«Люди не можуть існувати без паспорта, сьогодні без нього у Бердянську — смерть» — Дудукалов про примусову паспортизацію

«Нарешті до Бердянська почали долітати безпілотники — це морально дуже жорстко б’є по окупантах»

Владислав Бундаш: Останні дні у ЗМІ часто з’являється повідомлення про вибухи у місті. І якщо почитати місцеві Telegram-канали, то люди пишуть, що це потужні вибухи, які чути майже в усіх районах міста. Чи можете розповісти, куди так «потужно» прилітає окупантам?

Віктор Дудукалов: Останніми тижнями, навіть місяць-півтора-два, нарешті до Бердянська почали долітати безпілотники. І коли були ці перші «прильоти», місцеві повідомляли «що це щось нове ми чуємо», і це дуже їх радує. Тому що морально це підтримує місцевих, і я думаю, що морально це дуже жорстко б’є по окупантах, які знаходяться за 100 кілометрів від фронту. Наше місто — це тил, це найбільш віддалена точка від фронту, це 100 кілометрів повітрям. І безпілотники не просто летять у Бердянськ, а вони туди долітають.

Відповідно, летіти є по чому, тому що на території нашого міста, на території Бердянського району, розташовано неймовірну кількість як техніки, так і боєкомплекту окупантів, і там перебуває дуже багато особового складу. Тому цілей цікавих багато. Це і протиповітряна оборона, і засоби РЕБ, РЛС. Це просто тотальна мілітарна зона, там неймовірна кількість окупантів. На мою оцінку, сьогодні їх більше, ніж місцевих.

Після кожного «прильоту» окупанти встановлюють блокпости по всьому місту, по району, блокують піший прохід, проїзд транспорту, і не дають доступу людям, щоб вони бачили й могли повідомити.

Читайте також: Загарбники розпочинають у Бердянську підготовку до «виборів президента» — МВА

Владислав Бундаш: Ви сказали, що окупантів більше у самому Бердянську, ніж місцевих жителів. Про яку цифру йдеться?

Віктор Дудукалов: Це дуже умовна оцінка, тому що ми не маємо статистики взагалі.

Десь на рівні 40% плюс-мінус залишилося місцевих мешканців, якщо брати місто. А якщо брати район і сільську територію, то це число набагато менше, тому що в селах окремо окупантів заселяли і їм там сподобалося.

До прикладу, серед 50 помешкань залишається 10, де проживають місцеві, усі інші — вони захоплюють і використовують їх як казарму. Окупанти знають, що по них там найменш вірогідно прилетить. У кожному будинку казарма з 15-20 осіб особового складу, і через те, що є місцеві, вони знають, що по них навряд чи будуть там стріляти. Тому села страждають сьогодні найбільше, розуміємо, що до тих умовних 40% мешканців, які залишилися, ще додалися переселенці з Донеччини, зі зруйнованих міст, із Маріуполя, із Бахмута, із Вугледара, які переїхали туди в середині окупації. Але не можу сказати, що в місті знову є 100 тисяч мешканців.

Окупанти, коли заселялися ще у 2022-му році та віджимали житло в багатоповерхівках, казали місцевим, що «ви не турбуйтеся, ми вас чіпати не будемо, просто нам тут зручно мешкати, тому що знаємо, що по нас не прилетить, тому що ви тут».

«Окупанти просто по-піратськи „віджали“ іноземні кораблі та використовують їх»

Владислав Бундаш: Хочу уточнити про Бердянський морський порт. До повного масштабного вторгнення він був потужним таким транспортним вузлом. Для чого зараз окупанти використовують порт, як часто вони саме морем до Бердянська переправляють свою зброю?

Віктор Дудукалов: Одразу можу визначити тенденцію, що доволі тривалий період зменшилася кількість обсягу (постачання зброї — ред.) через порт, тому що окупанти бояться, маючи гіркий досвід 24 березня 2022 року, коли «Точка У» уразила по десантному кораблю. Відтоді вони розуміють, що порт це серйозна ціль для наших Збройних Сил.

Порт — перший об’єкт у нас у місті, на який вони (росіяни — ред.) звернули увагу, тому що, коли приїхали своєю технікою, заїхали в місто, вони перше, що шукали, це порт. Там одразу вони розташовували протиповітряну оборону, одразу туди загнали всю техніку, і він перетворився на військовий об’єкт. Сьогодні цивільних працівників там залишилося вже дуже небагато, переважно — військові.

Там окупанти облаштували собі укриття. Його ремонтували, якось збільшили, не знаю точно, що там конкретно вони робили, але облаштовували точно. Вони там розміщують частину техніки своєї протиповітряної оборони, відповідно, там теж знаходиться особовий склад, там звучить сигнал повітряної тривоги, який дуже радує місцевих мешканців.

Ну і, відповідно, цими кораблями, коли приходили до порту, вони привозили боєкомплект або техніку, тому що тут сумарно вся логістика півдня Запорізької області.
Але сьогодні, повторюся, вони бояться, і остання статистика була, що кілька кораблів проходило через Керченського протоку, в Азовське море, і досі невідомо, де вони поділися, вони десь курсують морем, може швартуються в російських портах, але масово вони сьогодні не заходять до нашого порту.

Читайте також: Партизани показали базу окупантів між Маріуполем і Бердянськом

Владислав Бундаш: Чи фіксували ви випадки заходження у Бердянський порт іноземних кораблів, саме не Російської Федерації, тобто якихось інших країн?

Віктор Дудукалов: Дійсно, окупанти використовують кораблі, які свого часу теж «віджали», як не дивно. Це були кораблі, я не можу сказати точно яких компаній, але інших країн. Це, здається, те, що було пришвартовано на початку повномасштабного вторгнення у Маріуполі, і, можливо, що було на рейді, тобто вони, коли окупували не тільки нашу територію, а й повністю Азовське море, вони захопили все, що було в акваторії Азовського моря. Вони перемалювали бортові номери на цих кораблях. Коли їх використовують, вимикають передавачі, транспондери, які дають сигнал, де знаходиться корабель. Тобто вони всіма силами намагаються приховати цей злочин. Окупанти просто по-піратськи їх (іноземні кораблі — ред.) «віджали» і використовують.

Владислав Бундаш: До вторгнення у Бердянську було понад 20 підприємств різної промисловості. Це і металообробка, харчова, нафтохімічна галузь. Що зараз із цими підприємствами, що окупанти з ними зробили? Використали такий же самий сценарій, як і в Маріуполі, зокрема з Азовсталлю, який вони просто знищили й порізали?

Віктор Дудукалов: По-перше, вони абсолютно все, що можна було, захопили. По-друге, вони все, що можна було, все, що їх цікавило, відмародерили, тобто вивезли. Повертаючись до порту, обладнання, яке було в порту, доволі дороге, крани тощо, інколи вони не знали, що з ним робити. Вони просто ті двигуни, механізми, різали на брухт і здавали як металолом.

Тому підприємства, які їх влаштовували з військової точки зору, до прикладу, ЖБК (завод «Житлово-будівельний кооператив» — ред.), який виготовляв бетон і металобетонні конструкції, вони там виробляли «зуби дракона» для себе.

На інших захоплених підприємствах вони ремонтують техніку. У мікрорайоні «Колонія» є підприємство «Дормаш», там вони облаштовували ремонтний цех, ремонтували танки й іншу техніку.

Те, що їх не влаштовувало, окупанти просто подерибанили, порізали, вивезли в Росію без жодної звітності, відповідно, без жодних документів, без нічого. Тобто, це просто крадіжки, мародерство і воєнні злочини одне за одним.

Читайте також: Окупанти перетворили Бердянський район на величезну військову базу — Дудукалов

«Це жахлива рулетка, жахлива лотерея, коли саме до тебе постукають у двері та виселять із помешкання»

Владислав Бундаш: Знаю від знайомої з Бердянська, вона розповідає, що вони не знають що відбувається з їх квартирою, тому що росіяни просто зайшли, знайшли документи й «узяли» собі цю квартиру, тобто відбулася певним чином якась «націоналізація». Який відсоток таких незаконних дій, цих воєнних злочинів, ви фіксуєте в Бердянську і що потім окупанти роблять з цими квартирами?

Віктор Дудукалов: Тут в цьому контексті скажу, що сьогодні охоплення цими злочинами є вже практично 100% житла й існує потенційна загроза над усіма абсолютно мешканцями. Річ у тім, що сьогодні людина, яка мешкає в Бердянську чи на окупованій території, мешкає у своєму житлі, яке їй належить на правах власності, тобто у неї є прописка в тій квартирі. То все одно ця людина може житло втратити, тому що вона повинна отримати паспорт, отримати їхній код чи СНІОР (страховий номер індивідуального особового рахунку, російською СНИЛС — ред.), піти з документами у так званий «ісполком», зареєструвати там свою нерухомість і це дає їй право залишити за собою це житло.

Сьогодні публікуються і вішаються на під’їздах повідомлення для всіх, що треба з’явитися, інакше буде «націоналізація». Дуже умовний можна визначати відсоток «віджатого» житла, точніше маю на увазі усю нерухомість, то це на рівні до 15 відсотків.

І всіх попередили, що треба отримати паспорт і зареєструвати житло, інакше буде «націоналізація». І постійно вони публікують списки нерухомості, яка підлягає «націоналізації», якщо не з’являться власники. І цей процес сьогодні набирає обертів.

Люди, які покинули окуповану територію, і люди, які там знаходяться, вони всі в однакових абсолютно умовах, тому що не сьогодні-завтра може бути «віджата» будь-яка квартира.

Це жахлива рулетка, жахлива лотерея, коли саме до тебе постукають у двері й виселять із помешкання.

«Окупанти створюють такі умови, що люди не можуть виживати без паспорта, без нього сьогодні у Бердянську — смерть»

Владислав Бундаш: Сьогодні вже згадували про примусову паспортизацію. Ви говорили, що вона посилюється останні місяці. Я підозрюю, що зараз це посилення через те, що у березні відбудуться так звані «вибори президента Росії». Яку підготовку зараз окупанти здійснюють у місті та громаді? Чи відбувається якась агітація, як це, наприклад, робили окупанти в Херсоні, вони вішали, якісь ось ці плакати. Чи є таке у Бердянську?

Віктор Дудукалов: Звісно, є. Практично всі рекламні поверхні заліплені. До прикладу, сітілайти по місту та зовнішня реклама — це фрази диктатора Путіна про якусь там маячню: «якби ми це з вами не зробили, ви б цього саме не зробили». Свого часу був 26 з’їзд КПРС і якась там цитата, нікому не цікава, от вона була десь на обкладинці якогось журналу, то сьогодні така ж сама історія. Радянщина відбувається на окупованій території. Вони збирають підписи ніби то на підтримку диктатора Путіна, щоб його висунути, щоб він самовисуванцем за цими підписами пішов.

Тобто паспортизація і вибори, це може бути якийсь там черговий привід. Насправді розуміємо, що люди без паспорта, взагалі без документів у руках, проголосують там без проблем.

Тому що їм треба якомога більше кількість голосів. Але всі відсотки «явки», відсотки «за» чи «проти» — це все намальовано до виборів.

Але що ми називаємо примусовою паспортизацією? Це не засовують окупанти в руки нікому паспорт. Вони створюють такі умови, що люди просто не можуть існувати, не можуть виживати без паспорта. Без паспорта сьогодні там смерть, там немає медицини, там немає жодної соціалки, там немає жодної адекватної взаємодії ні з чим, якщо в тебе немає паспорта. Тому створення умов неможливого життя без паспорта — це і є примусова паспортизація.

«Три дні провів на „підвалі“ за те, що в нього в галереї була картинка з Інтернету, як палає „русский военный корабль“»

Владислав Бундаш: Від початку вторгнення майже на всіх окупованих територіях росіяни створили так звані катівні. Що вам наразі відомо про діяльність цих катівень у Бердянську та громаді?

Віктор Дудукалов: Кількість цих закладів там не зменшується. Вона може тільки збільшуватись. На території міста Бердянська є одна з найбільших катівень на окупованій території Запорізької області. Це колишня місцева колонія 77. Вона у перші тижні окупації перетворилася на місце для незаконних ув’язнень.

Там вчиняли і досі вчиняють тортури часів фашистської Німеччини. Тобто сучасний Освенцим — це там.

Є люди, які перебувають в цих катівнях практично з березня-квітня 2022 року. І до сьогодні їхня доля невідома. І по певних особах, які були незаконно затримані, була міжнародна увага. І окупанти все одно не повідомляють про їхню долю, що з ними відбувається. Тисячі людей, станом на сьогодні, уже пройшли через ці катівні. У народі це називається «підвал».

Але тут шокує інше — за що окупанти затримують людей. Вони їх затримують за те, що вони просто ідентифікують себе як українці. Когось затримують за те, що з’ясували, що ця людина виходила на Майдан, коли почалася окупація. Я у тому числі пишаюся тим, що з місцевими ми вийшли і сказали озброєним окупантам в очі, що Бердянськ — це Україна, і на них тут ніхто не чекав. Їхня парадигма тоді почала ламатися.

Вони затримують людей за те, що підозрюють їх в інформуванні Збройних Сил. Після кожного «прильоту» є нові затримання, є нові перевірені телефони. Я особисто знаю людину, яка виїхала на підконтрольну територію України, і він розповів, що три дні провів на «підвалі» просто за те, що в нього була в галереї збережена з інтернету картинка, як палає“русский военный корабль» у нашому порту. Це не його фотографія була. Вони підозрювали, що він є навідником.

Сьогодні (29 січня — ред.) вони шукали тих, хто були навідниками на А-50, на цей літак, який збили. Але він впав і, на щастя, над Азовським морем. Вони шукали на узбережжі навідників, хто навів на той літак.

Окупанти шукають будь-який привід, їм треба постійно звітувати, що якщо щось відбулося, то в них там є певна кількість затриманих. Тобто вони просто спеціально це роблять для того, щоб сильніше знущатися з місцевих, щоб вони були у страху, щоб вони були в жаху. Це сталінізм, це фашизм.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі