено. І, не знаю, дуже багато зіштовхуюсь, що командири жаліються на те, що через брехню інших, звісно, вони звинувачують інші підрозділи, що вони гірші, і що в них брешуть, що комбати брешуть, ротні брешуть, і вся ця ситуація, цей ланцюг. Як з цим працювати?
Олександр Півненко: Я бачу такі поштовхи, що воно викорінюється. На деяких напрямках зміни командирів відбуваються, ніхто вже нікого не садить, не погрожує, не звільняє, просто так, щоб звільнити, заради того, щоб звільнити. І вже треба йти до того, що не треба нам цих «перемог», грубо кажучи. Я розумію, що для цивільних, воно десь важливо, взяли населений пункт, взяли ще щось, а для військових воно не має значення.
Розумієте? Нам треба щільність оборони і менше втрат позицій, менше втрат території, менше втрат особового складу. Це така золота середина, яку ми повинні досягнути, і не треба взагалі казати, як я своїм командирам, всім кажу, не треба нічого видумувати.
Ірина Сампан: Ще скажіть про Костянтинівку. Там АЗОВ стоїть.
Олександр Півненко: Вже не стоїть.
Ірина Сампан: Уже всі сили на Покровському напрямку?
Олександр Півненко: Так точно.
Ірина Сампан: До речі, політолог і воєнний аналітик Микола Бєлєсков, говорячи про таку гучну інформаційну кампанію щодо Покровська, Мирнограда, каже що ЗМІ і якісь експерти грають зі словом «стратегічний». І таким чином підвищують ціну певного міста. Ви скажіть, можливо краще, про те, що стратегічним визначає не тільки місце, там, положення, а те, як після захоплення противник зможе просуватися далі. Наскільки швидко, наскільки це покращить його логістику, і можливість просуватися.
І я розумію, що для нас дуже боляче. Кожне село, кожне місто. Але наскільки цей шматок фронту можете називати стратегічним?
Олександр Півненко: Я б цього не робив. Стратегічно, якщо вони вийдуть на правий берег. Це буде стратегічно. Грубо кажучи, зайдуть через Чернігів, через Київ, і вийдуть на правий берег, і створять там якісь проблеми.
І перекриють там, або познищують ці мости, розумієте? Там це все немає нічого стратегічного. Це просто втрата міст і втрата територій. Тому це роблять свідомо люди.
Можливо, через те, що вони не військові, я скажу, які роблять з себе військових експертів. Це правда. Тому вони так маніпулюють, щоб підняти свої рейтинги в соціальних мережах.
Ми воюємо проти однієї із сильніших армій на континенті. Розумієте? По кількості особових складів, це так точно. І ми розуміємо по історії, що вони не здадуться просто так. Тобто їх треба зупинити. Щоб вони передумали далі діяти в цьому напрямку.
Треба так зробити, щоб їхні втрати змусили їх призупинитися, осмислити, що це немає сенсу далі. А для цього треба активна оборона. Треба десь, можливо, правильно зберігти особовий склад і віддати шматочок невеличкої території, але це повинно бути контрольовано.
Із розумінням, куди ми відходимо. Щоб вже на підготовлені позиції. Якщо ми просто тримаємо-тримаємо, один одному не кажемо, що там відбувається, потім сплеск, тому що дізнаються всі.
Ми туди всіх кидаємо, спалюємо там людей, насправді. Захищаємо до останнього. Люди йдуть і захищають, тому що вони розуміють, за що вони борються.
Але треба трохи змінити концепцію цієї війни і берегти людей. Втрати будуть, тільки треба зменшити. І не треба гратися словами.
Єдність нашої країни в тому, що ми єдині, а не в тому, що ми зараз будемо битися за політику, за іще якусь історію, за кожне місто. Кожен буде розповідати, що стратегічно і не стратегічно. Треба слухати Генеральний штаб.
Генеральний штаб, головнокомандуючий, і верховний головнокомандуючий. Це лінійка, яка повинна працювати. А в нас її розгойдують, розхитують.
Розумієте? Для чого це роблять? Я б сказав, що є у нас і наші проблеми, і ми їх знаємо. Ми не повинні наші проблеми виносити на загал.
Ми самі розберемося. А ці люди, які це роблять, це люди, які не хочуть мати Україну як Україну. Вони хочуть мати якісь бізнес-інтереси, ще якісь інтереси, бути в політиці, бачити себе десь вище, ну і тому подібне.
Ірина Сампан: Я вже схопила вухом, що ми ще зимуємо в Куп’янську, що ми не будемо виходити за його межі.
Олександр Півненко: Хай позвільняють тих, хто доповідав у Російській Федерації. Вони сказали неправду.
А я знаю, що ми зайшли, ми проводимо там певні… Ми — це Сили оборони України. Звісно, там під керівництвом корпусу Хартії, але там багато дуже підроздів.
Я називати поки не буду, немає сенсу. Ми заходимо там, є і представники інших країн, скажімо так. У нас воюють і колумбійці, й інші іспаномовні. Вони дуже себе ефективно показують.
Ірина Сампан: Наскільки правдива інформація про те, що росіяни планують замкнути Вовчанський напрямок і Дворічну?
Олександр Півненко: Тут дуже довга історія. Можливо, стратегічно в них таке в планах є, аби в принципі, захопити всю країну. Стратегічна їхня мета. Я впевнений, що на їхніх картах є такі задуми, щоб арміями заходити, з’єднуватись, забирати території. Але це ж, якщо відкрити карту і подивитись, то там ще роки на три, якщо так, чотири з такими темпами.
Ірина Сампан: А що їм це дасть стосовно Харкова?
Олександр Півненко: Вони просто хочуть знищити нашу націю. Нічого їм не дасть. Вони хочуть знищити нас.
Вони просто думали, що у 2022-му зайдуть і все буде добре. З щитами, як на Харківщину заїжджали.
Ви ж все бачили, пам’ятаєте. Я особисто був уХаркові. Цими колонами їхали. Там і залишились вони. Залишили ті щити. Тобто, їхня стратегічна мета — знищити нас.
Ми не хочемо з ними бути, їхнім додатком. Ми хочемо на самовираження. Ми — українці, ми хочемо розвиватися піти в Європейський Союз, до європейської еліти. Жити нормально, навчатися в нормальних закладах, отримувати нормальне грошове забезпечення. Це нормально, звичайна людська історія. І тут нічого поганого в цьому немає.
А там крім Пітера і Москви, нормально люди не живуть. Там, де підприємства є дуже серйозні, там багато, наприклад, люди живуть. А в основному вже біда бідою. Зато він за кошти піде і загине. А люди, їхні, там, рідні отримують якісь виплати. Усім це плюс. Зеків утилізували у Бахмуті. «Вагнер». 20 тисяч зеків, 20 тисяч не зеків.
Ірина Сампан: А якщо підсумувати все, що ми проговорили по фронту, в принципі, на зимову кампанію. Можна говорити, що росіяни мають якісь конкретні наміри, там, за зиму взяти той же Покровськ, Мирноград.
Олександр Півненко: Так. 76 повітряний десант там Псковський. Ми спостерігаємо, що вони там є. Вони себе не проявили. Ми знаємо, де вони будуть. Розуміємо, на якому напрямку, можливо, це буде Покровськ або Мирноград, або трошки лівіше, або трошки правіше. Будуть діяти. Так, це їхнє підсилення. Наша задача — їх стерти.
Ірина Сампан: Зараз всі обговорюють мирний план Трампа, американського, російського зразка. Багато там пунктів. Але один з них – це заморозка ЛБЗ по тій, яка вона є зараз. Тому хочу вас запитати з військової точки зору, чим це загрожує? Чи, навпаки, нам треба цей час? І як правильно і розумно його використати, якщо буде якась пауза?
Олександр Півненко: Це нормальна історія, нам потрібно відновитися. Трошки всі підустали і вже інколи, знаєте, коли вже «плати горять», то вже не розумієш, що ти робиш. Потрібно призупинитися. Бажано, звісно, без втрат території. Я маю на увазі, не віддавати нічого.
Треба давити на це. Якщо вже зупинятися, то по лінії бойового зіткнення. От є, як є. Тому що зрозуміло, що росіяни, вони не продавляються, їм не продадуть цю історію, що вони віддадуть нам ту або іншу історію.
І нам теж цю історію не продавлять, що ми віддамо або ту, або іншу територію. Ні. Ми так не будемо робити.
Я впевнений, що керівництво країни це розуміє. Можливо, підпишемось. Мабуть, так і буде, я думаю, десь.
По строкам я не буду нічого казати. Для нас, військових, там нічого не закінчиться.
От, нам же не просто треба відпочити, і військовими відпочити, а готувати резерви. Там будуть підрозділи, ми проведемо селекцію, подивимося, хто вже не може виконувати бойові задачі, хто може, хто захоче, хто не захоче.
Я думаю, що буде підвищення грошового забезпечення в цілому, щоб підняти конкуренцію, знаєте, щоб хотіли йти військовими, навчатися.
Буде час для того, щоб нормально побудувати, можливо, з залученням партнерів навчальні центри, навчальну матеріальну базу, більш сучасну, більш серйозну. Тому що зараз капітально будуватися немає сенсу. Інформація дійде до росіян, вони просто знищать, а ви розумієте, це кошти.
Десь тимчасові споруди, ми багато таких казарм зробили, як тимчасово, вони працюють. Звісно, ми будемо йти на те, щоб розмовляти з партнерами…
Повністю розмову дивіться на Youtube-каналі подкасту «На лінії вогню» або слухайте у доданому аудіофайлі