Ірина Сампан
Микола Любарець
«Мі-17 — моя любов»: Герой України, льотчик Микола Любарець про Маріуполь, гелікоптери та дрони
Чому Україна досі не має власного виробництва гелікоптерів? Чи справді дрони замінять бойових пілотів? І як проходила одна з найризикованіших операцій — прорив у заблокований Маріуполь? У цьому випуску «На лінії вогню» говоримо з Миколою Любарцем — Героєм України, льотчиком армійської авіації Сухопутних військ ЗС України. Це відверта розмова про авіацію, втрати, героїзм і майбутнє повітряної оборони України.
Ведучі1
Гості1
Топ 5 за 24 години
- Подкасти
- Розмови з ефіру
Авіація ЗСУ: у чому відмінність між армійською та повітряними силами
Микола Любарець: Армійська авіація — це рід військ у складі Сухопутних військ. Ми працюємо для піхоти, в інтересах піхоти — на передньому краї фронту. І в тилу так само. Повітряні сили відповідають за завоювання переваги в повітрі, в першу чергу. Усе повітря — це чисто Повітряні сили. Ми — армійська авіація — працюємо і не на землі, і не в повітрі, а між небом і землею, скажімо так.
Задачі у нас абсолютно різні, тому що ми для підтримки піхоти, заради піхоти ми працюємо, а Повітряні сили вже працюють автономно в інтересах загальновійськового бою, але для завоювання переваги в повітрі.
Вильоти в оточений Маріуполь: як проходила надризикована операція
Микола Любарець: У 2022 році, як і вся армійська авіація, і не тільки, ми вийшли з-під удару, з постійного місця базування в певну точку, по команді, ще до перших приходів. Після того вже пішли задачі, і моя бригада була спочатку разом із 11 бригадою, місто Херсон, — ми разом працювали на півдні.
Далі, я вже був потім перекинутий на Київський напрямок з 8 березня.
Ірина Сампан: І в березні 2022 року вам приходить завдання летіти в оточений Маріуполь, щоб доставити боєприпаси і забрати поранених.
Микола Любарець: Командир вночі покликав, бо прийшла задача і шукали добровольців. Тобто, вимальовувались плани, зробити таку операцію, з виходом на територію противника далеко-далеко в тил. Командир знав, що у мене там дружина в Маріуполі, що в принципі я небайдужий до цього міста тощо. І він сказав, що є така задача і шукають добровольців. Не замислюючись сказав одразу, що піду. Він навіть перепитував, чи я правильно зрозумів…
Ірина Сампан: А ви знали на той момент, що два борти не долетіли?
Микола Любарець: Там не зовсім так, було багато спроб туди прорватися, і завжди щось не вдавалося.
Втрата двох бортів, це була втрата саме моєї бригади. Моїх одногрупників. Ми їх втратили ще під Миколаєвом, і це дуже сильно давило. Потім іще були дуже великі втрати. І якраз пішла у нас така чорна смуга в армійській авіації, коли у нас через день, через два були втрати. Дуже серйозні і дуже болючі. І заходити в тил ворога справді було страшно…
Дивіться інтерв’ю на Youtube-каналі програми «На лінії вогню»
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:
- за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
- ставши нашими патронами на Patreon
- PayPal: [email protected]
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
