Чи можна забути про бездомність раз і назавжди

Бездомність — невидима проблема, на яку хочеться закрити очі та не помічати її. Проте, з повномасштабним вторгненням, кількість бездомних не зменшилася, до групи ризику потрапили люди, котрі втратили дім через воєнні дії, внутрішньо переміщені особи та ветерани.

Анна Скорик: У 2024 році фонд «Деполь Україна» провів дослідження бездомності, яке мало на меті виявити причини бездомності й оприявнити потреби людей, що живуть на вулиці. Також глибше зрозуміти бездомних й дослідити стигму: бездомна людина це п’яна людина, що все пропила та ходить смітниками, збирає їжу.

Робота «Деполь Україна» підтверджує, що причини бездомності дуже різні. Під час повномасштабного вторгнення кількість людей, котра втратила домівки та опинилася в умовах вулиці значно виросла.

Дослідження показало, що серед людей, котрі звертаються за допомогою до «Деполь», кожна четверта людина — внутрішньо переміщена особа.

«Мій дім у Вовчанську (Харківська область) згорів, я переїхав і віддав своїх улюблених собак волонтерам в притулок. Я жив в окупації. Я бачив жахи. Під час війни я вистрибнув, ховаючись від вибухів, і зламав собі обидві ноги. Одна нога зрослась неправильно, не було кому накласти гіпс, і тепер я шкутильгаю з паличкою. У мене нема грошей, нема роботи. Я не знаю, де я буду жити потім», — клієнт притулку «Деполь Україна» у місті Харків.

Існує стереотип: людина почала пити чи вживати наркотичні засоби, втрачає дім та опиняється на вулиці. Проте дослідження проблем бездомності показало, що причина залежності на 6 місці серед інших причин бездомності.

На перших місцях: переміщення унаслідок війни, конфлікти у родині, розрив стосунків, втрата роботи. Звісно залежність також є, але у фонді зауважили, що залежність вже з’являється, коли людина опинилася в умовах вулиці. Вона намагається алкоголем заглушити свої проблеми, щоб не думати про них.

«У моєму серці багато болю: смерть мами, складне розлучення та смерть колишнього чоловіка, погані стосунки з синами. Я не приховую, що маю проблеми з алкоголем. Я не можу дивитись на це життя тверезою. І я наче знаю, що робити, але не хочу. Я не хочу лікуватись, ходити в групу анонімних алкоголіків. От прожила день — і слава Богу. В мене така порожнеча. Як крикнеш у неї: ауууу. Сильно порожньо. От нема інтересу і що далі робити я не знаю», — клієнтка притулку «Деполь Україна», Київ.

Для того щоб краще розуміти бездомних «Деполь Україна» патрулює на вулицях щодня у Харкові, Києві та Одесі. Працівники роздають бездомним гарячу їжу. Існують шелтери (притулки) для бездомних осіб, денні центри, куди люди приходять за різними послугами: гігієнічні, юридичні, одяг, прання.

Зараз війна змінила фокуси й пріоритети. Ми боремося, щоб відстояти нашу державу, захистити. Але проблема бездомності нікуди не зникла, вона була, на жаль існує зараз та коли закінчиться війна буде продовжуватися. Наприклад, коли ветерани будуть повертатися з фронту: багато кому не буде куди йти, бо це можуть бути люди з окупованих чи знищених територій.

«Мій дім в Ірпені, Київська область, був розбитий на початку війни, і я вперше став бездомним. Після мобілізації я пішов воювати, був поранений, контужений, був у госпіталі та в психіатричній лікарні.

Тепер я живу в притулку, де я намагаюсь зібрати документи, щоб звільнитись зі служби. На сьогодні я отримую 820 гривень в місяць, як солдат, який не є залученим до бойових дій, бо я не можу служити через проблеми зі здоров’ям. Я втратив все, пішов захищати свою батьківщину, а тепер я не можу нічого добитись.

Через свою хворобу і пережите я постійно відчуваю загрозу, ніколи не почуваюся в безпеці. До мене ставляться по-різному: іноді з повагою, іноді з презирством, іноді зі страхом», — розповідає клієнт притулку у Києві.

Зараз «Деполь Україна» розвиває адвокаційну діяльність. Експерти Фонду ввійшли до складу робочої групи при Верховній Раді України щодо розроблення законопроєкту про житло, відстоюючи права людей без дому.

В України зараз є унікальний шанс почати вирішувати проблему бездомностій команда “Деполь” працює з державою, щоб це зробити.