Фото з відкритих джерел
Ірина Захарчук: Ми дізналися про те, що Бушанське родовище продали, 28 березня. Колектив заповідника та небайдужі люди активізували громаду. Нам вдалося того ж дня зібрати громадян, і кожен висловив свою позицію на зборах. На той час, у нас уже була певна інформація. Державна служба геології та надр України продала родовище в Буші фірмі, яка називається «Сі-Еволюшн», під розробку кар’єру терміном на 20 років.
Уже 2-3 тижні ми працюємо і декілька разів провели збори. Жителі сіл Буша, Дорошівка, Слобода Бушанська одноголосні у своїй позиції. Вони не хочуть кар’єр. Їм потрібне чисте повітря, екологія, історичні пам’ятки.
Ірина Захарчук: Заповідник заснували у 2000 році. Його площа складає 7 га. До комплексу входить козацьке кладовище. На території розташована замкова вежа 17 століття, унікальний дохристиянський скельний храм.
На території заповідника є 7 музеїв: музей ткацтва, музей етнографії, художні музеї, музей народних ремесел. З кожним роком ми розвиваємося і працюємо над тим, щоб збільшувати кількість музеїв на території нашого села.
Буша — унікальне місце. Тут переплітається історія з древніх часів і до сьогодення. Тут знайшли археологічне поселення, яке датується 4200 роком до нашої ери. На цій території люди проживали задовго до нашої ери, і живуть у цій долині сьогодні.
Читайте також: Відлуння війни на Київщині: перевищення нафтопродуктів у ґрунтах в 33 рази
Ірина Захарчук: Громада та працівники заповідника готові звертатись до суду, якщо не допоможуть інші законні методи. Йдеться про скасування результатів аукціону. Ми готові виходити й ставити намети. Для нас це життєво необхідно. Це майбутнє наших дітей та внуків.
Бушанське родовище розташоване посеред трьох сіл. Фосфатний пил накриє нашу зелену, гарну долину. Жити тут буде просто неможливо. Про туризм і заповідник ніхто вже не говоритиме.
Ба більше, пам’ятки національного значення (замкова вежа, музей археології) потрапляють у зону руйнування через те, що дорога до можливого карʼєра проходить через наш заповідник.
Ірина Захарчук: Туризм у Буші дуже активно розвивається. Останні роки в нас сталося пожвавлення. У 2021 році заповідник та селище з населенням 1200 людей, відвідали близько 38 тисяч туристів. Ви уявляєте, яка це кількість для маленького села? Минулого року до нас приїхали 27 тисяч людей.
Під час великої війни люди стали більше цікавитись історією своєї країни, рідного краю. Вони приїжджають, щоб дізнатись про своє коріння. Активно стали цікавитись добою Трипілля. Тому важливо зберігати такі місця та самобутню історію.
Наш скельний храм — це унікальне місце, якому немає аналогів у Європі. Наразі науковці сперечаються, яким віком взагалі його датувати. Хтось каже, що це пізній палеоліт, хтось — про початок нашої ери й черняхівську культуру. Дехто відносить храм до часів Київської Русі, а інші вважають, що він відносно новий і датують його 18 століттям.
Наша територія та пам’ятки приваблюють людей. Музеї розвиваються. Ми проводимо різноманітні майстер-класи. Ми можемо надати всі туристичні послуги. Поряд із заповідником розвивається зелений туризм. Люди ремонтують батьківські хати, купують землю і будують будиночки, у які можна приїхати на відпочинок задля тиші й спокою посеред природи.
Читайте також: Російські окупанти завдали шкоди довкіллю України на 2,2 трлн грн
Відомо, що Держслужба геології та надр України виставила на аукціон родовище Бушанське для видобування корисних копалин. Кар’єр площею 13 га розташований між селами Буша, Дорошівка та Слобода Бушанська Вінницької області. Як зазначає Nadra.info, аукціон — повторний, стартову ціну знизили на 25%. На торгах 26 березня перемогло ТзОВ «Сі-Еволюшн», яке запропонувало ціну 2,6 млн грн. Йому дозволили 20 років видобувати з родовища фосфатовмісний вапняк.
«Сі-Еволюшн» заснована у Києві 19 лютого 2024 року, за місяць до проведення аукціону. Її директоркою зазначена Наталія Гибелинда, яка, за інформацією YouControl, є також ФОПом з основним КВЕДом «інша допоміжна діяльність у сфері транспорту».
Родовище не зачіпає природоохоронної території заказника та площі заповідника «Буша», однак розташоване надто близько до обидвох локацій та сіл, де мешкають люди. Пошукові роботи на родовищі проводили на початку 1990-х років, додаткові розвідувальні роботи – у 2000-х. Обласне екологічне управління ще 2007 року дало висновок, що родовище не розташоване на землях природоохоронного призначення і не потребує погодження адміністрації заповідника.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі