Ольга Марко: Українське законодавство передбачає 5 черг успадкування, і кожна наступна має право на спадкування у разі відсутності вказаних осіб у черзі перед ними.

У першу чергу входять діти померлої чи загиблої особи, другий з подружжя, а також батьки.
Якщо у військового відсутні такі члени сім’ї, тоді право на спадкування набувають рідні брати та сестри, а також бабусі та дідусі з обох сторін.
Третьою чергою спадкування законодавство називає рідних дядька та тітку спадкодавця.
Якщо ж таких родичів у нього немає, тоді право на спадкування мають особи, які проживали з померлою особою однією сім’єю. Але таке проживання має тривати не менше як 5 років до часу відкриття спадщини. Зазвичай такий факт встановлюється рішенням суду.
Буває так, що людина проживала сама, без нікого. Тоді законодавство називає п’яту чергу спадкування. Це інші родичі, але лише до шостого ступеня споріднення. Тобто це можуть бути двоюрідні правнуки, троюрідні правнуки, троюрідні брати і сестри. І так само утриманці спадкодавця, які при цьому не були членами його сім’ї. Такими утриманцями можуть бути неповнолітні або непрацездатні особи, які не були членами його сім’ї, але не менше п’яти років отримували від померлої особи матеріальну допомогу, яка при цьому була їхнім єдиним засобом до існування.

У випадку, коли навіть із п’ятої черги нікого немає, тоді через рік з часу відкриття спадщини, за рішенням суду, така спадщина визнається відмерлою і переходить у власність територіальної громади.

Читайте також: Чи можуть родини загиблих добровольців отримати від держави виплати чи пільги

Про спадщину і заповіт

Ольга Марко: До складу спадщини входять усі права й обов’язки, які належали спадкодавцеві і не припинилися внаслідок його смерті.

Наприклад, в особи є хтось із батьків, і він сподівається, що у спадок отримає від них будинок. Але в якийсь з моментів батьки вирішили, що вони хочуть заповітом визначити, щоб цей будинок перейшов їхній племінниці. У такому разі їхній син вже цього будинку не отримає, саме тому він не може визначити в заповіті те майно, яке не належить йому на момент складення такого заповіту. Тому що він ще право власності на нього не набув. Тому, коли людина, наприклад, хоче скласти заповіт, і вона не впевнена в юридичних моментах, що вона може вказати, нотаріус може проконсультувати людину, підказати, що можна, що ні. Тому що нотаріус має перевірити, чи все в заповіті належним чином, і лише після цього його завірити, внести у відповідний реєстр.

Вразливі категорії

Щодо майна особа не обмежується. Вона має право заповісти його будь-кому. З урахуванням того, що певним вразливим категоріям передбачається обов’язкова частка, яка потім просто буде врахована нотаріусом у порядку спадкової справи.

Вразливі категорії — це неповнолітні діти спадкодавця, або непрацездатні повнолітні діти та непрацездатні батьки чи другого з подружжя.

Тобто ті, які не можуть працювати і себе утримати. Якщо за заповітом їм нічого не переходить, то законодавство гарантує їм деякий відсоток від тієї частки, яку вони б отримали за законом. Тобто за заповітом все одно переходить визначеній людині, але певна частка за законом перейде оцим вразливим категоріям.

Цивільний кодекс допускає те, що спадкодавець може заповісти спадкоємцям визначити місце і форму здійснення ритуалу поховання.

Питання поховання

Щодо тіла і поховання, то так, Цивільний кодекс допускає те, що спадкодавець може спадкоємцям заповісти вчинити якісь дії немайнового характеру і, зокрема, визначити місце і форму здійснення ритуалу поховання. Крім цього, діє Закон України про поховання і похоронну справу, де також гарантується кожному громадянину залишити своє волевиявлення щодо ставлення до його тіла після смерті. Це може бути виражено або в усній формі, просто щоб це було в присутності свідків, або в письмовій формі, завірити це в нотаріуса, наприклад. Спадкодавець має право визначити відповідальну особу, яка втілить у життя його волевиявлення щодо поховання в певному місці. Це може бути будь-яка особа за його вибором. Закон таке передбачає і дозволяє.

Слухайте також: Заповіт можуть оскаржити, якщо у ньому не врахована обов’язкова доля родичам — адвокатка

Про що варто подбати людині, яка мобілізовується до війська

Ольга Марко: Варто завжди залишати копії всіх особистих документів членам сімей.

Це паспорт, військовий квиток, контакти частини, командирів, побратимів. Щоб у разі чого людина, чи член сім’ї, чи інша особа, за бажанням військового могла хоч якимось чином зв’язатися, якщо з ним не буде зв’язку, і надалі розв’язувати якісь питання.

Якщо військовий не погоджується за законом із тими чергами спадкування, які є, якщо він з родичами не спілкується, тоді варто залишити заповіт і визначити там свою волю щодо свого майна. У тому числі, наприклад, поховання. Це відбувається в нотаріуса, не обов’язково окремо звертатися до адвоката.

Сьогодні набули чинності зміни про одноразову грошову допомогу в розмірі 15 мільйонів у разі загибелі військовослужбовця. Тепер у військових є можливість залишати особисте розпорядження, якщо вони бажають, щоб цю виплату отримали якісь інші особи, які не передбачені переліком у законі. Військовий (військова) має право визначити ще когось окремого, навіть не члена сім’ї, якщо має таке бажання. Це розпорядження є окремим від заповіту. За бажання варто залишати цих два документи. Його можуть завірити або нотаріус, або, якщо військовий робить це вже в частині, тоді командир військової частини.

Читайте також: Як оформити спадок, забрати депозит, розібратися з кредитом: поради для ВПО

Нагадаємо, заповіт — це особисте розпорядження людини у випадку смерті передати певне майно конкретній людині.

Заповіт у будь-який момент можна скасувати чи змінити, якщо заповідач цього забажає. При цьому кожен новий заповіт скасовує попередній. Заповіт можна змінювати безліч разів протягом життя. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або у певних випадках деякими посадовими особами (наприклад, головним лікарем лікарні, де заповідач перебуває на лікуванні).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну людину або декілька. При цьому не важливо, чи є у нього, чи неї з цими особами сімейні відносини. Спадкоємець має право як прийняти спадщину, так і відмовитися від неї.

Реєстрація смерті на окупованій території зазвичай відбувається через суд. Про це в етері Громадського радіо розповів керівник Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кирило Міненко. Він порадив громадянам на окупованих територіях звертатися до нотаріуса із заявою про спадщину протягом строку, встановленому на прийняття спадщини (протягом шести місяців зі смерті людини). Водночас отримати свідоцтво спадкоємець зможе без встановлення строку.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту