Чим особлива єврейська музика та як до її становлення причетна Україна

Як в юдаїзмі ставляться до музики

Єлизавета Цареградська: Ми з командою проєкту «Зустрічі» зацікавилися темою, яка пов’язана з музикою. Направду, в програмі «Зустрічі» не вперше буде таке обговорення. Воно раніше було ще за попереднього ведучого. Мій колега Василь Шандро також говорив про явище єврейської музики, зокрема про клезмерські колективи. Але мені раптом стало дуже цікаво подивитися на цю тему, по-перше, з погляду впливів і міксу культур. Тому що ми розуміємо, що, так чи інакше, й українська культура впливала на єврейську, і єврейська — на українську. І також поговорити про це з контексту релігійного. 

Тому я починаю цю розмову з запитання: а як взагалі юдаїзм ставиться до музики? Тому що я, наприклад, знаю, що іслам музику, як таку, забороняє, якщо це не релігійні співи.

Міхаль Стамова: Юдаїзм досить добре ставиться до музики. І єврейська музика має тисячолітні традиції. Тому що перше поклоніння Всевишньому було із музичними інструментами. Це і в Єрусалимському першому храмі, і в другому. 

Ще також в Торі дуже багато говориться про спів, про музику інструментальну та вокальну. Тобто юдаїзм досить добре ставиться до музики як до моменту прославлення Всевишнього.

Ви знаєте, що в юдаїзмі людина створена доброю, за образом та подобою Всевишнього. Тобто людина — це творець. Людина виражає свої таланти, і за це можна славити Всевишнього. 

У нас є цар Давид, який співав, писав музику. Він був і бардом, і царем, і воїном. Тобто досить харизматичною людиною. Якщо ви почитаєте Тору і Танах, то там досить багато музичних фрагментів різних: і пісень, і балад навіть. Шкода, що тільки музика не збереглася. Але на ці слова сучасні музичні єврейські й неєврейські композитори роблять багато різних музичних творів. Це взагалі світова музика, світові сюжети. 

Читайте також: «Ці люди поставили собі за мету довести, що єврейське мистецтво існує». Хто вони, єврейські художники Львова початку XX ст.

Народна музика в юдаїзмі

Єлизавета Цареградська: Я б хотіла ще розібратися глобально з поняттям саме єврейської народної музики. Чи воно існує як таке? Ви зазначили про писання, про те, що ця традиція є дуже тривалою. І тому я можу припустити, що все-таки визначення як таке точно існує.

Міхаль Стамова: Я б не сказала точно, що є народною, що є не народною музикою. У єврейській традиції авторське право і право цитувань досить строгі. Тобто, є цитування текстів. Якщо є передача якоїсь інформації, то ми маємо сказати, звідки це взято. Тобто, якщо ми знаємо, хто це написав, то ми говоримо про це. 

І є досить багато музичних фрагментів старовинних — там переписи не нотні (у нас є спеціальні знаки стародавні). І там може бути написано, що мелодія, наприклад, взята там-то і там-то, чи відомий такий-то автор. Але якщо втрачається ім’я автора, ми кажемо, що автор невідомий або що це музика народна, чи це варіація народна. В принципі, немає як такої відмінності від інших музичних культур. 

Звичайно, якщо ми знаємо автора, й автор зберігається, то це передається усною традицією, потім письмовою традицією. З текстами, звісно, трошечки строгіше, тому що тексти підписувалися. А от з музичними творами чи, наприклад, мелодією по-іншому. Може бути написано, що вона записана в такій-то синагозі, чи це, наприклад, наспів такої-то течії хасидської.

Є досить багато музичних фрагментів. Хасидська музика нам ближче, тому що це музика, народжена в Україні. До речі, є клезмерська музика, народжена в Україні. Я не знаю, можливо, вам відомо: у 2018-2019 роках в мене була передача на радіо «Аристократи», у нас була музика, називалася «Клезмер-радіо». Я була авторкою цієї передачі. Цілий рік у нас були такі передачі. Я розповідала про клезмерську музику, яка народжена в Україні. 

І нічого такого немає відмінного в юдаїзмі. Тобто є музика народна. Народ пише музику. Коли втрачається ім’я автора, музика йде в народ. Це так у всіх культурах.

Читайте також: Як у Києві в 1918-1924 роках діяла єврейська «Культур-Ліга», вихідці якої стали всесвітньо відомими

Клезмерська музика 

Єлизавета Цареградська: Говорячи про клезмерську музику, про клезмерські ансамблі, що нам відомо? Тому що я, наприклад, читаючи матеріали й бачила, що там називають ще й інші країни. Мовляв, що там клезмерська музика розвивалася також. Хоча мені здавалося, що це суто українське явище.

Міхаль Стамова: Це суто єврейське явище, я б так сказала. Це суто явище східноєвропейського єврейства. Тому що ми Східна Європа, завжди були Східною Європою. Також клезмерська музика — це Білорусь, Молдова, Польща. 

Зараз уже сюди вносять Балкани. Тому що це трохи пішло в Молдову, Болгарію, навіть Туреччину. Вони приносять свої теж культури з Балкан. Але це зовсім інше. Це так і називається — клезмер Балкан. А так це взагалі Східна Європа, десь по Україну. 

Знаєте, якщо говорити про музичну традицію, то нам досить пощастило, тому що в нас був Мойсей Береговський. Він, не дивлячись на радянський режим, все-таки зміг зберегти те, що залишилося від українського клезмеру після Другої світової війни. Тому що він їздив і по гетто, і по містечках тощо. Він зберіг нам досить хорошу колекцію нашого, українського клезмеру, подільського клезмеру, клезмеру Київської губернії. Нам досить пощастило, що ми володіємо цим клезмером. 

Я вже зазначила, що у нас є Молдова, у нас є навіть клезмер туди — до Румунії. Але це такий вже, більш балканський. Я ж кажу, що є клезмер Балкан, він теж зберігає свою традицію. І зараз їх об’єднують. Я вже не кажу, що ми передали трошки свого клезмеру на Бродвей і в усі суміжні музичні течії, починаючи від попмузики до рок-музики.

Читайте також: У єврейській традиції є велика цінність колективної молитви — Міхаль Стамова

Єврейська музика: як її розпізнати

Єлизавета Цареградська: Я зараз займу критичну позицію, зроблю це навмисно, уявляючи якогось дуже критично-скептично налаштованого чи налаштовану слухача або слухачку, і запитаю наступне. Чи доречно нам взагалі визначати приналежність музики якомусь народові? 

Тому що це ж впливи, це ж залежить від того, яка територія. От якраз означувати, що, наприклад, Східна Європа — це більш доцільно, тому що воно десь там нібито скрізь однакове. Хочете Балкани — це схоже, хочете Галичина — щось подібне. Я розумію, що це дуже поверхневе бачення. Але тут, швидше, постає питання того, за якими елементами можна зчитати й зрозуміти, що йдеться саме про єврейську музику, зокрема про клезмерську музику.

Міхаль Стамова: Досить хороше питання. Вам би поспілкуватися з інструменталістами. Тому що наші єврейські інструменталісти вчаться грати, ніби вони співають. Вони вчаться у вокалістів.

У нас є такий жанр — нігун. Це духовна музика. Це коли ти розмовляєш з Всевишнім без слів, наспівуючи. І є певні способи вокальні, які перейшли в інструментальні способи. Це, наприклад, крехт. Це коли вверх чи вниз іде мелодія, дивлячись, до кого звертання. 

І досить цікаво, що ці елементи пояснюють так само в інструментальній музиці. Наприклад, на кларнеті теж є оці видихання, крехт. Це, знаєте, стогін такий. Коли ти видихаєш і попросиш щось. Це суто єврейське. Ці крехти й на скрипці можна зробити. Навіть не знаю, чи можуть зробити це на цимбалах, тому що на Буковині, наприклад, ще використовують цимбали в клезмерській музиці. Акордеон теж. 

Ну і лади, звичайно. Лади музичні теж є. Двічі гармонічний мінор — особливий. Його музиканти називають єврейським ладом. А у клезмерів зовсім інша назва ладів. 

Тобто є певні засоби музичної виразності, які дуже притаманні єврейській музиці, саме клезмерській. І, напевно, крехт і лад музичний, двічі гармонічний мінор, — вони досить притаманні. 

Читайте також: Iсторія євреїв — це не тільки плач та страждання — голова єврейської громади Брацлава

Єврейська музика та мультикультурність

Єлизавета Цареградська: Я хочу ще раз вдатися до питання, не виходячи з образу критичного слухача чи слухачки. Спровокую тим, що, мовляв, найбільш популярна єврейська музика — це клезмерська музика. І, можна сказати, крім неї нічого немає. Одразу себе вхоплю за язика і скажу, що ми щойно говорили про нігун. А що ще? Є ще течії, види єврейської музики, які ми можемо зазначити й щось про них розповісти?

Міхаль Стамова: Нігун — це музика без слів. Нігун — це наспів, якщо перекладати на українську. Це якась молитва. І не дивлячись на те, як її виконують (вокально чи інструментально), це духовна музика. 

На нігун роблять дуже багато слів. Це може бути вислів когось із ребе або вислів із Тори, чи вислів філософський наших хасидів. Це, можна сказати, винахід українського єврейства. Тому що це пов’язано якраз з хасидизмом, який зараз став популярним і відомим завдяки, напевно, фільму про Довбуша. 

У XVIII-XIX століттях інструментальна єврейська музика була представлена клезмерськими капелами, які дуже схожі на троїстих музик. Клезмерські капели були завжди не лише єврейськими, вони складалися з багатьох музикантів різних культур. Їх робили з музикантів, які можуть всім колективом піти в селі на всі весілля пограти. Тому що там могло бути, наприклад, молдовське весілля чи українське весілля. Якщо на Закарпатті, то там і русини, і молдавани, і чехи. І це досить було популярно, коли цей колектив змішаний, щоб можна було заграти на всіх весіллях.

І на єврейських весіллях часто грали саме не євреї. Особливо, коли це було на якісь свята, тому що єврею, наприклад, могло бути забороненими саме сьогодні грати. Так що це все є взаємопроникненням культур і спільного життя різних народів на теренах України. Цей й зробило ці клезмерські капели багатонаціональними, що дозволило продовжити цю традицію навіть у XX столітті й зараз, у XXI столітті.

Клезмерська музика до війни, до повномасштабного вторгнення лише почала розвиватися в Україні. Перший етап розвитку був в 1990-х — на початку 2000-х. А другий етап — це був розвиток клезмерських фестивалів у різних місцях. Але, на жаль, війна нам завадила. 

Дехто вважає одеський шансон клезмерською музикою. А деякі критично налаштовані люди кажуть, що ні, там нічого такого немає, тому що шансон не духовний, він не має відповідних засобів виразності. Це все дивлячись на те, хто і як трактує цю музику. 

Досить багато класичних музикантів є клезмерських. До речі — багато кларнетистів. Знаєте, якщо ми говоримо про таких важливих людей у світовій музиці, як той самий Боб Ділан чи Гершвін, то вони також починали зі звичайної єврейської музики, з клезмеру, з того самого кларнета. Гершвін взагалі ці засоби кларнета переніс на фортепіано.

Не знаю, чи я відповіла на ваше запитання, але все, що пов’язано з єврейськими виконавцями, починалося саме з клезмеру й потім перейшло на інші течії.

Читайте також: Україна — це колиска клезмерської музики, але в усьому світі її знають, а в нас забули — Андрій Левченко

Образ єврея зі скрипкою

Єлизавета Цареградська: Хочу ще зупинитися на дуже стереотипному моменті. Тут ви цілком вільні заперечте мені. Або ж навіть присоромите мене, що я вдаюся до цього стереотипу. Але мені здається, що він дуже живучий. Адже це можна простежити в кіно або ж на якихось ілюстраціях тощо. Я з дитинства чомусь, не можу навіть пригадати якихось конкретних прикладів, пам’ятаю образ єврея, який обов’язково має бути зі скрипкою.  І мені от зараз дуже цікаво вас запитати, як ви, по-перше, до цього ставитесь, а по-друге, чи можемо ми пояснити з історичного погляду, звідки таке стереотипне бачення породилося?

Міхаль Стамова: Цей образ створили самі євреї. Тому що у нас є досить живучий гумор. Це вудіалленівський вираз — що євреї придумали стендапи, щоб самими сміятися з себе. Образ єврея зі скрипкою найкраще пояснив жанр американського стендапу, коли людина сама з себе сміється, щоб не плакати.

Мені досить подобається ця філософія. Це філософський принцип — скрипаль на даху. Це принцип, який ввів Шолом-Алейхем. Тому що він сам був досить гарним скрипалем і хотів стати музикантом, якби не став письменником. Скрипка — народна скрипка, а не класична — досить простий інструмент, на якому можна грати й виливати душу. Тобто вона така плачуща тощо. 

Алейхем писав про те, що єврейське життя — це як скрипаль на даху, це баланс. Тобто якщо ти на даху, то ти маєш не впасти й ще грати якусь мелодію. Це нонсенс. Пригадаймо час, коли жив Шолом-Алейхем. Це погроми, Перша світова війна. Але навіть в цей час ти маєш грати класичну мелодію, гарну мелодію, радіти життю, балансувати між стражданнями, негодами. 

Єврей зі скрипкою — це дуже комічний образ. Це не стереотип — це комічний образ, філософський. Це як в нас говорять, що треба жити життя, не дивлячись на війну. Тобто ти маєш грати, співати і йти по тому даху чи сидіти, коли тобі незручно. Але мелодія має бути хороша. 

Скрипка, до речі, ще й біблійний, танахійний образ. У нас в Тегілім написано, що треба славити Всевишнього на струнах (це може бути ліра, не обов’язково скрипка). До речі, і на духових інструментах теж це можна робити. Тобто на всіх інструментах треба славити Всевишнього. Це ще цар Давид писав. 

Тобто єврей зі скрипкою чи єврей з духовим інструментом — це тисячолітня єврейська традиція. Шолом-Алейхем пояснив це досить філософськи — що це наше життя таке, комічне і трагічне. 

Що послухати з єврейської музики

Єлизавета Цареградська: На що варто звернути свою увагу, що послухати з єврейської музики, що б ви порадили?

Міхаль Стамова: З української єврейської музики я б порекомендувала послухати Геннадія Фоміна. Він, до речі, зараз у Збройних Силах. У нас є Наталя Касянчик. На жаль, вона зараз в Польщі. Але вона пише свої сучасні нігуни. Це, напевно, єдина домбристка в Європі, яка виросла на традиції українських клезмерів. Не знаю, чи є записи. Можливо, є її записи з лондонськими клезмерами ще на початку 2000-х. А так вона зараз концертує досить багато. 

Зі світових клезмерів, звичайно, Даніель Канн. У нас є й досить багато різних гуртів. Той самий Amsterdam Klezmer Band. З українських — Лев Фельдман. У Чернівцях у нього був чудовий ансамбль. І навіть є, здається, зараз. Називається він Feldman Band. 

Є досить цікава єврейська клезмерська музика від Барона Коена. Саша Барон Коен — його рідний брат. Вони робили досить цікавий альбом клезмерської музики. Це техно-клезмер. 

Є клезмер-джаз, клезмер-рок навіть. Тобто досить багато є різних видів. Є Barcelona Gipsy balKan Orchestra, їх теж можна послухати. Досить популярний був Pushkin Klezmer Band (київський гурт — ред.). Зараз теж його музиканти роз’їхалися по Європі. 

Хочу ще вам сказати, що у нас є Андрій Левченко, наш український бубняр. Він робив досить цікаві концерти. Ми з ними познайомилися, напевно, років п’ять тому. Він ще грав й клезмерську музику, й українську. Він робив своє дослідження про дотичність української і єврейської музики на Поділлі.

Скоро «Проєкт Кешер» робить єврейський вікенд у Хмельницькому. І там вони роблять лекції про єврейську музику, про єврейський танець. Зараз, до речі, досить багато є можливостей, не дивлячись на те, що у нас повномасштабне вторгнення. Українкам зараз можна поїхати у Веймар. Там фестиваль літній, де музиканти всього світу — з Америки, Японії, Європи приїжджають і діляться клезмерським досвідом.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі