Як у Києві боряться за безбар'єрність

Володимир Петренко: З цією акцією склалася дивовижна історія. Наша спільнота взагалі задумувалася як спільнота, яка розв’язує локальні проблеми власними силами. Спочатку ми не хотіли концентруватися саме на питанні інклюзивності, доступності середовища. Ми хотіли займатися питаннями озеленення, наприклад. І будь-чим, що може вирішити на локальному рівні, кооперуючись із сусідами.

Ми всі кияни. Ми бачили ситуацію з нашими східками. Наскільки вони недоступні для маломобільних людей, для людей на милицях, на кріслі колісному. Розмови про це точилися тільки в соцмережах. У фізичний простір не виходили. Ми подумали — наскільки це просто — купити крейду і залишити написи. Щоб будь-хто, хто проходить там, бачив цю проблему. Таким чином ми вирішили її підсвітити. Сьогодні ми переконалися в тому, що це працює.

---

Слухайте також: «Усі здивувалися, побачивши ліфт у селі»: досвід впровадження безбар’єрності від двох голів ОТГ

---

Володимир Петренко: Неочікувано для нас це (інформація про акцію, — ред.)  розлетілося по багатьох новинних виданнях. Місцеві всі про це знають. Це дуже нас тішить. І от сьогодні нам написала місцева, що вчора на одному відрізку вулиці, який ми помічали, зняли все покриття і почали ремонт. Там яма була 10 років. Ми звісно не можемо стверджувати, що це прямий результат нашої акції, але закономірність є.

Акція стартувала менш як тиждень тому.

Дуже важливо зазначити від нашої спільноти — ми не є експертами у сфері доступності публічних просторів. Ми просто побачили проблему та привернули до неї увагу. У цьому мені здається головне креативність і розголос в медіа.

Виправити та покращити доступність наших публічних просторів може виключно влада. А влада нічого не робить без розголосу. Тобто головне тут — розголос. Яким чином його досягти? Це вже залежить креативності кожного учасника.

У нас є ідея залишати написи фарбою через трафарети, бо крейда швидко стирається. Тоді ці написи там будуть рівно до того моменту, як той відтинок не полагодять.

Вікторія Єрмолаєва: Чи не буде фарба на дорозі розцінюватися за хуліганство?

Володимир Петренко: Цілком можливо. Ми це усвідомлюємо.

Які у вас плани?

Володимир Петренко: Ми плануємо працювати та впроваджувати зміни на локальному рівні. Дуже важливо мати згуртовану спільноту. Поділ — одне з небагатьох місць в Києві, де така спільнота вже існує. Тому поки що ми плануємо працювати саме тут.

У нас проблема недоступності публічного простору та громадського транспорту всюди. Дуже мало доступних зупинок, вулиць. Дуже важливо не шукати людей або організацію, яка цим опікується, а звертати увагу на проблему самостійно. Йти в міські департаменти, писати заявки на 1551. Тобто брати відповідальність за публічний простір на себе. Тому що він спільний. І власними силами акцентувати увагу на проблемах.

Ми маємо брати відповідальність на себе та на локальному рівні впроваджувати зміни.

---

Читайте також: Людей на милицях, візках та з протезами ставатиме все більше: як війна змінить наше суспільство? 

---

Нагадаємо, торік у червні мер Києва Віталій Кличко повідомив, що у столиці прибирають бордюри — для безбар’єрного пересування та зручності для маломобільних людей.

Загалом різні групи людей можуть користуватися безбар’єрним простором. Водночас, як розповіла головна архітекторка Альбому безбар’єрних рішень та спеціалістка з фізичної доступності у Big City Lab Софія Брем, наявний житловий фонд в Україні не є доступним. 

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі