Ілюстративне фото
«Для мене особисто та для Українського інституту книги книжки завжди на першому місці. Бо читання — це фундамент, на якому можна будувати все: ідентичність, витривалість, адаптивність, критичне мислення», — ділиться Олександра Коваль.
Ще 15 років тому книгарні в Україні закривалися. А сьогодні ситуація інша. Здобутки, які має українське книговидання за останні роки, далися дорогою ціною.
«Це правда. Ми не очікували насправді, що під час війни відбудеться такий сплеск зацікавленості книжками. Це у свою чергу приводить до піднесення на видавничому ринку, значно розширюється асортимент українських видань. Це викликає хвилю відкриття нових книгарень. І ми здогадалися нанести їх на мапу. Торік. Уперше. Сама себе питаю, чого ми не зробили цього раніше».
За словами Олександри Коваль, у Польщі, наприклад, їх приблизно втричі більше.
«Якщо порівнювати з Польщею, то 500 — це мало. Але якщо порівнювати з тим, що було в Україні раніше, це багато. Основна кількість книгарень діє та відкривається у великих містах: Київ, Львів, Харків. У малих містах книгарень мало. Є навіть такі, де немає жодної. Наприклад, у Глухові, Переяславі. Варто зазначити, що ця інформація може бути не зовсім точною. Бо ми заповнюємо мапу методом народної толоки — хто де побачив книгарню, надсилає нам про це інформацію, ми її наносимо.
Також цікава нерівномірність. Наприклад, два приблизно однакових за розміром міста Кропивницький і Луцьк. У Кропивницькому 4 книгарні, у Луцьку 15. Чим це можна пояснити? Не думаю, що мешканці Луцька читають в 4 рази більше за мешканців Кропивницького. Цікаво було б це дослідити».
Олександра Коваль вважає, що рахувати книгарні — не робота Українського інституту книги. В Україні є Державний реєстр суб’єктів книговидавничої справи. Його веде Державний комітет телебачення і радіомовлення України. Цих суб’єктів там дуже багато тисяч. Але у цьому реєстрі є певна хиба — туди можна вписатися, починаючи свою діяльність, а далі ніхто не знає — займаєшся ти нею чи ні. Було б добре, аби цей інструмент був робочим.
Читайте також: «Конкуренція лише у центрі Києва»: негативний бік буму книгарень в столиці
Торік Український інститут книги проводив дослідження і виявив, що кількість читачів суттєво не збільшилася. Це приблизно 40%. Натомість збільшилася частка людей, які читають щодня. Це хороша тенденція. Вони близька до загальноєвропейської.
«Нам треба більше грошей, повноважень і більше відповідальності зокрема від органів місцевого самоврядування. Мають бути книжки в бібліотеках. Відповідальність за це лежить саме на органах місцевого самоврядування. Вони мусять виділяти на це кошти. Це можуть бути не великі кошти. Але починати з чогось треба. Лише відбудовуючи дороги та приміщення, Україну ми не відновимо. Бо якщо не буде розвитку людського капіталу та потенціалу, про дороги та все інше можна забути. Розвиток окремих людей призводить до розвитку держави в цілому.
Нас довго переконували, що немає попиту на українські книжки, на українську культуру. Це тривало так довго, що багато хто повірив. Війна показала, що попит є. Зараз той, хто зловить цю хвилю і зайде в малі міста, які потребують книгарень, культурних заходів, може отримати успішний бізнес».
Олександра Коваль вважає, що треба зосередитись на дітях.
«Якщо починати читати з дітьми з малечку, вони продовжують читати далі, або хоча б володіють цією навичкою. Люди віком понад 25 років читати книжки вже не навчаться. Можна докласти зусиль і кошти і досягнути певного рівня. Але результати будуть невеликі. Щоб отримати серйозний результат, треба працювати з дітьми та з тими, хто ними займається — вихователі, вчителі, бібліотекарі».
Читайте також: 45% людей читають або слухають електронний контент, але тільки 3,5% купують — директорка аудіокнигарні «Абук»
Український ринок електронних та аудіокнижок розвивається, але стикається із серйозними проблемами. Досі поширеним залишається піратство. Крім того, торговельні мережі побутової техніки вигадали схему, у якій вони додають до своїх замовлень аудіокниги, уникаючи ПДВ.
Про це у етері Громадського радіо розповідала Катерина Аврамчук, директорка української аудіокнигарні «Абук».
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі