Статус пам’ятки будинкам, старшим 100 років, — хороший намір чи гора проблем?

Якою зараз є процедура надання статусу пам’ятки

Тарас Бойчук: Цей порядок у законодавстві регламентований і він справді мав би звідкись починатися. Ініціатором процесу може бути як і сама людина, яка виявила, що той чи інший будинок — пам’ятка, має історичну чи культурну цінність.

Коли ми говоримо про пам’ятки місцевого значення, адміністрація вирішує, чи вважати цей об’єкт пам’яткою місцевого значення та ухвалює з приводу нього рішення. Відповідно, це рішення мало б бути обґрунтованим. Для того, щоб віднести якийсь об’єкт до певної категорії, потрібно, щоб він відповідав певним класифікаційним чинникам. Тобто, він має пройти певне дослідження, фотофіксацію. Має бути певна історична довідка, дослідження цього об’єкта, дані історико-архівних досліджень з приводу того, що ця будівля має історичну цінність.

Проблема чинного законодавства — визначити цінність. Тобто, це є такий оцінювальний критерій, який потребує певного набору опцій. Завдяки якому, а токож правильному оформленню, ця будівля набирає статусу пам’ятки.

---

Слухайте та читайте також: Як отримати компенсацію за відновлення пошкодженого житла: поради адвоката

---

Добрий намір чи гора проблем?

Олена Новікова: Гіпотетично уявімо, що проєкт пройшов погодження. Що з ним далі має відбуватися насамперед? Чи це знов таки справа не років, п’ятирічки, десятиріччя? Тобто, добре, ми збираємося це зробити, але коли, ніхто не знає. Яку юридичну силу в разі його ухвалення він матиме? Київська міська рада має право сказати, що усі ці будинки тепер — це пам’ятки, тож не чіпайте їх?

Тарас Бойчук: З одного боку, це — благий намір. Але питання тут у дещо іншому. Оскільки після набуття статусу пам’ятки, власники цієї будівлі насправді зіткнуться з купою проблем. Одна із яких — це те, що це покладає на них низку обов’язків. Зокрема, й утримувати цю пам’ятку в належному стані. І коли ми захочемо відреставрувати фасад чи ще щось змінити, потрібно буде погодити купу дозвільної документації.

Олена Новікова: Тобто, якщо людина має, наприклад, у старовинній будівлі піцерію, і захоче пофарбувати фасад наново, щоб красиво було, вона має пекельне коло узгоджень пройти? Якщо ця будівля раптом стане пам’яткою.

Тарас Бойчук: Ми гіпотетично розробляємо сценарій і обговорюємо проблему, оскільки самого акту, про який говоримо, я не бачив.

Делегування і виконання усього архітектурно-охоронного законодавства ляже на плечі «щасливих» власників метрів квадратних. Оскільки, власне, на них покладеться обов’язок і укладення з відповідною адміністрацією чи органами місцевого самоврядування охоронного договору на ці квадратні метри, у якому буде, власне, і регламентовано, що можна, як можна, у який спосіб, що буде, якщо не дотримуватися цього.

Додатково, на них буде покладений тягар виготовлення технічної документації, необхідної для укладення цього договору. У нас, як у багатьох процедурах, сам документ є безоплатний. Але для того, щоб його отримати, треба пройти кілька експертиз. Оплатити їх, отримати позитивну експертизу і тільки тоді протягом певного періоду, визначеного у часі, ви безоплатно отримаєте певний документ. Або не отримаєте.

Питання корупційних складових і корупційних ризиків — це є не новина для наших сучасних реалій. Але тут є ще один нюанс.

Якщо ми, як власники квартири, можемо її продати у будь-який момент будь-кому, то з приводу відчуження квартир у будинках-пам’ятках, обов’язковою умовою є отримання дозволу на відчуження органу, який відповідає за збереження цієї культурної спадщини. І з цим отриманням теж є проблема.

---

Читайте та слухайте також: «Мінкульт не думає про збереження памʼяток, а лише про збагачення» — співробітник Інституту археології НАН

---

«Щоб щось зробити, потрібно почати щось робити»

Олена Новікова: Але от щодо чинного законодавства, заступниця голови КМДА Ганна Старостенко, дорікає в інтерв’ю «Вечірньому Києву», що «чинне законодавство недосконале, у міста недостатньо законних підстав змусити власників будинків діяти у рамках закону».

А чи це так насправді? От якби місто захотіло б зберегти якусь пам’ятку, воно, певно, це б зробило?

Тарас Бойчук: Цілком поділяю вашу думку. Оскільки для того, щоб щось зробити, потрібно почати щось робити. Чомусь, коли ми вішаємо кондиціонер на фасадну сторону пам’ятки архітектури, або в історичній частині, то благоустрій до нас швиденько звертається з приписами про усунення таких порушень. Оскільки ми вам надаємо добровільний строк для того, щоб ви самостійно це демонтували, або якщо ви це не виконуєте добровільно, ми залучимо спеціально навчених наших працівників, ви заплатите за демонтаж і ще заплатите штраф. Чомусь у цьому випадкові такі речі працюють. А в інших випадках не працюють.

Олена Новікова: Якщо говорити ще про ініціативу, яку пані Старостенко згадувала у своєму інтерв’ю про те, що «необхідно збільшити штрафи за те, що власники старовинної будівлі не укладають чи порушують пам’яткоохоронну угоду, тому що штраф за такі порушення малесенький, часто власник їх не платить, або платить, а потім знову порушує». 

І от Київрада подала до Верховної Ради України пропозицію про збільшення розміру штрафу, аби він був істотним. Яким же штраф має бути, щоб він був істотним?

Тарас Бойчук: Штрафи нині копійчані: від тисячі гривень для фізосіб і від десяти тисяч гривень для юросіб.

Зараз простіше заплатити штраф і продовжувати порушувати чинні приписи законодавства. Це не є консультація, це констатація факту ведення справ у нашій державі, на жаль.

Але, можливо, варто зробити прив’язку до вартості об’єкта і запровадити певну відсотковість. Наприклад, перше порушення — це 10% від вартості об’єкта. Наступне порушення — це якась інша градація. Хоча з іншого боку, варто, на мою думку, прописувати чіткі штрафи, оскільки оцей розкид від і до, завжди є корупційною складовою для органу, який ухвалює рішення про застосування штрафу.

---

Читайте та слухайте також: Так само як ворог знищує наші пам’ятки, деякі несвідомі забудовники в тилу теж ведуть свою війну — юрист

---

Олена Новікова: Повернімося до першої частини нашої розмови. Статус пам’ятки усім будинкам, які старші 100 років. Якщо такий статус буде наданий, яку юридичну силу має саме рішення Київради? Якщо власникові це не подобається, йому заходити у цю тяганину не хочеться. Він йде до суду, я так припускаю. І що далі там відбувається?

Тарас Бойчук: Далі у роботу включається судова система. І ми інколи бачимо не найкращі результати її роботи. Не хочу критикувати колег по цеху, але кожна справа індивідуальна. Тобто, можливо, у певних випадках недопрацювала одна сторона, в інших випадках, можливо, перепрацювала інша сторона. Кожен випадок унікальний, немає справ однакових. Але у кожної людини є право оскаржити рішення, яке, на її думку, порушує її право.

Можливо, будуть категорії позовів до порядку адміністративного судочинства, оскільки у такій ситуації йдеться про рішення органу місцевого самоврядування. Можливо, будуть наведені певні аргументи за і проти, і суд буде ухвалювати якісь рішення, які мали б бути справедливими й задовольнити інтереси власника та суспільні інтереси.  Які полягають у збереженні автентичності, історії для прийдешніх поколінь.

---

Нагадаємо, у серпні 2023 року Міжнародна організація ЮНЕСКО підтвердила пошкодження 274 культурних об’єктів в Україні з початку повномасштабного вторгнення РФ.

Перелік пошкоджених об’єктів оприлюднений на сайт організації. Найбільше пошкоджень культурних об’єктів ЮНЕСКО зафіксувала в Донецькій (78 об’єктів), Харківській (55 об’єктів), Київській (38 об’єктів), Луганській (33 об’єкти) та Чернігівській областях (17). Також є ушкодження у Запорізькій та Сумській (по 12 об’єктів), Одеській та Миколаївській (по 8), Херсонській (6), Житомирській (3), Вінницькій (2) і Дніпропетровській та Львівській областях (по 1).

У вересні 2023 року стало відомо, що Міністерство культури разом з МЗС готують документи, щоб додати до спадщини ЮНЕСКО історичний центр Чернігова.

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі