Ілюстративне зображення з відкритих джерел
16 листопада 1924 року вийшла перша передача Українського радіо. Про його історію та те, як воно рятує життя — розповів Дмитро Хоркін.
Українське радіо третій у світі радіомовник, що відзначає своє сторіччя. Свої привітання воно отримало й від перших осіб держави, зокрема. Два роки тому своє сторіччя відзначали ВВС, які отримали привітання від тодішньої королеви Єлизавети. Минулого року пам’ятну дату відзначав у Чехії Český rozhlas.
«І от вчора ми відзначили. Сьогодні президент України дає інтерв’ю, яке ми напередодні записали прямо в студії радіо. Це приємно, що є увага до радіо», — поділився Дмитро Хоркін, генеральний продюсер «Українського радіо».
Дмитро Хоркін розповів, що історія виникнення Українського радіо має свої особливості. Його заснувала не держава, а акціонарне товариство, що займалося виробництвом радіоприймачів. І щоб стимулювати їх продаж — і було створена радіомережа, що стала найбільшою та найпопулярнішою в Україні.
«Цікаво вийшло, що нас, так само як і BBC, спочатку не заснувала держава. У 1924 році нас заснувало акціонерне товариство ТРЕСТ виробників апаратури малих струмів. Це виробники радіоприймачів. Для того, щоб спонукати продаж радіоприймачів, вони запустили, стали ініціатором створення Українського радіо.
І те, що воно виникло на двох базисах: спочатку пошта, телеграф, телефон. І потім виникає радіо. Отак от в Женеві поштово-телеграфний союз стає радіосоюзом, а потім євро-радіо і євробачення. Євробачення — це не просто передача, це комітет, це установа. І так само і у нас, на Хрещатку 26 — була поштово-телеграфна станція. І другий базис – це газети. Тому майже всі радіопередачі називалися «Радіогазета», «Радіожурнал», «Випуск радіогазети», «Радіожурналу»».
Читайте також: Посилення українізації чи повернення російської: мова українців у соцмережах
Дмитро Хоркін поділився своїми переконаннями щодо важливості радіомовлення у сьогоденні. За його словами, сфера актуалізувалася саме через прихід Великої війни. Він нагадав, що коли ворог здійснював окупацію українських міст: Ізюму, Лиману, Херсону, Мелітополю, Ірпіня, Бучі, Гостомелю, Бердянська, — коли зник мобільний зв’язок, інтернет, електроенергія, радіо все ще звучало на цих територіях.
«Радіо, воно особливе. Я не думав, що дійшовши до сторіччя, як працівник радіо, я застану його друге дихання, його важливе значення. І, на жаль, це сталося саме через Велику війну».
14 телерадіовеж цілеспрямовано знищені російськими ракетами, як підрахував Інститут масової інформації і Держспецзв’язку. «Ми мішень», — сказав Дмитро Хоркін. Проте це не зупиняє важливу роботу радіостанцій. Зокрема, журналіст пригадує, як повідомляли про останні евакуаційні коридори з Маріуполя:
«Ми повідомляли про Маріуполь, про останні евакуаційні коридори. Вони тисячу разів зривалися. Це для людей була останні надія — уже ніхто не вірив чи буде. Я попросив, щоб виступив мер Маріуполя. Він звернувся через радіо до маріупольців. Ми в прямому ефірі коригували маршрут разом із відповідними фахівцями, які з нами були, тому що обстріли. І ми про це забули. А потім минає півроку, і ці люди почали приходити до нас, на Хрещатик 26. Ось тут я, чи не вперше за всі ці дні Великої війни, заплакав. Тому що ми вже про це забули, ми зробили свою роботу важливу. А вони прийшли і сказали, що це ви нас врятували. «Я їхав на велосипеді і слухав радіо, і ви коригували мені маршрут. Я так зміг виїхати і врятував своє життя». І таких історій дуже багато».
Читайте також: «Медіа — це про людей, а не територію»: як релоковані видання зі зруйнованих міст продовжують працювати
Першим пріоритетом радіостанції, як розповів Дмитро Хоркін, є забезпечення мовлення під час тривалих блекаутів. У час, коли вимкнені пристрої і відсутній мобільний зв’язок, саме радіомовлення стає для людини чи не єдиним методом зв’язку зі світом:
«Українське радіо — це останнє, що має вимкнутися. Ми зробили усе і зробимо усе, аби люди були, якщо не дай Бог, будуть тривалі блекаути. Який жах — ти просто сидиш, дивишся у вікно і вже все розрядилося, і мобільного зв’язку нормального немає. А коли ще ти чуєш, що десь бахкає поруч, і ти нічого не знаєш. Ну це страх. Людина боїться. Не дай Боже, зараз серце схопить, людина не може викликати швидку. Це настільки є важливим стратегічо, коли ми по рядіо з екстреними службами повідомляємо, де стоять мобільні пункти швидких допоміг, на яких перехрестях, куди вийти, куди кликати допомогу. Це все, зараз до цього готуємося».
Також Дмитро Хоркін зауважив, що серед пріоритетів — іти в ногу з часом і наближатися до своїх слухачів:
«І загалом, ще в далеких таких планах, йти в ногу з часом. Є DAB (технологія, що дає змогу здійснювати мовлення цифрових радіопрограм — ред.), я не знаю, чи буде в Україні, чи приживеться, але ми про всяк випадок зайшли в технологію DAB+. Мовимо, є в подкастах, є на стрімінгових сервісах, ми активно зайшли в Ютуб, ми виходимо за межі — подивіться на радіокультуру, в книгарнях. Тобто ми там, де наші радіослухачі, намагаємося наближатися. І події. Радіодиктант — ми струсили із нього отакий от пил. При всій моїй величезній любові до вчителів, ми прибрали оце таке, дещо шкільництво, менторський тон, і ця подія стала загальнонародною».