Фото: Facebook-сторінка Моніторингової місії ООН з прав людини / UN Human Rights Monitoring Mission
Моніторингова місія ООН з прав людини фіксує факти позасудових страт 32-х українських полонених в Україні за період з грудня 2023 року по кінець лютого 2024 року.
Аліна Павлюк: Це дуже важливо, тому що, по-перше, це привернення уваги до таких випадків. Ми розуміємо, що вони дійсно є, що це проблема, і що це, з юридичної точки зору, певна характеристика цього збройного конфлікту.
По-друге, ми дивимося саме на те, що ці висновки були від Моніторингової місії ООН. Вона є своєрідним незалежним органом, який відповідає за фіксацію таких фактів. Вони мають спеціальну методику, перевіряють інформацію. Якщо ми бачимо такі дані, як у звіті Моніторингової місії ООН, ми резюмуємо автоматично, що вони вже є підтверджені, верифіковані, перевірені, і що цій інформації можна довіряти.
Анастасія Багаліка: Тобто ці факти надалі будуть використані, зокрема, в судах проти Російської Федерації?
Аліна Павлюк: Так, безперечно. З того, що ми спостерігаємо за період всієї роботи Моніторингової місії ООН на території України, а саме з 2014 року, з приводу фіксації окремих порушень, вчинених в умовах цього збройного конфлікту, то ця інформація може передаватися напряму, зокрема, Міжнародному кримінальному суду.
Але натомість є аспекти досить проблемні з можливістю того, наскільки місія може поділитися, наприклад, з нашими правоохоронними органами. Є різниця між нашою національною процедурою і тим, як можуть до цього підходити міжнародні суди. Для міжнародних судів це відбувається набагато простіше. Звичайно, вони враховують інформацію, розміщену у відкритих джерелах, якщо вона верифікована і підтверджена належним чином. Якщо є якісь інші види доказів, показання свідків, очевидців, це буде набагато простіше.
Але інша ситуація виходить у нас на практиці. Розслідування таких випадків, попри те, що вони кваліфікуються як воєнні злочини за Кримінальним кодексом України за 438 статтею, здійснюються за схожою логікою, як і загальнокримінальні злочини. Тобто підходи до доказування будуть загалом схожі до злочину навмисного вбивства. Суд буде вимагати, наприклад, тіло вбитої людини для того, щоб підтвердити факт смерті. Звичайно, мають бути свідки-очевидці. Якщо є певні відео чи фотоматеріали, необхідно підтвердити джерело їх отримання. І досить багато таких вимог, які ми можемо прослідкувати з нашої національної практики.
Викликом для наших національних процесів у частині доказування залишається ще й те,
наскільки наші стандарти стосовно розслідування воєнних злочинів адаптовані до міжнародних стандартів, наскільки там однакові вимоги. Бо, як на мене, яскравим прикладом є саме ці фото/відео, які розміщені у відкритих джерелах. Бо навряд чи ми в перспективі зможемо отримати, наприклад, цей російський коптер, з якого велася зйомка. Він є першоджерелом того відео. Це нереально на практиці отримати. Тому доводиться працювати з матеріалами, які ми бачимо онлайн.
Міжнародні стандарти створюють певні вимоги до того, що відео, розміщене онлайн, має бути перевіреним, а не просто зафіксованим. У нас це робиться так — відкривається інтернет-сторінка, робиться протокол огляду, фіксується, зберігається відео, і в принципі цей матеріал вже використовується як доказ. Він не проходить процес верифікації, підтвердження на реальність чи монтаж. Тобто такі ризики навіть не обговорюються, не досліджуються, тому що знову ж немає такої вимоги за національним законодавством.
Ризик того, що відео позасудових страт є фейковими, існує. Крім цієї історії зі справжністю, фейковістю матеріалів, є інший момент, досить практичний — чи це дійсно ця дата? Тобто, чи це, наприклад, дійсно сталося 1 січня? Навіть у справжньому відео можна змінити метадані, які характеризують конкретну дату і час. Навіть така зміна важлива.
Ми бачимо рівень міжнародної підтримки. Ми чуємо інформацію про те скільки держав відкрили розслідування з дослідження наслідків збройного конфлікту на території України.
Читайте також: Страти, катування, зникнення: Місія ООН в Україні оприлюднила нові доповіді
Аліна Павлюк: Позасудові страти можуть бути і в тих випадках, коли людина перебуває у полоні. Коли людина знаходиться в полоні, вона перебуває під контролем. Але смерті стаються.
Характеристики позасудових страт у полоні прив’язуються до кількох аспектів. По-перше, особі заподіюється смерть. По-друге, будь-яке заподіяння смерті особі, яка знаходиться під контролем сторони збройного конфлікту, є абсолютно незаконним. І по-третє, якщо навіть дивитися на положення Женевських конвенцій, там зазначено про законність і незаконність застосування смертної кари. Є певні ремарки, які стосуються того. Але тут варто пам’ятати, що конвенції прийняті у 1949 році, додаткові протоколи у 1977 році, а абсолютна заборона смертної кари формувалася фактично до кінця XX століття. Деякі країни світу до цього часу мають смертну кару. Як, зокрема, РФ, у якої смертна кара лише поставлена на паузу і фактично не застосовується, але вона не скасована на рівні законодавства.
Анастасія Багаліка: Прикриваючись фейковими вироками про застосування смертної кари, російські окупанти і їхні окупаційні адміністрації намагаються легалізувати торги за полонених. Вони фактично публічно погрожують смертю. Загроза смертної кари підвищує ставки в цьому обміні. Я правильно розумію?
Аліна Павлюк: З того, що ми бачимо, так воно дійсно і відбувається. Будь-яке привернення уваги до людини, яка знаходиться в полоні, може призвести до того, що перемовний процес буде або пришвидшуватися, або навпаки, уповільнюватися. Питання, знову ж цієї так званої «ціни».
Коли питання доходить до повернення, обміну і звільнення, то чомусь все ще ми говоримо про «ціну», скільки людей, наскільки, які це списки, наскільки вони справедливі, і наскільки ось ці обміни проходять дійсно один на один, чи в інших пропорціях.
Цінність конкретної затриманої людини може грати на користь як однієї, так і іншої сторони, тому універсальних правил немає. Все залежить від ходу та ефективності перемовного процесу, і якості роботи тих органів, які цей процес ведуть.
Якщо подивитися на те, що за останні пів року з’являлося в російських ЗМІ, пов’язане з позасудовими стратами в умовах саме бойових дій чи бойових позицій, то явно прослідковується єдина схема поведінки, яка повторюється. Звичайно, це може бути такий наказ, що «ми не беремо полонених». В принципі, сам факт такого наказу вже є воєнним злочином. Але я б точно розділяла ситуації, коли відбувається заподіяння смерті полоненому при затриманні та вже в момент його утримання в полоні.
Читайте також: Керівники Оленівки стояли в кінці алеї, на якій падали і помирали «азовці», і просто пили каву — Тетяна Катриченко
Нагадаємо, 6 березня, у соцмережах поширили відео, на якому окупанти вбивають українського полоненого Олександра Мацієвського.
Уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець відправив це відео міжнародним партнерам та колегам-омбудсманам з різних країн світу як черговий доказ воєнного злочину Росії.
Відомо, що українські розвідники встановили ім’я російського окупанта, який жорстоко стратив українського полоненого.11 квітня торік у мережі з’явилося відео жорстокого вбивства, як стверджується, українського полоненого. На кадрах видно, як російський військовий або найманець ПВК «Вагнер» ножем відрізає голову українському захиснику, який на той момент був ще живим. Згодом американський телеканал CNN повідомив про два відео з жорстокою стратою українських військовополонених.
Служба безпеки України розпочала досудове розслідування за фактом жорстокого вбивства українського полоненого.
Також торік у ніч на 29 липня на території колишньої виправної колонії в окупованому російською армією селищі Оленівка внаслідок вибуху була зруйнована будівля, де утримували виведених з «Азовсталі» військовополонених. Росія повідомила про загибель понад 50 українських захисників та захисниць.
Тоді ж у Генштабі ЗСУ заявили, що російські війська завдали артилерійського удару по СІЗО в окупованій Оленівці, щоб приховати свої злочини та звинуватити Україну. Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm вважає, що проти українських полонених у тимчасово окупованій Оленівці Донецької області, ймовірно, була використана термобарична зброя.
Як повідомляло Громадське радіо, торік 2 грудня телеграм-канал DeepState опублікував відео, на якому видно, як російські загарбники розстріляли двох українських військових під час здачі останніх у полон.
За даними DeepState, росіяни натрапили на бліндаж українських захисників біля Степового Донецької області. Оборонці були вимушені здаватися в полон через нестачу боєкомплекту. Одразу після того, як із бліндажа вийшов другий боєць, загарбники розстріляли обох.
27 грудня торік прокуратура розпочала розслідування за фактом розстрілу російськими військовими українських військовополонених на Запоріжжі. За даними слідства, російські військовослужбовці у грудні під час бойового зіткнення із ЗСУ поблизу Роботиного узяли у полон трьох українських захисників.Через годину окупанти їх розстріляли.
Як ми повідомляли, під час моніторингу медіа Офіс омбудсмена виявив повідомлення про розстріл шести полонених оборонців механізованої бригади ЗСУ на одній з позицій в Авдіївці. Українські захисники були важкопоранені, не могли пересуватись самостійно та чекали на евакуацію. Як відомо, головнокомандувач Збройних сил України генерал-полковник Олександр Сирський заявив вночі 17 лютого, що він наказав українським силам в Авдіївці відійти на більш вигідні оборонні позиції, щоб уникнути оточення і зберегти життя українських військовослужбовців. Командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Олександр Тарнавський повідомляв, що під час одного з тактичних відходів з Авдіївки декілька українських бійців потрапили у полон.
Також СБУ та прокурори розслідуватимуть розстріл російськими окупантами українських військовополонених поблизу Роботиного на Запоріжжі.Про це 20 лютого повідомив Офіс генерального прокурора. Як зазначається, у мережі Інтернет поширили відеозапис розстрілу військовослужбовцями армії РФ трьох українських захисників, взятих у полон. Це сталося 18 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області.
Наприкінці лютого цього року стало відомо, що російські окупанти розстріляли українських військовополонених поблизу Бахмута. 24 лютого з’явився відеозапис, на якому зафіксовано, як російські військові під час штурму позицій Сил оборони України між селами Іванівське та Хромове Донецької області розстрілюють сімох полонених захисників.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі