Фото з відкритих джерел
Олексій Комаровський: Перше, що хотів би сказати — сценарист не має відношення до процесу знімання фільму. Наша задача — написати історію так, щоб вона сподобалася продюсеру та режисеру. А потім вже іде процес зйомок. Тому про саме зйомку краще запитати режисера, оператора чи інших продюсерів. Я можу відповідати за процес створення сценарію цього фільму.
Робота над сценарієм почалася у лютому 2019 році. Потім коронавірус, локдауни, повномасштабне вторгнення. Все це завадило нам випустити цей фільм на екран.
Над сценарієм фільму працювали 3 сценаристи. Не одночасно, а послідовно. Тобто кожний робив свій варіант, потім показував продюсерам, це все оброблялося, потім кликали ще когось, щоб додати щось. Результат — це наслідок колективної праці.
Фільм створений за мотивами книги. Але треба розуміти — книга, кіно чи архітектура — це окремий вид мистецтва. Тому вони мають створюватися за власними законами. Книгу можна читати, насолоджуватися описами, мовою автора, його оціночними судженнями, притаманним гумором. Книгу можна відкласти, потім повернутися до неї. З кіно так не вийде. Кіно — це 90 хвилин суцільної перипетії подій.
Закон гарного кіно — глядачу має бути цікаво кожної секунди. Воно має тримати. Глядач не має нудьгувати. При роботі з екранізацією книги доводиться враховувати це. Для кіно важливий сюжет, а не те, що автор описує свої емоції.
Олексій Комаровський: Кузьма дуже класно написав книгу. Класно її начитував. Це супер гумор, супер історія. Але це не відділимо від його особистості, від його роздумів і мови. Якщо спробувати втілити це на екрані буквально, історія не вийшла б так, щоб це було саме кіно. Тому доводилося додавати певним чином певні моменти.
В основі історії лежать описані події саме цієї книги. Просто щось треба було додавати. Наприклад, в кіно персонаж не може взяти і щось зробити. Автори мають поставити його в такі умови, що він просто не може діяти іншим шляхом. Тому нам довелося трохи додумати. Наприклад, саме чому герой поїхав у Берлін? Чому він не міг не поїхати? Запустити цю історію — це було дуже важливим.
Кожен у цій книзі бачив своє. А потім ми звели це все у загальний знаменник. Фільм ми робили під патронатом, наглядом Світлани, дружини Кузьми. Усе було схвалено.
Слухайте також: Всі, хто читав книгу, можуть бути спокійними: у нас герой такий, як і у книзі – сценарист фільму «Я, «Побєда» і Берлін»
Олексій Комаровський: У кожного є свій творчий метод. Я робив так — перечитував книгу Скрябіна, вивчав жанр фільмів про подорожі, які змінюють людей, намагався вловити момент. І найголовніше — я намагався досягти балансу між як це було і як це могло б бути. Результат можна побачити на екранах.
Руслана Кравченко: Чи хотілося щось суттєво змінити у сценарії?
Олексій Комаровський: Книга — це один жанр, кіно — інший. Кіно — це структурований набір інцидентів. А в книгах ми дуже цінуємо авторський відступ. Тому так, були залучені інші спогади про життя Скрябіна. Тільки сам Андрій Кузьменко може сказати, що в цій книзі було насправді, а що він міг додумати. Тому довелося теж трохи додати. Щоб фільм тримав глядачів. Щоб це було цікаво навіть тим, хто взагалі нічого не знає про Кузьму.
Олексій Комаровський: Люди поділилися на кілька категорій: ті, яким сподобалося, ті, яким сподобалося, але… і ті, яким категорично не сподобалося. Є негативні відгуки саме від людей, які ставляться до цього фільму як до документального, біографічного дослідження Андрія Кузьменка.
Але ще раз повторюся — це художнє переосмислення художнього твору. Тому там не може бути все як насправді було. Дружина Андрія, наприклад, відгукувалася дуже позитивно.
Читайте також: Історія людей, яких вже немає, буде жити вічно — продюсерка фільму «20 днів у Маріуполі» напередодні «Оскара»
2 лютого 2015 року близько 8:20 Андрій Кузьменко (Скрябін) загинув у автокатастрофі біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області. На місці загибелі Кузьми встановлений меморіальний знак.
Фільм «Я, «Побєда» і Берлін», знятий за книгою Андрія Кузьменка, з’явився у прокаті в кінотеатрах 14 березня цього року.
Як повідомляє «Суспільне», весь прибуток із фільма передадуть у фонд Андрія Кузьменка.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі