Ілюстративне фото
Мар’яна Чорнієвич: Що робити, якщо домашній улюбленець, наприклад, втратив свідомість або поранився, або зазнав поранення внаслідок обстрілу, що зараз, на жаль, для нас дуже актуально. Якою є, пані Анно, якісь такі основні правила першої домедичної допомоги для тварин і чи надто вони відрізняються від тих основних, ґрунтовних правил надання першої домедичної допомоги для людини?
Анна Черкасова: Насправді, історія дуже схожа, але є свої нюанси. Саме тому, що якщо для людей вже придумали класні турнікети для зупинки масивних кровотеч, то для тварин їх менше і не все, що існує на ринку, воно підходить.
Це також залежить від розміру тварини. Наприклад, існують турнікети КД від TechMed Solutions. Вони класно розраховані на великих собак.
А от для котиків з цим проблема, але може допомогти джгут «Омега». Насправді, критичні стани зазвичай — це масивні кровотечі. Там часу у нас думати не занадто багато.
І також може бути вдавлення, проблеми з дихальними шляхами.
Мар’яна Чорнієвич: Що нам варто мати вдома? Нам, я маю на увазі тим, у кого вдома з ними разом мешкають ті чи інші тварини, для надання першої домедичної допомоги, наприклад, унаслідок обстрілу, якщо тварина зазнала якогось поранення. Що має бути в аптечці?
Анна Черкасова: Перш за все, це засоби особистої безпеки для нас. Це рукавички, бо так чи інакше ми контактуємо з іншою істотою. Біологічна небезпека, вона існує завжди. Тобто, рукавички свого розміру, одна-дві пари було б непогано.
Якщо в нас тварина, це собака, класно, якщо вона заздалегідь привчена до намордника, бо, знову ж таки, гострий стрес, ми не знаємо, як наша тварина буде себе вести. І от тільки убезпечивши себе, ми можемо підходити до надання до ветеринарної допомоги тварині. Як я вже зазначала раніше, це турнікет, який підходить під вашу тварину, який ви вмієте заздалегідь накладати.
Це бинти, еластичні бинти, ізраїльські бандажі. Додатково, з вашим ветеринаром ви можете підібрати антидоти, наприклад, на випадок отруєння, бо там є дуже серйозний розрахунок під вагу тварини конкретний. Турнікети для собак, наприклад, їх можна придбати в інтернеті, чи в ветеринарних магазинах, чи де вони продаються.
Мар’яна Чорнієвич: Просто в мене вже трохи більше як три роки є собака, я на свій превеликий сором вперше чую про турнікети для собак. Я, в принципі, думаю, що для моєї турнікет, можливо, не підійде, бо моя важить 5,5 кілограмів.
Анна Черкасова: Вам простіше вдягнути рукавички, вдягнути на собаку намордник, затиснути кровотечу і швидше їхати до ветеринарного лікаря.
Турнікети, вони, в принципі, розраховані на тварин середнього розміру, більше середнього, там, де м’язова маса така, що турнікет може спрацювати. Спеціально розроблений — це турнікет TechMed Solution. Вони є в інтернеті. На жаль, в ветеринарних клініках їх немає, але замовити їх можна.
Бажано, в принципі, купити один тренувальний, щоб зрозуміти, як його накладати, потренуватися, зауважую, не на здоровій своїй тварині, тренуватися, я не знаю, на подушці, банально. Щоб просто зрозуміти механізм. І далі вже носити з собою не тренувальний турнікет на випадок якоїсь надзвичайної події.
Щодо місць, куди можна накладати турнікети, наскільки це відрізняється, наприклад, коли говоримо про тварину, від того, коли говоримо про людину, тому, наприклад, людині накладаємо на кінцівки, не накладаємо туди, де є отвори. Як це з тваринами? З тваринами бажано накласти на кінцівки якомога вище, там, де є класний такий сильний м’яз.
Тому що, якщо ми уявимо, наприклад, маленьку ліврєтку, і поранення в нас буде на самому кінчику лапки, нема сенсу накладати вище поранення на 5 сантиметрів, бо там не буде тієї м’язової маси, яка нам потрібна, для того, щоб турнікет правильно спрацював.
Краще накладати якомога вище на кінцівку. Наприклад, якщо тварина зазнала поранення, вона без свідомості. Чи варто її також за принципом, як і людину, класти на бік? У тварин аналог стабільного бічного положення — це висування нижньої щелепи в рівень з усім тулубом.
Тобто ми трошечки підіймаємо голову, щоб нижня щелепа стала в один такий паралельний рівень з хребтом. Але якщо ми кажемо про домашню тварину, нам все одно її треба везти до ветеринарної клініки, тобто евакуювати, переміщувати. І тримати тварину в такому положенні не завжди буде зручно, але ми можемо за цим стежити.
У будь-якому випадку, будь-який незрозумілий стан тварини, бо окрім власника, ніхто краще не знає, як зазвичай поводиться тварина. Я дуже люблю приказку, якщо вам здається, що щось не так, скоріш за все, щось не так. Краще поїхати до ветеринарного лікаря, щоб впевнитися, що все в порядку.
Зазвичай критичні стани — це якраз масивні кровотечі. І якщо тварина без свідомості, ми можемо перевірити, чи є в неї серцебиття, поклавши долоньку на ребра, зсередини має стукати сердечко. Якщо воно не стукає, ми їдемо в ветеринарну клініку ще швидше, ніж могли б їхати.
Щодо такої процедури, як серцево-легенева реанімація, як її варто надавати тваринам, і які мають бути кроки в цьому алгоритмі дій? Показ до серцево-легеневої реанімації — це відсутність серцебиття і відсутність дихання. Ці обидва показника ми можемо визначити на одній ті самі точки, поклавши руки на ребра, ми маємо відчути серцебиття і рух долоні, тобто цикл дихання — вдих-видих, вдих-видих. Якщо цього немає, це показ до серцево-легеневої реанімації.
Але, на жаль, за останніми протоколами, люди зробили дуже багато різних порід собак з різною тілобудовою, тому і точка прикладання для серцево-легеневої реанімації, щоб краще промасувати серце, вона різна. Тому тут треба вже поглиблювати знання, тренуватися, щоб на м’язовій пам’яті це можна було все зробити.
Мар’яна Чорнієвич: Оскільки ми зараз говоримо про доветеринарну допомогу для тварин, і ви, як інструкторка, провадите такі тренінги для власників домашніх улюбленців, як часто, з вашого досвіду, люди погоджуються на такі тренінги? Тому що ми маємо зараз кінець 2025-го року, і в нас не кожен, мабуть,пройшов тренінг надання домедичної допомоги для людей.
Що по цьому для тварин? Наскільки активно зголошуються?
Анна Черкасова: Це мій особистий біль, що люди не проходять тренінги для людей, але, зазвичай, є певна когорта людей, які проходять і для людей, і для тварин, і всі доступні історії, що тільки є, вони проходять все.
І насправді це дуже класно, і це більше якраз для самих людей, це їх заспокоїє. Тобто на своїх тренінгах я вчу відрізняти критичні стани від некритичних, для того, щоб вони розуміли, наскільки їм сильно панікувати, і скільки в них є часу.
Мар’яна Чорнієвич: Як діяти у випадку отримання твариною опіку? Що варто зробити перш за все, чого робити категорично не треба?
Анна Черкасова: По-перше, пам’ятаємо про особисту безпеку. Тварина в гострому стресі може нас вкусити, і тоді ми надавати допомогу їй вже не зможемо, бо прийдеться надавати допомогу самому собі.
Якщо ми кажемо про опіки, нема статистичної відсотковості опіку, де він стає критичним, де він стає не критичним, але добре, що в містах є ветеринарні клініки, в більшості районах міст.
При опіках ми беремо тваринку, накладаємо, якщо опік якийсь локалізований, суху марлеву пов’язочку, фіксуємо тварину, і їдемо до ветеринарного лікаря. Якщо опік дуже обширний, у тварини може бути гіпотермія, тому ми можемо її укутати в ковдру, плед, що буде під рукою, і так само швидко їхати до ветеринарного лікаря.
Ми з цим зробити нічого не можемо, окрім як попіклуватися про себе і попіклуватися про тварину швидким доставленням її до ветеринарної клініки. Із таких помилок, що люблять робити люди, поливати водою або віддирати, наприклад, шерсть, яка може прилипнути до опіку, нічого цього робити не можна, це може нашкодити і ще більше погіршити стан тварин.
Слухайте розмову про доветеринарну допомогу повністю у доданому аудіофайлі