Іван Киричевський: Щоб зібрати 300-тисячне військове угрупування, росіянам доведеться місяців десять мобілізовувати свій потенціал суто для його створення нібито для походу на Харків. Десять місяців — це, у їхніх мірках, забагато. Або ж, щоб зібрати це угрупування, їм треба зібрати половину всіх військ, які у них є на фронті, і зосередити лише на Харків, таким чином оголивши собі фланги. Що те, що інше є погрозою нереалістичною, навіть при поточному ресурсному стані РФ.

Але тут буде неповна картина, якщо не згадати, як росіяни ще з літа 2023 року планували майбутні ракетні удари по Україні. У них не просто стояла задача висадити певну кількість ракет різних типів по призначених цілях — вони виводили концепцію операції із виснаження потенціалу. Тобто не тільки фізичні удари мають бути, але й психологічний вплив на громадян країни, по якій вони збираються бити.

Іноді виходить певний парадокс. Це повторення доктрини Герасимова, коли на один воєнний засіб має припадати один невоєнний або кілька таких. На практиці іноді це виглядає так, що спочатку, наприклад, вкидають інформацію, що росіяни готують черговий страшний масований удар на 200 ракет. Тиждень це все гуляє у соцмережах, лякає людей, плавить мізки. Потім нічого не відбувається. А потім, у найнеочікуваніший момент, росіяни справді проводять удар. І виходить, що росіяни, відстрілявши, наприклад, кілька десятків ракет в одному залпі, за допомогою дезінформаційних кампаній можуть досягати результату, ніби б вони відстріляли одразу 300.

На щастя, запустити 300 ракет росіяни зараз не можуть через технічні можливості. Але вкинути дезу так, щоб всіх залякати, на жаль, росіяни можуть.

Анастасія Багаліка: Тобто заяви про похід на Харків можна сприймати саме як залякування?

Іван Киричевський: Лише як залякування, ніяк інакше. Тому що росіяни збиралися йти на Харків «за три дні», але вже понад пів року вони, завдяки звитязі наших воїнів, застрягли біля села Синьківка на Куп’янському напрямку. Там, на щастя, лише саме завдяки оперативній майстерності наших захисників, росіяни нікуди не просуваються.

Давайте ще не забувати, що росіяни постійно атакують у районі Синьківки, тому що в них був масштабний задум — взяти спочатку Ізюм і Куп’янськ, забезпечити собі фланг, а далі наступати на Донбасі й, можливо, на Харків. Але поки вони стирчать біля Синьківки. І це лише завдяки нашим воїнам, а не тому, що росіяни слабкі.

Тобто про похід росіян на Харків, на щастя, говорити підстав нема.

Анастасія Багаліка: А наскільки можливо оперувати угрупуванням кількістю 300 тисяч людей, щоб оточити таке велике місто, як Харків? Цього вистачить?

Іван Киричевський: У теорії, за логікою пострадянської військової думки, мало б вистачити. На практиці ж росіянам для взяття Авдіївки, що тривало 4 місяці й мало невелике просторове охоплення, знадобилось 120 тисяч людей.

Тобто росіяни починають лякати лише в тому випадкові, коли розуміють, що в них є недостатні воєнні спроможності для реалізації тих задач, які вони собі поставили.

Читайте також: «Новини про мобілізацію у РФ можуть означати загрозу для країн Балтії» — Левусь

Чого бояться росіяни

Іван Киричевський: Складно сказати, чого росіяни бояться, але, з іншого боку, складно виділити, чого вони не бояться.

Ми зараз знаходимося у дивній стратегічній ситуації. Росіяни почали потужну кампанію ударів, вони намагаються на нас впливати, але вони самі собі стратегічне положення погіршують.

Річ у тім, що був консенсусний прогноз, який дуже широко обговорювали в січні-лютому цього року. Він стосувався того, що влітку росіяни неодмінно підуть на силовий шантаж проти країн НАТО, обов’язково спробують атакувати якусь із країн Балтії, наприклад. Їм на Авдіївку не зовсім вистачило 120 тисяч, але для захоплення якоїсь із країн Балтії мало б вистачити.

Тобто сценарій був реалістичним, і навіть були песимістичні очікування, що обсяг військової допомоги будь-яких країн Заходу для України падатиме, тому що все буде йти туди. Але чомусь росіяни не пішли на прогнозований хід. Вони вирішили все, що в них є, вивалити на нас.

Таким чином ми маємо певну кореляцію: спочатку росіяни проводять не зовсім вдалий удар гіперзвуковими ракетами «Циркон» по Києву, а потім, на наступний день, Чехія заявляє, що вже вдалося назбирати півтора мільйона снарядів для України. Нам США за два роки війни дали два мільйони снарядів, а тут знайшли півтора, які за кілька місяців можуть поставити.

Читайте також: Я не бачу в росіян мобільного угруповання, що могло б закріпити їх наступ під Авдіївкою чи рушити в напрямку великих міст — Бен Годжес

Про можливий наступ росіян на НАТО або на один з напрямків в Україні

Анастасія Багаліка: Ви згадали про те, що обговорювали варіанти походу російських сил на котрусь з країн НАТО. Ці варіанти досі залишаються актуальними?

Іван Киричевський: Вони явно починають втрачати свою актуальність, тому що для силового шантажу треба зберегти певну кількість ракет. Чомусь росіяни вирішили їх не зберігати. Щобільше, мобілізація додаткових зусиль для ведення боїв на фронті проти нас відбирає ресурс, який вони б могли витратити на силовий шантаж проти країн Балтії.

Повторюсь, що для наступу на країни Балтії росіянам вистачило б 120 тисяч людей. Цього більш ніж достатньо. Але чомусь вони не ставлять собі задачу мобілізувати угрупування для війни з країнами Балтії. Вони ставлять собі задачу мобілізувати угрупування хоча б у 100 тисяч для наступу в одному із напрямків фронту в Україні влітку цього року.

Анастасія Багаліка: Ця задача реалістична?

Іван Киричевський: Виділити 100 тисяч навіть із тих військ, які у них є, це задача реалістична. Але це не демонструє того, що росіяни зможуть досягнути якогось стратегічного прориву.

Зіставмо картину: лише на Запорізькому напрямку у росіян є 150-тисячне угрупування, а на Херсонському — 70-тисячне. У теорії, перевага на стороні росіян. Вони могли б давно виконати свої завдання — звузити, наприклад, плацдарм у районі Кринок або отримати якийсь успіх у наступі на Роботине чи далі вглиб на Запоріжжя. Але, лише завдяки звитязі й оперативній майстерності наших воїнів, кількісна перевага росіян, була мінімізована.

Не завжди наявність задуму і певної ресурсної бази у росіян означає, що вони зможуть реалізувати заплановане. Тому що нас від прірви відділяють тільки воїни, які роблять свою справу.

Читайте також: Мотивації та злоби у нас стільки, що ми зробимо все для найскорішої перемоги: командир бригади «Хартія»

Нагадаємо, міністр оборони РФ Сергій Шойгу оголосив 20 березня, що у 2024 році Москва утворить дві нові армії. Про це у своєму зведенні зазначало Міноборони Великої Британії.

Повідомляється, що дві армії будуть сформовані з 14 дивізій та 16 бригад. Точний тип, розташування та склад цих підрозділів не були зазначені, хоча найімовірніше це буде поєднання механізованих, бронетанкових, артилерійських та логістичних підрозділів.

У британському міністерстві припускають, що цілком імовірно ці підрозділи можуть бути достатньо укомплектовані особовим складом, але такі плани зіштовхнуться з нестачею нової техніки та проблемами з інфраструктурою.

Також нагадаємо, що станом на ранок 27 березня втрати російських військ та їхніх найманців в Україні становлять близько 439 190.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту