Митрополит Андрей Шептицький. Фото: ugcc.ua
За словами Тараса Пшеничного, Андрей Шептицький першочергово був людиною церкви. Він був священником, монахом, єпископом, главою Української греко-католицької церкви.
Але водночас він був людиною епохи, заангажованою в різні сфери життя суспільства.
«Шептицький орієнтувався в різних ситуаціях, які епоха породила. Це питання політичної ситуації, зокрема в Галичині. Це комунікація з представниками української політичної еліти. Це безумовно і культурна сфера, і сфера екуменічного характеру. Одним з пріоритетів за часів його головування, обіймання посади в церкві, була ідея примирення», — каже Пшеничний.
Доктор історичних наук загалом згадує про знаний рід Шептицьких. Цей рід, розповідає Пшеничний, причетний до розвитку Київської унійної митрополії. Пращури Андрея Шептицького були фундаторами церковного життя унійної церкви на правобережній Україні. До прикладу, його родичі Атанасій та Лев Шептицькі увійшли в історію України та Української греко-католицької церкви «з великої літери», як зауважує Пшеничний.
«Коли ми говоримо про рід Шептицьких, то я б говорив, що не просто Шептицький був людиною епохи, людиною, яку вважали політиком чи культурним діячем. Увесь його рід був максимально заангажований в різні сфери життя українського суспільства і ті процеси, які відбувалися на території українських земель в різних політичних реаліях», — пояснює історик.
Читайте також: Митрополит Андрей Шептицький: вшанований і непопулярний
Тарас Пшеничний каже, що майбутнього митрополита виховували в ідейній, культурній спадщині Галичини другої половини XIX століття. І це вплинуло на його формування.
Шептицький мав стати юристом, і родина інвестувала в його навчання. Але згодом він зробив самостійний, не нав’язаний ззовні вибір на користь священництва. У цьому його підтримали мати та інші родичі.
«Це було провидіння. Оскільки Галичина в його особі отримала велику людину, з якою змушені були рахуватися різні політичні системи, представники різних культурних, політичних еліт. /…/ Бувши, до речі, поляком, він став патріотом України, він полюбив Україну й інвестував в Україну, я б сказав, все своє життя», — розповідає Пшеничний.
Читайте також: Шептицький був не лише суспільно-релігійним діячем, але й успішним бізнесменом, — Свереда
Як каже Тарас Пшеничний, митрополит вважав основною інвестицією виховання нової генерації українців, які б могли стати будівничими української держави. Власне, він інвестував в молоде покоління Галичини, за власні або знайдені кошти відправляв молодь на навчання. Він закликав навчатися, щоб користь від цієї науки могло пожати саме українське суспільство.
Це вплинуло і на створення ЗУНР, і на українські національні сили. Не дарма, зауважує історик, ОУН називають дітищем Української греко-католицької церкви. Адже батьки або інші родичі людей з організації безпосередньо були пов’язані з УГКЦ.
«Шептицький через інвестицію в молодь, через виховання інтелектуальної еліти, бажав побудувати міцну українську державу. Не просто побудувати, але й вберегти її», — підкреслює Пшеничний.
1 листопада 2024 року були вісімдесяті роковини з дня смерті митрополита Андрея Шептицького.
Андрей Шептицький — український релігійний діяч, меценат. Митрополит Галицький та архієпископ Львівський — настоятель Української греко-католицької церкви.
Народився у Львові. У віці 34 років став священником, після освячення взявся за моральну віднову української греко-католицької церкви. Шептицький провадив пастирську і просвітницьку діяльність дуже активно, працював як в Західній Україні, так і в Канаді, Європі та США. Так розповідала етнологиня Олеся Стасюк на Громадському радіо.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі