Олександр Бєлов з бельнійськими телевізійниками на Сумщині
Росія постійно поширює свою пропаганду та дезінформацію щодо цієї війни. Передусім, країна-агресор підміняє терміни, називаючи війну «спеціальною військовою операцією».
«З цього випливає і наступна брехня, тому що різниця між війною та «СВО» дуже велика. Адже «спеціальна військова операція» закінчиться успіхом або неуспіхом, а війна закінчиться перемогою або поразкою. Ми називаємо свою кінцеву мету перемогою, але не маємо можливості працювати на неї на максимум, тому що введений у нашій країні воєнний стан багато чого не передбачає, зокрема переведення економіки на «військові рейки».
Реформа, яка почалася в медійно-комунікаційних підрозділах ЗСУ до повномасштабної війни, як на мене, не була доведена до логічного завершення. Коли я долучився до ЗСУ, ці підрозділи були сформовані за штатами мирного часу. Техніка, обладнання, засоби пересування — всього цього не передбачалося. Головне, не було розуміння, що як робити. Ніхто з тих, хто мав думати про майбутні масштаби війни, з 2014 року цього не робив. У світовій історії є дуже багато прикладів того, як армії формували та визначали завдання своїх медійно-комунікаційних підрозділів — ще від Другої світової.
З дня проголошення незалежності, ми заявили, що є мирною країною, ні з ким не плануємо воювати. Такий розслаблений режим не дозволяв командирам медійно-комунікаційних підрозділів донести керівництву, що ці підрозділи є дуже важливими, що їхня боєздатність має бути такою ж, як у інших. Тому ніяких змін з радянських часів особливо не відбулося».
Олександр Бєлов стверджує, що, попри інформаційну революцію, та розвиток технологій, газета залишається надійним та перевіреним інструментом донесення інформації.
«Тому мій командир полковник Силкін першим завданням поставив випуск газети «Армія України», із створенням якої допомагали волонтери. Газету ми друкували раз на два тижні, її із задоволенням отримували та читали у різних підрозділах ЗСУ, незалежно від наявності інтернету, радіо і телебачення. Але це відбувалось на волонтерських засадах, ми протрималися рік, після чого довелося призупинити випуск.
Я хочу наголосити, що медійно-комунікаційні підрозділи ЗСУ — це такі ж бойові одиниці, як і решта. Ми діяли відповідно до отриманих бойових розпоряджень, були там, де й всі, та потребували ресурсів, зброї й обладнання для ефективного виконання наказів командирів. Крім виконання функції захисту, ми завжди мали камери, фотоапарати, на чомусь друкували. Війна дуже багато чого ламає, зокрема обладнання й транспорт.
Транспорт завжди має бути заправлений, відремонтований, готовий до виконання бойового завдання. Але він виходить з ладу, потребує заміни запчастин. І коли ти відкладаєш у сторону свою основну роботу та займаєшся пошуком транспорту й обладнання, це впливає на твою ефективність. Тому коли я залишив лави збройних сил, я вирішив зробити все, щоб допомогти своїм побратимам ефективніше виконувати їхні бойові завдання».
У липні цього року Олександр Бєлов відкрив благодійний фонд «Правда війни», що має на меті забезпечувати потреби, які мають медійно-комунікаційні підрозділи ЗСУ, а також підтримку сімей загиблих на війні журналістів.
«Пріоритетом нашого фонду буде допомога сім’ям військових журналістів та журналістів, які служили в лавах ЗСУ, вбитих росіянами. Таких уже понад 90. Їх сім’ї отримують соціальну допомогу від держави, але ці діти та вдови потребують більшого. Я впевнений, що в тісній співпраці з Національною спілкою журналістів України ми будемо розвивати цю підтримку дуже швидко, ефективно і, я думаю, на постійній основі. Загалом ми допомагатимемо своїм колегам у медійно-комунікаційних підрозділах — машинами, телекамерами, фотоапаратами, ноутбуками.
Після звільнення з ЗСУ я передусім відвідав свою родину, яка на початку вторгнення переїхала до Англії. Там народилися певні ідеї, які ми беремо на озброєння. Англієць Джефрі Смарт, який прихистив мою сім’ю, дуже переймається долею України. Я йому запропонував зробити фотовиставку робіт мого побратима головного сержанта Романа Наумова. Виставка мала шалейний успіх, понад 150 фотографій Романа різних жанрів було представлено.
Ми зрозуміли, що насправді закордонна аудиторія не бачить того, що відбувається в Україні. Хоча їхні журналісти й привозять звідси сюжети, фоторепортажі, але вони виконують редакційне завдання й не роблять більшого. Тому ми почали активно вести перемовини зі своїми європейськими друзями про проведення такої фотовиставки в інших країнах. Крім фотографій Романа Наумова, ми будемо залучати роботи й інших наших колег, які знімають унікальні кадри».
Зараз благодійний фонд «Правда війни» збирає кошти на нагальні потреби: чотири позашляховики, три ноутбуки для монтажу, п’ять фотоапаратів з набором обʼєктивів та два телевізійні журналістські комплекси.
Для того, щоб підтримати збір, переходьте за посиланням!