Ілюстративне фото: pexels.com
23 лютого 2022 року, за день до повномасштабного вторгнення, Верховна Рада у першому читанні ухвалила законопроєкт «Про право на цивільну вогнепальну зброю». 21 грудня торік з’явилася доопрацьована редакція цього документа. Депутати, зокрема, пропонують дозволити українцям легально купувати вогнепальну короткоствольну зброю лише через п’ять років після закінчення воєнного стану. Також пропонують продавати таку зброю лише тим, кому виповнилося 30 років та хто має не менше пʼяти років досвіду легального володіння іншим видом зброї.
Говоримо про цей законопроєкт з експертом Центру політико-правових реформ Євгеном Крапивіним.
Євген Крапивін: Початковий задум був у тому, що будь-яка фізична дієздатна особа, яка досягла повноліття (18 років) й має задовільний психічний стан, могла б мати й використовувати вогнепальну короткоствольну зброю для самозахисту. Але навіть у цих словах, які здаються простими, є певні проблеми, тому що не всі вважають, що 18 років — це критерій адекватності людини. Тому про мінімальний вік для володіння зброєю постійно дискутують. Зараз йдеться взагалі про 30 років, до цього йшла мова про 25 років. Є різні дослідження, які по-різному це оцінюють, але я б не сказав, що це якесь суттєве положення законопроєкту, тому що варто почати з певної моделі, з тих самих 30 років. А вже далі цей вік можна понижувати.
Проблема в іншому: у нас є неврахована зброя, яку не можна полічити. Але при цьому вона не незаконна. Це так звана нагородна зброя. Журналісти навіть якось складали реєстр нагородної зброї, якою колишній міністр внутрішніх справ Аваков когось нагороджував. Нарахували 600 одиниць. Насправді ці цифри набагато більші. За підрахунками Української асоціації власників зброї, нині в обігу перебуває близько 60 000 таких стволів.
Щодо проблем нагородної зброї. Насправді це як сувенір: її дарують з декількома набоями, які можна в тирі відстріляти, і все. Далі вона мала б стояти й прикрашає вашу оселю. Але фактично її перетворюють на зброю повсякденного користування, і процес її використання контролюють слабко. І законопроєкт про право на зброю для цивільних робить виняток якраз для зброї нагородної. Тобто на неї всі обмеження, які існують для цивільних, не застосовують.
Які обмеження я маю на увазі. По-перше, цей законопроєкт зберігає модель прихованого носіння. По-друге, зброя має бути для самозахисту. Тобто все це означає, що зброя має лежати вдома в сейфі в зарядженому вигляді. Її можна використати, якщо, наприклад, на вашу оселю хтось напав. Але якщо ви хочете просто піти на вулицю, то ви маєте зброю розрядити, розібрати й у такому вигляді транспортувати.
Люди під правом носіння зброї уявляють, що ви зарядите пістолет і будете носити його в себе в кобурі. Але якраз на таку модель, найбільш радикальної легалізації, Україна не готова, і ця позиція, насамперед МВС, відображена в законопроєкті про легалізацію зброї. Це стосується вогнепальної короткоствольної зброї, тобто класичних пістолетів.
Але вищезгадані обмеження не розповсюджуються на нагородну зброю, тому вона може стати корумпованим ризиком. Тобто є ризик, що її будуть активніше давати, що певну зброю з чорного ринку будуть маркувати як нагородну тощо. Отже, нагородна зброя це ніби й заохочення, але, з іншого боку це відкриває скриньку Пандори, яку навряд чи треба відкривати. Розділення нагородної зброї й зброї, яку купили в загальному порядку, — зайве.
Читайте також: Нелегальний ринок зброї в Україні – найбільший в Європі, — експерт
Євген Крапивін: Рано чи пізно питання легалізації вогнепальної зброї вирішать, бо є доволі активний суспільний запит на це. Чим далі ми стримуємо ринок зброї, тим більше в нас проблем з чорним ринком, який, що не секрет, збільшується під час збройних конфліктів. Тому зараз є суттєве збільшення випадків реєстрації кримінальних проваджень за статтею 263 Кримінального кодексу, тобто незаконне володіння зброєю.
До того ж є загальні речі: якщо зброя зареєстрована, то люди рідко її використовують для вчинення злочинів, частіше для самозахисту. Бо зареєстрована зброя маркована, нарізна. Тобто, якщо її застосовувати під час вчинення злочину, то шанс його розкрити більший. Наприклад, в деяких штатах США, де легалізована зброя, злочини вчиняються якраз зі зброї з чорного ринку, аж ніяк не з легалізованої. Але наш законодавець не готовий до того, щоб дати всім короткоствольну вогнепальну зброю. Тобто таку, яка одразу завдає летальних ушкоджень, якщо людина вміє стріляти,
Але цей законопроєкт містить ще й іншу категорію — травматичну зброю. Щодо неї дозволяють відкрите носіння, тобто носіння для самозахисту. На відміну від вогнепальної, з нею можна пересуватись, тримати її, наприклад в спеціально обладнаній скриньці автомобіля. Фактично це збільшить кількість людей, які будуть для самозахисту використовувати травматичну зброю. Хоча, звісно, такий вид зброї може завдати летальних ушкоджень, якщо, наприклад, стріляти в голову. Але прицільно стріляти в голову не так просто, це меншість випадків.
Я радше позитивно ставлюсь до цього законопроєкту, тому що недостатньо просто легалізувати зброю. Є велике питання, наприклад, судової правоохоронної практики за статтями самозахисту. Але цієї практики, на жаль, у нас немає, тому що в Україні зброя легалізована частково. Тому краще цю практику напрацювати у випадках застосування не вогнепальної зброї, а травматичної, де людина поранена, але жива, і можна розв’язувати питання про перевищення меж необхідної оборони.
Загалом більшість пунктів цього законопроєкту стосуються не категорій громадян, яких обмежують у володінні зброєю, а заходів контролю. Тобто того, яким чином її реєструють, як її відстрілюють, як перевіряють уповноважені підрозділи поліції тощо. У законопроєкті, наприклад, прописано, що до вас щороку будуть приходити поліціянти, робити повну перевірку; або, що ви будете регулярно ходити й відстрілювати зброю. Всі ці заходи контролю перший час точно будуть працювати доволі слабко, неефективно, з’явиться купа побічних ефектів. Тому, знову ж таки, краще практику контролювання напрацювати з травматичною зброєю, аніж з вогнепальною. Тобто це буде певний перехідний період, поки ми навчимось культури поводження зі зброєю.
Анастасія Багаліка: Тобто можна ухвалити законопроєкт про легалізацію зброї, який пропонують, і далі рухатись до інших змін, які будуть необхідні?
Євген Крапивін: Так. Судову практику щодо самозахисту і культуру поводження зі зброєю не можна сформувати штучно «із сьогодні на завтра». Тобто ми не можемо зараз повністю легалізувати всю зброю і заохочувати людей максимально озброюватись, як це було у березні 2022-го року. Тоді для самозахисту зброю роздавали під чесне слово, а процес її вилучення доволі складний і досі триває. Така модель дійсно шкідлива і небезпечна. А перехідна модель має право на існування.
У цих умовах норма про те, що зброю можна буде купувати через п’ять років після закінчення воєнного стану, теж є дискусійною. Але, з іншого боку, це не питання першої необхідності після перемоги України.
Читайте також: У Херсоні судитимуть священника УПЦ (МП), який торгував зброєю
Нагадаємо, станом на червень 2022 року, 60% українців та українок підтримували дозвіл на зброю для цивільних. Такі результати опитування Міністерства внутрішніх справ та Мінцифри. Напередодні повномасштабного вторгнення парламентарі в першому читанні підтримали законопроєкт про обіг зброї.
Також, за даними на червень 2022 року в Україні було зареєстровано близько 700 тисяч власників вогнепальної зброї, а загальний масив зброї на руках до повномасштабного вторгнення — 1 мільйон 227 тисяч одиниць.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі