Святий Миколай — легендарна постать на основі реального прототипа — єпископа, який жив і служив Богу на території сучасної Туреччини. Чому він став таким важливим для українців та частини світу, розповіла в етері Громадського радіо етнологиня, наукова співробітниця Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» Ярослава Музиченко.
Святий був єпископом у Мирі Лікійській, зараз це територія Туреччини.
Про нього є багато легенд, як він чудесним чином народився, як він з самого малку допомагав іншим. Коли він став єпископом, роздавав гроші бідним.
«І, зокрема, врятував трьох сестер від поганого життя. Тому що батько не мав грошей, щоб видати їх заміж (тоді треба було, щоб спадок був великий у дівчат). І дівчата могли «піти поганою дорогою». І він їм у вікно підкидав мішечки із золотом», — розповіла Ярослава Музиченко.
Насправді ми не знаємо правди про цю історичну постать, уточнила експертка. Це радше легендарна постать на основі цього єпископа, який був. На основі цих легенд склався образ помічника в усякій біді.
Українці найбільше після Христа і Діви Марії шанували саме Миколая. Його ікона була в кожному домі. До Миколая найшвидше звертались, тому що вважали, що цей святий добре поєднує людей із Всевишнім.
Слухайте також: «Цьогоріч усі діти просять закінчення війни»: засновниця проєкту «Олені Святого Миколая»
Українці створили багато легенд про нього. Згідно з ними, він допомагає під час бурі на морі, допомагає мандрівникам, тому чумаки брали з собою образ Святого Миколая. Тобто це така легендарна постать, яка, звичайно, має дохристиянське коріння.
«Вважалося, що він допомагав студентам добре навчатися і складати іспити. Допомагав під час пожежі, під час бурі, і мандрівникам. І, звісно, він любив дітей і був таким вихователем дітей. Тому що згадували про нього батьки в розмові з дітьми не тільки 19 грудня за старим стилем, але й впродовж року. Вони казали: „А чи принесе тобі Миколай гостинець, якщо ти так поводишся?“», — розповіла вона.
Читайте також: Отець Іван Рибарук: в Україні є тисячі колядок, у Росії — жодної
У час зимового сонцестояння багато народів відзначали Різдво Сонця і дарували подарунки одне одному. А потім був різдвяний дід або дід-предок, гном, засновник поселення, який теж обдаровував нібито родини і дітей цих родин. У тому разі, якщо вони живуть по правді, добре працюють. І ось цей образ християнського Миколая наклався на стародавній образ помічника родини і громади.
Ця традиція була найбільш поширена в Галичині, через те, що цей звичай прийшов до України із Західної Європи. Але ж Україна була європейською ще від часів Русі, додала Ярослава Музиченко.
«У літописах ніде Святий Миколай не фіксується. Ми просто бачимо в спогадах 19-го, 20-го століття, що Миколай приходив до дітей. І на Заході, і в центральній частині України, і навіть на Сході, на Слобожанщині він приходив. Тому що колись ми були одна держава з Литвою, Польщею і Білоруссю. Це була європейська держава, тут були поширені всі звичаї, які мали європейські народи. Відповідно, пам’ять про це залишилась, хоча Російська імперія намагалась її стирати. У них такого святого, який носив подарунки, не було. Там придумали Діда Мороза на початку ХХ століття, який носив подарунки на Різдво», — поділилася експертка.
Його просто забороняли. Не можна було батькам дарувати дітям подарунки.
«Навіть є спогади людей, переважно із заходу України, де Миколай зберігся до 40-х років. Батьки казали: „Ти ж в школі не розповідай, що тобі Миколай приніс сьогодні подарунок, бо буде біда. І дітки знали, що не можна ділитися своєю радістю з однокласниками. Це було дуже таке таємне, родинне свято. Ну, бо інакше викликали б дітей на килим до директора, чи якщо вони партійці, то в партійний комітет, і проробляли б там», — впевнена вона.
Дуже цікава історія пов’язана зі стародавнім, дохристиянським Різдвом. Тому що тоді збиралися громади, варили напій — пиво ячмінне — пригощалися, прощали один одному провини.
«І ці звичаї після введення християнства перенеслися на День святого Миколая. Тому влаштовували братчини. Це збиралася громада, варили пиво, всяку гостину робили, пригощалися. І публічно один перед одним визнавали свої провини і відбувалось таке велике громадське прощення. Усі браталися, знов громада всі ці якісь незгоди забувала, і оновлювалася», — підсумувала етнологиня.
Читайте також: Як українці ховали ялинку у шафі на Різдво
День святого Миколая — день святкування та вшанування пам’яті християнського святого Миколая Мирлікійського (Чудотворця), яке відзначається 6 грудня. Свято припадає на період Адвенту. Це християнське свято відзначають з особливою увагою через репутацію Святого Миколая як дарувальника подарунків, а також через відвідування літургії.
В Україні, Польщі та Словаччині діти чекають, коли прийде Святий Миколай і покладе подарунок під подушку, якщо діти були чемними протягом року. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями та вкидають їх у поштову скриньку, або кладуть на вікно.
Нагадаємо, Православна Церква України (ПЦУ) вирішила відзначати Різдво у грудні за новоюліанським календарем. Рішення про перехід на новий календар із 1 вересня ухвалили 24 травня під час засідання архієрейського собору в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври. Також змістяться дати інших свят, зокрема Водохреще (6 січня), Покрова (1 жовтня), Миколая (6 грудня). Однак це не стосуватиметься Великодня та Трійці.
27 липня Православна церква України офіційно затвердила перехід на Новоюліанський календар із 1 вересня 2023 року під час Помісного Собору. Раніше про перехід на новий календар заявляла Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Наприкінці липня президент Володимир Зеленський підписав закон, який затвердив перенесення дат святкування Різдва, Дня Української Державності та Дня захисників і захисниць України. Документ затвердив такі дати свят: 25 грудня — Різдво Христове (замість 7 січня); 15 липня — День Української Державності (замість 28 липня); 1 жовтня — День захисників і захисниць України (замість 14 жовтня).
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі