Фото:Pexels
Тетяна Гавриш каже, що самоврядування — це один з дуже важливих елементів демократії. В Україні діє пострадянська система. Радянська влада знищила те, що стосувалося всіх інститутів вільних професій, зокрема, лікарське самоврядування, яке до 30-х років минулого сторіччя існувало на Заході у Львові, а на Сході — у Харкові. Лікарі в СРСР були віддані закладам, тобто об’єктивізовані, а пацієнт був позбавлений фактично прямих стосунків з лікарем
Вона зазначає, що лікар досі не відповідає перед пацієнтом за законом. Цю відповідальність несе заклад.
«Самоврядування повинно мати кілька етапів. Перше — вивільнення лікаря, тобто надання лікарю індивідуальної відповідальності. Це може відбутись через механізм видачі доступу до професії йому індивідуально, так звані професійні ліцензії, які існують у всьому демократичному світі.
Далі вже лікарі мають бути об’єднані і регулювати свої етичні, професійні стандарти, вирішувати щодо порушень тощо.
У нашій країні, на жаль, немає розуміння, що це за інститут. Лікарів, які пам’ятають, що це було, вже немає в живих. Єдине порівняння, яке наразі існує, це профспілки чи асоціації. В Україні є таких понад триста.Але це зовсім інші інституції», — каже Гавриш.
Вона зауважує, що після падіння Берлінської стіни, більшість лікарів із сусідніх держав Східної Європи (Польща, Чехія, Словаччина) створили свої самоврядні організації протягом двох-трьох років з моменту отримання незалежності. Україна намагалась це зробити вже 6 раз, але жодна спроба не була успішна. Жоден законопроєкт не проходив навіть перше читання. Наразі відбувається сьома спроба — проєкт закону пройшов перше читання, йде підготовка до другого.
Читайте також: Потрібно розуміти, скільки медиків мобілізувати, а скільки залишити у цивільних лікарнях — Ляшко
Тетяна Гавриш розповідає, що в Україні поки що відсутній механізм контролю якості медичних послуг, майже відсутній механізм захисту інтересів пацієнтів. Судова практика показує, що є лише кілька десятків рішень на рік щодо подібних справ з сумою компенсації від 25 до 50 тисяч гривень. Ці процеси дуже довгі й дуже рідко приносять справжні ефекти для пацієнтів.
«Лікарське самоврядування не є панацеєю, але це один з елементів, який має збалансувати дуже складну систему охорони здоров’я. Так це працює у світі. Самоврядування — це важливий елемент контролю якості. Але без правосуддя та державних інституцій система не запрацює повноцінно. Це дуже важливий інструмент, який наблизить нас до покращення якості медичних послуг і системи охорони здоров’я, а також дуже вплине і на якість медичної освіти», — каже експертка.
За її словами, це матиме позитивний суспільний аспект. Поки лікар не має власного голосу, він залежний від лікарні не лише у своїй професійній діяльності, але в будь-якій іншій. Це дозволить стати медичному персоналу вільнішим, унеможливить тоталітарні вияви в майбутньому. Оскільки часто лікарів, вчителів та інших бюджетників використовують політики задля своїх цілей.
Читайте також:«Представник пацієнта»: як у лікарнях Києва та Львова працюватиме пілотний проєкт допомоги людям
Нагадаємо, у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про заборону взаємовигідних відносин між лікарями, виробниками та продавцями ліків. Він має ліквідувати домовленості між фармацевтами та аптеками щодо просування тих чи інших продуктів. Про це в етері Громадського радіо розповів медичний адвокат Олександр Гришаков.
Повністю розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі