Виробники дронів мають знайти рішення, яке дасть нам паритет на полі бою — командир «Тайфуну»

Партнер проєкту компанія «Українська бронетехніка» — провідний виробник та постачальник озброєння та військової техніки в Україні. Багаторічний досвід, сучасні технічні рішення, інноваційні ідеї та досвідчені фахівці створюють надійну військову техніку, що рятує життя наших героїв.

Хто зараз рухає індустрію дронів?

Ірина Сампан: Що відбувається в комерційній галузі, на ринку? Мене цікавить наскільки добросовісні можуть бути виробники та ціноутворення, яка конкуренція там.

Михайло Кмитюк: Можу сказати, що ми, вже маючи якийсь досвід, робимо так — хоче якийсь виробник пропонувати свій продукт — все тестуємо на полі бою. Тобто, якась кількість одиниць мені буде потрібна для того, щоб відтестувати та зрозуміти чи цей продукт нормальний, чи це просто тільки на словах він нормальний.

Ми дуже велику кількість виробників відсіяли, тому що їхні вироби не досить ефективні, з дефектами чи є якийсь технічний брак. Велика частина цього така є, але ми це глобально відсіюємо ще на тому рівні, коли воно до нас заходить.

Ірина Сампан: А щодо цін?

Михайло Кмитюк: Є ряд досить якісних виробників, але треба розуміти, що не можуть чотири чи п’ять виробників забезпечити всі Сили оборони.

Ми вибрали, наприклад, два топових виробники, яких вважаємо підходящими для нас, але вони кажуть: «Так, звичайно, ми готові вам поставити, але поставка буде не пізніше такого то терміну». А мені ж потрібно працювати сьогодні або ще на вчора. Відповідно, доводиться шукати альтернативу, адже не може декілька топових виробників закрити всю нішу.

Читайте також: «Ціль ворога — щоб держава Україна зникла» — Олександр Шаптала, командир 67 ОМБр

Волонтерські FPV часто ефективніші за державні?

Ірина Сампан: Якщо говорити про приблизне відсоткове співвідношення — держава, комерція, тобто власними силами, і волонтери?

Михайло Кмитюк: Держава, в основному, забезпечує нас дронами. Ми також спираємося на бізнес, який нам сприяє, допомагає, та без якого було би дуже важко. І, звичайно, волонтерські благодійні організації, які нам системно вже допомагають протягом довгого часу.

Отака комплексна робота, яка дає результат.

Чи є зброя, здатна змінити хід війни зараз?

Ірина Сампан: Час від часу у ЗМІ виникають фрази про «зброю, яка може змінити хід війни». І навіть ви в одному зі своїх інтерв’ю також це згадували.

Ми так спочатку думали про «мавіки», потім про оптоволокно, а зараз ще щось. Як нам краще — робити акцент на масову, дешеву зброю, ті ж дрони, чи вигадувати якусь ексклюзивну свою і намагатися технологічно щось випереджати?

Михайло Кмитюк: На мою думку, якщо ми робимо ексклюзивну зброю, витрачаємо на неї велику кількість часу і вона не вистрілює — то, ми в принципі нічого революційного не зробили, а просто витратили, умовно, рік чи два і, при цьому, ця зброя не працює. Це дорого, довго і не факт, що спрацює.

На сьогоднішній день дешеві рішення ефективні як би там не було. Для мене зброя, яка може змінити хід війни — це, все ж, рішення, які повинні надати виробники. Сьогодні насправді стоїть завдання, щоб виробники дали те рішення, яке нам дасть паритет на полі бою.

Тобто, сьогодні хід за ними. Ми за собою хід зробили — знайшли людей, підготували їх, вони готові застосовувати. Ми очікуємо від них рішення, які будуть давати нам перевагу на полі бою.

Ірина Сампан: Які це, наприклад?

Михайло Кмитюк: Штучний інтелект, засоби ефективні до наведення, це закриття зони в 50-60 км, де ми будемо ефективно застосовувати ті чи інші засоби. Тобто, є над чим працювати.

Значна частина над цим працює, але нам потрібне таке рішення, яке, все ж, спрацює на полі бою.

Кілзона росте — що далі

Ірина Сампан: Через дрони розширюється і розширюється кілзона. Як ви бачите вирішення цієї величезної, широкої буферної зони, як в ній працювати?

Михайло Кмитюк: Я впевнений, що буферна зона буде сягати до 50 км і це на сьогоднішній день якоюсь мірою війна дронів, тому що справді дуже складно заходити на позиції та їх утримувати.

І ця кілзона сама собою росте. Можу з упевненістю сказати, що ще рік тому, коли тільки створювався підрозділ, такої проблеми не було, щоб кілзона була до 20 км. На сьогоднішній день вона інколи і до 25 км сягає в залежності від напрямку. Відповідно. 25 км в одну сторону, 25 км в іншу сторону — от вам уже на сьогодні є така буферна зона.

Ірина Сампан: І чим ми там можемо працювати?

Михайло Кмитюк: Це виклик, який перед нами стоїть. Це все ж розвідувальні, ударні крила, які сьогодні потребують ефективного застосування, тому що ці дистанції можуть закрити виключно вони та окремі FPV-дрони, але, знову ж, в особливій конфігурації і там виключно досвідчені пілоти.

Ірина Сампан: Ну і ще наземні роботизовані комплекси, вони ж також можуть працювати.

Михайло Кмитюк: Звичайно.

Як працює підрозділ «Тайфун»

Ірина Сампан: Розкажіть трішки про «Тайфун». Зараз ви доволі молодий підрозділ, наскільки ви сформувалися, укомплектувалися і готові повною мірою виконувати бойові завдання?

Михайло Кмитюк: Якщо в 2024 році, в липні, я, мабуть, був ще один у штаті, то у вересні ми сформували перших два екіпажі. І вони вже в кінці вересня тільки виїхали виконувати на Харківщину бойові завдання. Можна сказати буде рік з бойової роботи.

Досить складно формуватися з нуля, насправді. Це був виклик із зірочкою, тому що я не мав такого досвіду. Я був заступником командира вже на майже готовому загоні, а от формувати з нуля, навчати їх і застосовувати — це серйозний виклик.

Але на сьогодні ми сформували досить велику кількість екіпажів. Ми вже майже закінчили наш перехідний період, до кінця цього місяця він закінчиться. Уже з жовтня повноцінно почнемо працювати, підсилювати ті бригади, яким ми також життєво необхідні і розкриємо свій бойовий потенціал до наступного року 100%.

Ірина Сампан: Будете підсилювати підрозділи саме Нацгвардії, правильно? В корпусах Нацгвардії чи не обов’язково?

Михайло Кмитюк: Ми працюємо в більшості своїй під корпусами Нацгвардії, але є також екіпажі, які працюють під ЗСУ.

Чи правда, що геймери стають найкращими операторами FPV?

Ірина Сампан: Ще трішки про людей і про мотивацію хочу поговорити. Щодо рекрутингу, ви кажете, що найефективніші, мабуть, геймери, тому що в них вже заточені руки, пальці тощо. Як рекрутувати геймерів?

Дійсно крута штука з одного боку, а з іншого, можливо, це тільки так здається, що якщо граєш в, наприклад, GTA, то ти, в принципі, можеш вбити будь-якого росіянина з дрона. Наскільки це правдива стратегія? І наскільки після того, що в тебе є навички геймінгу, тобі ще треба довчатися?

Михайло Кмитюк: Ну, це значно легше. Я сам в свій час грав і можу особистим прикладом сказати, що це тобі дає х3 до твоєї швидкості по навчанню.

Саме геймерів ми не можемо хантити, бо не знаємо, хто грав, а хто ні. Ми дізнаємося вже на стадії співбесіди якоїсь, що у кандидата є якийсь бекграунд, де він мав якийсь досвід, умовно, в Warcraft чи Counter Strike

Ірина Сампан: Якщо серйозно — хто йде, що це за люди? Молодим, знову ж, легше опановувати всі ці знання і, можливо, є досвід геймерський. Чи і люди 40-50 плюс ідуть, чи ви не берете таких?

Михайло Кмитюк: Насправді більшість — це молодші, звичайно, але є пілоти в мене і 45 років, і 50 років, які можуть дати фору цим молодим. Тобто, залежить насправді від людини, від її бажання розвиватися в цьому напрямку.

Тому що це не просто ти навчився і багаж знань на цьому закінчений — ні, тобі постійно потрібно в цьому варитися, треба вивчати технічну складову.

Якщо ти десь щось не довчив або тебе не навчили — я бачу це на полі бою. Тому, можу сказати з впевненістю, що треба постійно в цьому напрямку навчатися.

Повністю розмову дивіться на Youtube-каналі подкасту «На лінії вогню»