Онлайн чи офлайн: який формат навчання більше підходить до українських реалій

Про освітні зміни

Експертка розповідає, що спершу Міністерство освіти спочатку підготувало проєкт наказу № 850 з доволі суворими заходами щодо повернення всіх дітей до очного навчання. Це викликало доволі жваве обговорення й критику серед батьків та освітня.

Після цього Міністерство освіти й науки України видало новий наказ № 1112. Положення нового наказу достатньо схожі з № 850, але відмінність полягає у тому, що всі зміни будуть запроваджені лише через рік — із 1 вересня 2025-го.

«Йдеться про те, що діти з-поміж внутрішньопереміщених осіб, які проживають у вже безпечних регіонах (Чернівці, Черкаси, Львів тощо) не повинні навчатися дистанційно, а мають вийти за місцем свого проживання до тих закладів освіти, які розташовані в їхніх громадах.

Мій вчительський досвід припав на ковідні часи, тому я знаю, що очне навчання є більш ефективним. Щобільше, йдеться про вразливу категорію дітей, частина з яких з 2022 року взагалі не виходила на офлайн-навчання, а деякі діти Харківського регіону не були в офлайні з 2020 року.

Чи впливає це на академічний компонент і компонент соціалізації? Так, на 100%. Зараз ситуація виходить трохи викривлена. Є діти, які повний день проводять вдома, в гаджетах, що точно впливає на їхні академічні показники та на показники соціалізації», — каже фахівчиня.

Читайте також: Чи готові київські школи до очного навчання

Чому батьки проти очного навчання?

Вона зазначає, що є зворотна сторона, яка і викликала таку реакцію. Не в усіх громадах є можливість долучатися до закладів освіти через їхню переповненість. Влаштуватись в школу у Києві чи Львові — це ще така задачка зірочкою. Але ж в обох версіях наказу йдеться про те, що можна не йти до закладу освіти на очне навчання, якщо немає місць.

За словами Ярослави Мозгової, часто батьки тримаються за свої дистанційні школи в небезпечних прифронтових районах чи на окупованих територіях через те, що це зв’язок із домом. Такий чутливий емоційний компонент нікуди не подінеш.

«Маю нагоду спілкуватися і з дітьми, і з вчителями. Вони говорять про те, що школа для деяких із них — це єдине, що наразі тримає їх з їхнім домом. Багато в кого навіть бабусі, дідусі вже виїхали. Просто немає за що триматися.

На жаль, є категорія людей, які використовують ці емоційні слогани задля розв’язання власних питань. І тут ми з вами вступаємо на таке слизьке поле, пов’язане більше з педагогічною майстерністю або з тим, як взагалі освітні управлінці деяких закладів організовують це дистанційне навчання.

Бо хоч ми й говоримо про те, що онлайн може закривати певні академічні потреби, виконувати програму і досягати очікуваних результатів навчання, але це стає можливо тоді, коли вчителі свідомо підходять до підготовки та проведення таких занять, а учні сумлінно їх відвідують та виконують усі завдання у повному обсязі. Але деякі з тих закладів, які працюють дистанційно та перебувають в окупації, не виконують свою роботу таким чином, щоб було сенс їх зберігати.

З одного боку, ми розуміємо під яким стресом опинилися ті викладачі та діти, а з другого боку, постає питання, що ми продовжуємо тримати на плаву тих, хто не виконує свої ключові функції. Це дуже болісна тема», — зауважує Мозгова.

Читайте також: Як підготувати дитину до першого класу

Більше про укриття в школах

Станом на 1 січня 2024 року близько 1 мільйона учнів в Україні навчались  у дистанційному або у змішаному форматі. Це відбувалось через відсутність чи недостатню кількість місць в  укриттях.  На 1 вересня ця цифра зменшилась суттєво.

5 мільярдів гривень, які виділив уряд, спрямують на фінансування 77 проєктів укриттів у 8 областях: Чернігівській, Херсонській, Харківській, Сумській, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській.