Шостого вересня 1914 року Головна Українська Рада, що репрезентувала український політикум Галичини та Буковини видала відозву, в якій закликала місцевих українців об’єднуватися у військове формування. Згодом воно отримало назву Українських січових стрільців або Легіон УСС.
«Ще третього вересня того ж року в Стриї січові стрільці склали присягу перед українським народом. Тому справедливо говорити про 110 річницю створення УСС саме третього вересня. Це важлива подія в історії українського державотворення та у творенні українського національного війська.
Дослідники визначились, що немає визначених лідерів чи аутсайдерів УСС, позаяк це українські герої, які створили феномен та легенду українського січового стрілецтва. Але варто почати з Івана Боберського, який був співзасновником стрілецьких організацій та організації «Сокіл». Це також Кирило Трильовський, відомий адвокат і засновник пожежно-гімнастичного товариства «Січ» у Галичині, а також голова Української бойової управи, яка стала керівним органом українського війська в складі Австро-Угорської армії. Є ще безліч героїв другого-третього порядку: отаман Степан Шухевич, Петро Франко та багато інших стрільців, які одягали чужі однострої та знали, що їм ніхто не обіцяє незалежної України. Але вони вирішили віддати свої молоді життя за українську ідею».
Як зазначає Іван Монолатій, Українські січові стрільці мали суттєве значення не лише як військове формування, але і як чинник розвитку української культури та преси.
«Українські січові стрільці, крім своєї бойової діяльності, на Львівщині, Тернопільщині, а також у Наддніпрянській Україні заслуговують пам’ять як осередок творення національної культури. Тому що саме «пресова квартира», як вони її називали, стала осередком журналістики та української літератури. Це місце випуску стрілецьких видань, які інформували українців про події всередині легіону. Українська героїка має родовід саме звідти.
Українські січові стрільці підтримували цю діяльність попри складні обставини свого бойового побуту, життя в окопах, постійні обстріли з боку російського війська. Переважно це була ідеологічна, патріотична робота Українського січового стрілецтва, яка ґрунтувалася на діяльності «Української пресової квартири». Тож варто пам’ятати, що УСС — це не лише військова формація, а й приклад творення української національної культури в умовах бездержавності».
У лавах Легіону УСС було і багато жінок. Зокрема, про Олену Степанів іноді говорять як про першу жінку-офіцерку, хоча навколо цього питання досі точаться дискусії, каже історик.
«Також відомо про стрільчиню Ольгу Підвисоцьку, про доброволицю Ганну Дмитерко, санітарок Василину Ощипко та Катерину Гладун. Як правило, українське жіноцтво справді зголошувалось до легіону ще від заклику Української бойової управи. Спершу під час формування легіону відгукнулося близько 28 тис. осіб, хоча і польська адміністрація, і австрійська влада не дали згоди на це. Тому остаточна кількість стрільців становила 2,5 тис. осіб.
Щодо статистики жінок у цьому сенсі є дуже суперечливі дані, тому що частина документів втрачена або свідомо знищена. Існує історична легенда, що Олена Степанів є першою жінкою-офіцеркою в світовій історії».
За словами Івана Монолатія, 1914 рік зараз частина істориків сьогодні називає роком початку Української революції, яка тривала щонайменше до 1923-го. Пов’язано це з початком Першої світової війни та її наслідками.
«Тривалий час до цього ані Україна, ані українці в тому чи іншому національно-державному варіанті не фігурували на політичній мапі світу. Звісно, вони були в планах багатьох імперських утворень. Але брама надії відкрилася для українців саме на початку війни. Обидві світові війни були моментами, коли українці зважувалися на новітнє державотворення. Відбулося проголошення Української Народної Республіки, а згодом і Західноукраїнської Народної Республіки, акт їх об’єднання в єдину Українську Державу, хоча він і був переважно формальним та декларативним.
Приклад УСС свідчить про те, що українці, пам’ятаючи досвід бездержавності, виводять на перший план ідею створення власного війська, навіть у чужих одностроях та умовах імперій, що воюють одна проти одної. Заклик проти Москви стає лейтмотивом багатьох тогочасних та пізніших студій і розвідок Українського січового стрілецтва. Саме в умовах відкритого конфлікту з Росією українці сподівалися на творення власної держави. На цей заклик відгукнулося дуже багато людей, особливо молодих, і про це важливо пам’ятати сьогодні. Особи від 22 до 27 років становили понад 75% січових стрільців».