Фото:Pexels
Експертка розповідає, що спершу Міністерство освіти спочатку підготувало проєкт наказу № 850 з доволі суворими заходами щодо повернення всіх дітей до очного навчання. Це викликало доволі жваве обговорення й критику серед батьків та освітня.
Після цього Міністерство освіти й науки України видало новий наказ № 1112. Положення нового наказу достатньо схожі з № 850, але відмінність полягає у тому, що всі зміни будуть запроваджені лише через рік — із 1 вересня 2025-го.
«Йдеться про те, що діти з-поміж внутрішньопереміщених осіб, які проживають у вже безпечних регіонах (Чернівці, Черкаси, Львів тощо) не повинні навчатися дистанційно, а мають вийти за місцем свого проживання до тих закладів освіти, які розташовані в їхніх громадах.
Мій вчительський досвід припав на ковідні часи, тому я знаю, що очне навчання є більш ефективним. Щобільше, йдеться про вразливу категорію дітей, частина з яких з 2022 року взагалі не виходила на офлайн-навчання, а деякі діти Харківського регіону не були в офлайні з 2020 року.
Чи впливає це на академічний компонент і компонент соціалізації? Так, на 100%. Зараз ситуація виходить трохи викривлена. Є діти, які повний день проводять вдома, в гаджетах, що точно впливає на їхні академічні показники та на показники соціалізації», — каже фахівчиня.
Читайте також: Чи готові київські школи до очного навчання
Вона зазначає, що є зворотна сторона, яка і викликала таку реакцію. Не в усіх громадах є можливість долучатися до закладів освіти через їхню переповненість. Влаштуватись в школу у Києві чи Львові — це ще така задачка зірочкою. Але ж в обох версіях наказу йдеться про те, що можна не йти до закладу освіти на очне навчання, якщо немає місць.
За словами Ярослави Мозгової, часто батьки тримаються за свої дистанційні школи в небезпечних прифронтових районах чи на окупованих територіях через те, що це зв’язок із домом. Такий чутливий емоційний компонент нікуди не подінеш.
«Маю нагоду спілкуватися і з дітьми, і з вчителями. Вони говорять про те, що школа для деяких із них — це єдине, що наразі тримає їх з їхнім домом. Багато в кого навіть бабусі, дідусі вже виїхали. Просто немає за що триматися.
На жаль, є категорія людей, які використовують ці емоційні слогани задля розв’язання власних питань. І тут ми з вами вступаємо на таке слизьке поле, пов’язане більше з педагогічною майстерністю або з тим, як взагалі освітні управлінці деяких закладів організовують це дистанційне навчання.
Бо хоч ми й говоримо про те, що онлайн може закривати певні академічні потреби, виконувати програму і досягати очікуваних результатів навчання, але це стає можливо тоді, коли вчителі свідомо підходять до підготовки та проведення таких занять, а учні сумлінно їх відвідують та виконують усі завдання у повному обсязі. Але деякі з тих закладів, які працюють дистанційно та перебувають в окупації, не виконують свою роботу таким чином, щоб було сенс їх зберігати.
З одного боку, ми розуміємо під яким стресом опинилися ті викладачі та діти, а з другого боку, постає питання, що ми продовжуємо тримати на плаву тих, хто не виконує свої ключові функції. Це дуже болісна тема», — зауважує Мозгова.
Читайте також: Як підготувати дитину до першого класу
Станом на 1 січня 2024 року близько 1 мільйона учнів в Україні навчались у дистанційному або у змішаному форматі. Це відбувалось через відсутність чи недостатню кількість місць в укриттях. На 1 вересня ця цифра зменшилась суттєво.
5 мільярдів гривень, які виділив уряд, спрямують на фінансування 77 проєктів укриттів у 8 областях: Чернігівській, Херсонській, Харківській, Сумській, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській.
Передбачено, що гроші підуть на облаштування 24 укриттів у закладах ПТО та 53 в школах. Це дасть можливість повернути до очного навчання приблизно 66 тисяч дітей.
Для вибору об’єктів для фінансування укриттів МОН застосувало дані технології Palantir. Під час пріоритезації закладів освіти враховувалася зона ризику громади, кількість учнів у школах, можливість підвезення та організація позмінного навчання.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі