Фото: Pexels
Євреї не один рази дивовижним способом уникали знищення. Історія Хануки – це не просто порятунок, а це воєнна перемога, говорить Юлія Робчинська. Відбувалось це в часи, коли Юдея уже не існувала як держава, але зберігала свою культуру під час володарювання Персії на тих теренах. Це відбувалося в II столітті до нашої ери.
Після смерті Александра Македонського регіоном стала правити династія Селевкідів. Вона посилала еллінізацію регіону, чим позбавила інші народи можливості практикувати свою культуру та релігію. Зокрема, юдеям забороняли відвідувати храм, святкувати свої свята, відзначати шабат, проводити обрізання. Їм заборонили все, що було основоположним в юдейській культурі.
Останньою краплею стало сплюндрування храму — розміщення в ньому язичницьких символів, розповідає менеджерка з єврейської освіти «Проєкту Кешер». Династія Хасмонеїв, відома за прізвиськом Маккавеї, підняла повстання. Воно тривало близько 10 років та призвело до перемоги над численною армією Селевкідів.
Перше, що хотіли здійснити після перемоги Маккавеї, це очистити сплюндрований храм. Для цього треба було запалити ритуальний світильник — менору. Світильник запалювався за допомогою олії.
«Коли Маккавеї були в пошуках олії для запалення, то вони віднайшли лише один маленький глечик. Його мало б вистачити всього лише на один день горіння. Для того, щоб виготовити нову олію, треба було витратити 8 днів, але горіння менори перервалося б. Раптом сталося диво — світильник горів рівно 8 днів. Вдалося виготовити нову кошерну олію і продовжити його горіння», — каже Юлія Робчинська.
Вона додає, що хоча світильник із храму мав усього 7 свічок, євреї в Хануку запалюють 8 свічок на згадку про 8 днів, коли дивним чином світильник не згас.
Читайте також: Я не відносила б до ханукальної традиції писання світлом на дзвіниці Софійського собору — Діана Клочко
У єврейському календарі дати свят зміщуються. Перший день Хануки — це завжди 25-те число єврейського місяця кіслева. Але припадати цей день може від кінця листопада до початку січня. Цього року вважається, що Ханука — пізня, каже експертка.
Ханукії або менори Хануки встановлюють на вулицях площ, бо один з обов’язків євреїв у ці дні — продемонструвати світло, пояснює Юлія Робчинська. Домашні ханукії виставляють біля дому. У нашому кліматі краще ставити свічки у вікні, щоб їхнє світло не згасло.
На великих площах ставлять електричний світильник, який зображує ханукію, щоб якомога більше людей побачило, що чудо знов живе та традиція продовжується. Кожного дня запалюють нову свічку. На Хануку горітимуть усі 8 свічок. Також є дев’ята свічка «шамаш», яку використовують для запалювання інших восьми.
Слухайте також: Рівень дослідження юдаїки — це маркер розвитку академічної науки у країні — Юрій Радченко
В Україні євреї святкували Хануку достатньо типово, зазначає експертка. Оскільки історія свята пов’язана з олією, то на святковий стіл заведено готувати страви, які готуються в великій кількості олії. Наприклад, випікали пампухи. В українських традиціях на Різдво теж готують пампухи. Особливість у тому, що тісто для пампухів (суфганийот) в єврейській традиції може робитися з додаванням гарбузового пюре, з різними начинками, наприклад з лісових ягід.
Печуть євреї латкес – оладки, каже експертка. Роблять картопляні оладки на кшталт дерунів. Можуть туди додавати інші добавки, наприклад, гриби. До столу подають і смажену рибу.
На Хануку дітям не заведено дарувати великі подарунки, їм дарують невелику кількість монеток – ханукальні гроші. Йдеться про хануке гелт. Частинку з цих грошей дитина має віддати на благодійність. Таким способом їх навчають, що поряд можуть бути бідніші, нужденніші, яким громада має допомагати.
У цей день діти граються в «Дрейдл». Це чотиригранна дзиґа. На її боках намальовано чотири літери єврейської абетки. Це перші літери фрази, яка українською перекладається «Диво велике сталося тут».
«Зараз це просто іграшка. Колись це було нагадування про те, що єврейська культура зазнавала величезних утисків, була під забороною. Діти потайки навчалися читанням Тори, а іграшка досі нагадує про це», — каже Юлія Робчинська.
Читайте також: Не можна публічно бути в траурі у цей день — Юрій Радченко про традиції святкування Хануки
Історія українців має багато спільного з історією єврейської громади в Україні, зазначає менеджерка з єврейської освіти «Проєкту Кешер». Йдеться про небезпеку бути репресованими та бути незручними. Пізніше свою роль відіграв і антисемітизм. Простіше було приховати святкування Хануки, зробити це таємно серед родини за зачиненими дверима. Але все ж таки традиція зберігалася.
«Традиція зберігалася навіть в дуже важкі часи. Є спогади про те, як святкували Хануку євреї в гетто. Є спогади про святкування Хануки в умовах концтаборів. Є спогади про те, як Хануку святкували люди, яких переховували від німецько-фашистських загарбників. Це зворушливі й дуже трепетні історії», — розповідає Юлія Робчинська.
Читайте також: Це наш «український Шиндлер»: Юрій Скіра про ченців, які рятували євреїв під час Голокосту
Оскільки Ханука є невіддільною частиною життя юдеїв, то свято знаходило своє відображення й у мистецтві. Письменник та драматург Шолом-Алейхем писав про буденне життя і про святкові дні. У нього є оповідання «Хануке Гелт». У його дуже відомому творі «Тев’є-молочар» є спогади про Хануку й описи, як це святкування відбувалося. Твір має гарний сучасний український переклад.
Письменник XX століття Йосип Бухбіндер у книжці «Емануїл оповідає. Сторінки життя єврейського письменника» розповідає, як йому довелося святкувати Хануку в умовах заслання. Бухбіндер перебував у таборах разом з главою УГКЦ Йосипом Сліпим. Так переплітались культури та різні ідентичності в Україні.
За словами Юлії Робчинської, багато єврейських письменників писали про Хануку та святкування. Водночас небагато є перекладів з їдишу та івриту на українську мову.
Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі