Фото: Вікіпедія
КМДА ухвалила деякі рішення, які ми гостро сприйняли.
«Перш за все, це про забудову історико-археологічного комплексу «Китаїв». Це пам’ятка археології національного значення. Наступне — детальний план території у межах бульвару Дружби Народів, вулиць Великої Васильківської, Щорса (Євгена Коновальця), Володимиро-Либідської, Казимира Малевича, залізниці у Голосіївському районі м. Києва). Цей план передбачає засипання фрагменту русла річки Либідь довжиною 5 км. Також можна згадати передачу під реконструкцію з надбудовою пам’ятки архітектури на Сагайдачного 29. Передачу під забудову історичної лісопильні на вулиці Турівська 29а. Передача під знос та нове будівництво пам’ятки на вулиці Ільїнській 22. І найголовніше — план забудови київського дворика з воронами. Там, де знаходиться уже культовий заклад «Каштан»».
За словами Дмитра Перова, з 1991 року жоден міський голова чи депутат не притягувався до відповідальності за подібні рішення.
«Хоча були кейси, коли передавали під знищення та забудову важливі об’єкти. Наприклад, водогінна станція 1799 року. Це була одна з найстаріших будівель Києва. Її просто знесли. Здається, тоді забудовник заплатив штраф — 1700 грн. Проблема криється зокрема в тому, що немає колективної відповідальності. Буває лише індивідуальна.
Нині відбулося наступне. Міська рада скористалася тим, що вони є колегіальним органом. Зібралося багато людей, 120 депутатів, прийняли рішення, які не відповідають ані законам, ані Конституції України. Тепер питання. Хто з них відповідатиме?
Усі разом відповісти не зможуть. Якщо хтось один, то чому конкретно він, а не інший. Можливо, міський голова. Але він завбачливо за ці питання не голосував. Він був присутній у залі й спостерігав. Але не голосував. Виходить, що його до відповідальності притягнути неможливо. Виходить так, що приймаються антизаконні рішення, але відповідальність відсутня. А це породжує нові злочини. Так ми і рухаємося — по колу. І з кожним разом це коло стає гіршим і гіршим».
Читайте також: Боротьба за землі довкола Пирогова: з чого почалося і яка ситуація нині
Дмитро Перов розповідає, що існує Конвенція про захист і збереження архітектурної спадщини Європи. Україна її ратифікувала. Там вказано, що культурна спадщина є нематеріальним активом. Тому її не можна купити чи продати у класичному розумінні. Її цінність більша, ніж цінність грошей. Це неможливо порахувати.
«Депутати щось отримують із подібних прийнятих рішень. Це очевидно. Ціни звісно не обговорюються. Але є умовний прейскурант того, як умовна фракція чи конкретний депутат буде тягнути те, чи інше питання та максимально сприяти його прийняттю. Шукати вигідні експертні висновки, залучати науковців, які напишуть, що, наприклад, будівля не історична чи не архітектурна або що зелена зона не потрапляє в зелену зону. За такі питання на той рік було 50 тисяч доларів.
Якщо говорити про це скандальне голосування, то не всі питання озвучувалися перед голосуванням. Їх пропускали».
Читайте також: Чи є шанси врятувати Китаїв?
Нагадаємо, 17 січня у Господарському суді міста Києва слухали справу за позовом Генпрокуратури, яка в суді захищає Китаїв.
Забудовник виграв суд. Виграв у прокуратури, яка судиться в інтересах Мінкульту та КМДА. У цій справі Київрада підримує забудовника.
В урочищі Китаїв девелоперська компанія KAN Development планує побудувати об’єкти громадського призначення із туристичним хабом та дитячими навчальними закладами.
Китаїв — це пам’ятка національного значення, яка збереглася в столиці. Тут під час розкопок досі знаходять трипільську кераміку. На території заповідника збереглися залишки фортифікаційних споруд часів Київської Русі. Окрім того Китаїв знаний своїм монастирем.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі