«Моя задача навчити дітей «бачити» за допомогою дотику, запаху і слуху»: історія вчительки з Харкова

«Співпрацюю зі школою із 1996 року»: про педагогічний досвід

Влад Бундаш: Давайте ближче познайомимося з нашими слухачами та слухачками. Звідки ви, у якій школі працюєте? Розкажіть детальніше, зокрема, про ваш предмет, який викладаєте дітям?

Наталія Кубанська: Я працюю у Харківській спеціальній школі імені Володимира Галактіоновича Короленка для дітей із порушенням зору. Почала співпрацювати з цією школою з 1996 року, як волонтерка, у гуртку в’язання на спеціальних верстатах круглої форми, на яких навчала дітей в’язанню. Ми тоді робили іграшки, вʼязали шапочки, шарфики. І це було для них дуже важливо, бо ця праця допомагала розвивати моторику їхніх пальців.

Я закінчила Харківський педагогічний університет імені Григорія Савича Сковороди, як фахівець з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Моя дипломна робота була про декоративно-прикладне мистецтва з в’язання на цих спеціальних верстатах. Після того, як я закінчила університет, я почала працювати у нашій школі офіційно як вихователька. А у 2013 році адміністрація, знаючи, що я фахівець із мистецтва, запропонувала мені викладати образотворче мистецтво для наших дітей.

Я багато співпрацюю із колегами з інших держав, зокрема з Польщі. Зараз також маю контакти із Німеччиною. У Польщі я отримала дозвіл і саму методику викладання для дітей із порушенням зору, яка називається рельєфне малювання.

«Техніку рельєфного малювання мені передала сестра-монахиня з Польщі, щоб я викладала її дітям у Харкові»

Влад Бундаш: Готуючись до нашої розмови, мені організатори надали деяку інформацію про вас, і я дізнався, що ви у дитинстві мріяли стати художницею. Зокрема, ви описували спогад з дитинства, як полюбляли власноруч робити різні настільні ігри для своїх молодших сестер і братів. І коли ви виносили ці ігри на подвір’я, щоб разом з ними гратися, то навколо збирали й інших дітей та, як найстарша людина, провадили цю гру. Батьки дітей відразу приходили до вас і казали, що ви обов’язково будете педагогом, а ви мріяли стати художницею. І ось стався, як то кажуть, метч, певне поєднання. Зараз ви і педагог, і також займаєтеся мистецтвом.

Розкажіть детальніше про рельєфне малювання , що це за вид мистецтва, як він провадиться, і про вашу техніку викладання.

Наталія Кубанська: Цю техніку мені передали у Польщі, зокрема у Лясках під Варшавою, є такий Центр виховання, реабілітації незрячих дітей та дітей з порушенням зору. Передала мені цю техніку сестра-монахиня католицької церкви з цього центру. Вона напрацьовувала цю методику багато років. Передаючи мені її, монахиня сказала, що я буду викладати дітям у Харкові рельєфне малювання.

Діти з порушенням зору виховуються, навчаються у нас ще з дитячого садочку і потрапляють до нашої школи. Найголовніше, що у них формується внутрішня уява за допомогою звичайних відчуттів, як дотик, запах, слух.

• Тому це дає їм інформацію про навколишній світ і наша задача, як педагогів, навчити це бачити за допомогою дотику, запаху та смаку і слуху.

Про методику рельєфного малювання я зараз поясню на прикладі звичайного яблука. Це проста форма для огляду. Я даю дитині це яблуко до рук, вона дотиком переглядає його. Потім я перерізаю це яблуко навпіл і ось цю половину показую дитині. Тоді вона усвідомлює, що таке малюнок на плоскому просторі, тобто на звичайному аркуші паперу. Вона вивчає цю форму яблука з цієї плоскої сторони, її контур, а потім намагається вже відтворити це на спеціальній плівці, яка вкладається у пристрій для малювання. Він має рамку, яка тримає цю плівку, і під плівкою є гумова поверхня, яка допомагає звичайною ручкою, якою ми пишемо, або грифелем витискати контур цього малюнку.

Дуже важко отримати вже готові рельєфні малюнки, як у підручниках. В Україні вже є декілька таких видавництв, які намагаються робити підручники для рельєфного малювання, тому що не усі предмети дитина може відчути через дотик, бо, наприклад, є живі тваринки, як мурашка, яка є дуже маленька і її не можна на дотик пізнати, або слон, котрий дуже великий. Тому для цього нам потрібно, щоб дитина почула звук, який ця тварина дає, і побачила рельєфний малюнок у звичайному підручнику, який допомагає відчути, як ця тварина виглядає.

• Оглядаючи цей малюнок на дотик, у дитини формується внутрішня уява, далі вона намагається за допомогою такої технології відтворити те, що побачила. І я намагаюся її цьому навчити.

Влад Бундаш: Ви описали цей процес, уявляю, яким він є складним та кропітким, наскільки потребує величезних зусиль як з боку вчителя, так і з боку самих учнів та учениць. У своїй автобіографії ви написали, що завжди ставили собі питання, як показати учневі чи учениці, що мають порушення зору, картину будь-якого відомого художника. Чи пам’ятаєте ви момент, коли остаточно зрозуміли, що маєте відповідь на це питання?

Наталія Кубанська: Насамперед, коли я побачила незрячих дітей у нашій харківській школі. Мені було дуже шкода, що вони не можуть бачити красу навколишнього світу.

Але насамперед, коли я прийшла у гурток в’язання, пам’ятаю, як учень допомагав мені створювати першу іграшку разом зі мною, це було «червоне сонечко». І я тоді була здивована, що він це розуміє, має хорошу уяву, він тоді зі мною сварився, що іграшка має виглядати інакше, а не так, як я казала.

І тоді до мене прийшло відчуття, як допомогти таким дітям побачити твори мистецтва. І ця моя мрія здійснилася в 2016 році, коли разом з педагогами з моєї школи ми створили проєкт «Десяте відчуття або від співчуття до співпраці». У цьому проєкті йшлося про адаптацію екскурсій, які проводять різні музеї Харкова, саме для людей з порушенням зору. Ми на базі музею нашої школи проводили схожі лекції, заняття, на яких ми намагалися донести, як адаптувати картину або твір мистецтва. І мене попросили взяти участь у цьому проєкті, щоб я могла показати свої думки щодо знаменитих творів художників. І мені тоді до серця припала картина Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», яка є у нашому харківському музеї. Перший варіант картини перебуває у Москві, у Третьяковській галереї. Але Рєпін був не дуже задоволений першим варіантом, тому спробував написати другий. Вони дуже подібні між собою, мають однакову композицію, але друга картина перебуває у Харкові.

І ось я почала розмірковувати, як донести учням цю картину. На картині ми бачимо вершників на конях, намети козаків, місто, де вони відпочивали після бою. На передньому плані спостерігається дим від вогнища, де готується їжа. І тепер уявімо, що це можна показати за допомогою звуку – відтворити, як на коні їде вершник, як козаки відпочивають, щовони роблять у цих наметах. Напевно, у вільну хвилю вони могли битися на шаблях, щоб удосконалювати свої бойові навички. Можна було б почути іржання коней, тріск дерева, яке горить, як виходить пара, як булькотить вода в котлі.

І це все можна було відтворити не тільки за допомогою звуку, а ще – смаку. Наприклад, можна було намагатися приготувати кашу, яку варили козаки, додаючи сало, цибулю, часник. Важливо було відтворити цю атмосферу – прочитати листа, знайти актора, який би професійно зміг зачитати цей текст, щоб учні та інші люди з порушенням зору могли його почути. Найголовніше – сміх козаків, відтворити його, почути, як вони відкидають карти, як запрошують свого писаря, який сідає, розгортає цього листа, починає писати пером по аркуші, як це перо торкається його чорнильниці. Усі ці звуки дуже важливі для людей з порушенням зору, для їх внутрішньої уяви, як все це відтворюється.

Участь у премії Global Teacher Prize Ukraine 2024

Влад Бундаш: Чому ви вирішили подати заявку, як відбувався цей процес, якою була ваша мотивація?

Наталія Кубанська: Насамперед це дуже потрібно для того, щоб ділитися своїм педагогічним досвідом з іншими вчителями та надихати їх рухатися вперед. Обмінюючись досвідом, ми наближаємо нашу Перемогу. Так ми говоримо про наші школи, що відбувається і у Харкові, і в інших містах, це змога говорити про ті складні часи, які зараз ми переживаємо. Говорити також і про ворога, який намагається знищити не тільки Україну, але і знищити наше нове покоління, наших учнів, наше майбутнє.

Але для мене це не тільки говорити про нашу біду, а також ділитися нашими досягненнями. І особлива подяка за те, що такі конкурси проводяться. Бо хтось з педагогів, як отримає цю премію, зможе втілити свої мрії в освітній процес, котрий був би дуже цікавим і корисним для наших маленьких українців.

Влад Бундаш: Знаю, що в анкеті про участь у Премії було запитання про реалізацію освітнього проєкту у разі, якщо ви станете лауреаткою. Який проєкт хочете втілити у життя, про що він?

Наталія Кубанська: Цей проєкт стосується реалізації картин відомих художників, які я хочу адаптувати та доносити не тільки своїм учням, а й іншим людям з порушенням зору. Але для цього потрібні кошти і багато матеріалів, щоб це спробувати відтворити та показати так, щоб людина могла цього доторкнутися.

Влад Бундаш: Подати заявку — це було важким рішенням для вас? Чи навпаки, це було зроблено легко, та чи була підтримка з боку ваших колег?

Наталія Кубанська: Підтримка від моїх колег є завжди, але коли подавала заявку, зважаючи, що у Харкові ми викладаємо онлайн, я робила це самостійно. Але зараз розумію, що хочу поділитися, що ще є час на подачу заявок, бо є багато колег, котрі дуже гарно викладають і досвід яких також буде дуже важливий для нашої країни. Тому намагаюся поділитися цією новиною, щоб вони також долучилися до цього конкурсу.

Влад Бундаш: Збір заявок триматиме до 8 липня. Зокрема, про це ми говорили з Надією Грачовою, керівницею премії Global Teacher Prize Ukraine, і вона розповіла, що Премія шукає тих вчителів і вчительок, які готові стати рушіями змін в українській освіті. Як ви докладаєтеся до цих змін, як популяризуєте важливість професії вчителів в Україні?

Наталія Кубанська: Ще до повномасштабного вторгнення я разом із колегами брала участь у різних проєктах. Завдяки цьому про наших учнів дізнавалися різні організації, це надавало змогу нашим діткам брати участь у обласних, всеукраїнських і міжнародних конкурсах. На змаганнях ми презентували не тільки малюнки моїх учнів, які слабозорі, з частковою втратою зору, але і наші рельєфні малюнки, які отримували перші місця.

Зараз у ці важкі часи ми усі у Харкові працюємо онлайн і насамперед для мене було питання, як викладати онлайн образотворче мистецтво та рельєфне мистецтво, яке потребує дотику. Це просто неможливо.

Влад Бундаш: Це якраз те питання, яке хотів я вам поставити. Це, зокрема, той виклик, з яким ви, як вчителька, стикаєтесь в умовах повномасштабного вторгнення РФ. Який вихід із цієї ситуації ви зайшли?

Наталія Кубанська: Вихід я знайшла — це ютуб-канал, де є можливість прямої трансляції, за допомогою якої я записую майстер-клас рельєфного малювання. Мені тут потрібна допомога батьків, без них я не впораюсь. Тобто, я записую свій робочий стіл, де показую, як я поступово виконую цей рельєфний малюнок, усе пояснюючи, диктуючи кожну дію. Потім запис викладаю у Google-класі і контактую з батьками. Якщо вони під час онлайн-уроку можуть бути присутні разом з дитиною, то тоді через Google Meet я пояснюю все, відтворюю це відео. І так батьки допомагають за допомогою дотика свої дітям виконувати ці малюнки.

• Зараз батьки працюють, якби мої руки вчителя. І це дуже велика-велика співпраця.

Але не усі батьки мають змогу, вони також працюють. Тому відеозапис дуже допомагає. Наприклад, якщо вони не можуть бути під час онлайн-уроку та допомогти дитині, потім вони ввечері, коли виконують домашнє завдання, переглядають це відео і разом з дитиною виконують ці малюнки. І ось це такий вихід, який я знайшла у ці часи і роблю це. У 2022 році, коли я перебувала в Польщі з нашими учнями, яких я евакуювала, викладала для них польську мову, працювала з наймолодшими, а потім у другій половині дня викладала онлайн, але насамперед робила запис.

І так за 2022-2023 навчальний рік я зробила записи усіх своїх уроків з рельєфного малювання за темами для усіх класів. Вони зберігаються на моєму ютуб-каналі і вони всі розкладені по класах. Це допомагає мені викладати.

• Якщо ви знаєте видатних вчителів, чия праця варта нагороди, або ви і є вчителем або вчителькою — номінуйтесь на премію Global Teacher Prize Ukraine 2024 і отримайте шанс виграти 1 000 000 грн на власний освітній проєкт та престижну відзнаку!