Фото: Pexels
Олег Однороженко вважає, що національні символи — це дуже важливо для самоідентифікації людей, бо всі люди, які живуть в якій чи іншій державі, асоціюють себе з її ними.
«Це найпростіша, найзручніша та найшвидша система ідентифікації.
Тобто, підіймається наш прапор на честь олімпійських чемпіонів, і ми розуміємо, що ми теж причетні, бо ми з України. Або встановлюється прапор над визволеними містами на Сході України й ми теж розуміємо, з чим пов’язана така демонстрація. Так ми кажемо, що це наше», — пояснює військовий.
Процес утвердження синьо-жовтих кольорів прапора пов’язаний з ХІХ століттям. Олег Однороженко розповідає, що більшість народів Європи впродовж цього століття вибирали свої національні прапори.
«До цього використовувалися різні знамена, які часто містили гербові зображення. З кінця XVIII — початку XIX століття почалося створення національних кольорів у спрощеній формі — зображення просто кількох різнокольорових смуг, які як правило спиралися на кольори регіонального, державного чи національного герба», — каже військовий.
Синьо-жовті кольори українського стяга взяті зі старовинного герба Руського королівства, яке іноді називають Галицько-Волинською державою.
Саме у таких фарбах, золотий лев на синьому полі, прапор використовувався з XII століття. Далі цей прапор використовували як знак Львівської землі. Коли у ХІХ столітті відбувалося національне відродження, саме ці кольори були взяті як національні барви, спираючись на цю давню середньовічну традицію», — зауважує Однороженко.
Читайте також: «15 років тому ми й не знали, що маємо гастрономічну спадщину»: що українці готують на День незалежності
Однороженко розповідає, що в СРСР забороняли малювати та використовувати прапор. Водночас військовий вже в дитинстві знав, яким є національний гімн, герб, прапор і так далі. Все передавалося на побутовому рівні.
«Може, не до всіх людей ця інформація доходила. Ці тотальні методи випалення всього національного в Радянському Союзі спрацьовували. Десь вони спрацьовували, але десь не повністю. Той вибух прагнень до незалежності, національної самосвідомості, який ми побачили після початку перебудови, показує, що в українському суспільстві все-таки прагнення до незалежності зріло і було відчутним», — говорить Однороженко.
Постання українського прапора пов’язано з національним відродженням, прагненням бути суб’єктом на історичній арені та здобути свою незалежність.
«Наша самосвідомість з 1991 року невпинно зростала. Усе більше людей задумувалися над тим, хто ми є. Національні символи тоді були орієнтиром. Значення національних символів за останні 30 років зростало. Особливо це було помітно у 2014 та 2022 роках»,— каже Однороженко.
Насправді ОУН використовувала синьо-золотий колір як основний, каже фахівець. Червоно-чорний був лише партійним прапором. Росіяни брешуть про те, що синьо-жовті кольори прапору Мазепа отримав від шведів.
«Це не відповідає дійсності, тому що прапори часів Мазепи є відомими, вони збереглися. Один з них зберігається у Харківському історичному музеї, а інший в Стокгольмі. Там синьо-жовтого поєднання барв немає. Але на той час національних прапорів сучасного зразка практично ще ніде не існувало.
Ці смугасті прапори почали зʼявлятись наприкінці 18 століття та у 19 столітті. Конкретно національний український прапор саме в таких сполуках і з таким значенням постав у часи революції 1848 року на Галичині, на українських землях Габсбурзької монархії. І з того часу веде свій шлях. Хоча, він спирається на більш давню, ще середньовічну традицію вживання цих кольорів в гербах», — зауважує Однороженко.
Читайте також:«Під окупацією Заходу»: як росіяни брешуть про незалежність України
23 серпня, починаючи з 2004 року, в Україні відзначають День Державного Прапора. Це — національний символ. Символ боротьби за волю.
Президент України Володимир Зеленський привітав українців з Днем Державного Прапора.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі