Євгенія Гончарук: Ви свого часу вивчали, хто і як почав посилювати інформацію про Сороса, як чи-то «руку Заходу» і так званих «соросят». Коли це почалося?

Юлія Дукач: Насправді, історія цього терміну, або вже як зараз ми кажемо, мему, доволі давня. І починається вона з Росії 1990-х років. І ми змогли тоді знайти походження і першу згадку. Перша згадка датується 1993-ім роком. І вперше «соросят» згадує російський публіцист і так званий «інтелектуал» Юрій Поляков для того, щоб прокритикувати владу Єльцина в Росії.

Тоді він ще писав у своєму нарисі, що він називав росіян, які були зацікавлені в поширенні західного світогляду, «ми — соросята». Тобто, ще з 90-х років іде оцей тренд, по-перше, на поступове-поступове збільшення антизахідної риторики. І саме тоді, в 90-х, були дуже популярні антизахідні неологізми.

І ось цей термін «соросята» тоді виникає. Одразу він не набуває поширення, і стає такою маленькою частинкою маргінальної конспірології. Але з часом вже починає використовуватися політиками вже на вищому рівні.

Євгенія Гончарук: Коли ми говоримо про конспірологію, о це про що? Ми можемо трошки розшифрувати: тобто, Сорос — це такий собі збірний образ не просто допомоги Заходу, а саме західних цінностей, які чомусь «загрозливі»?

Юлія Дукач: Сорос став дійсно таким збірним образом для того, щоби підсвітити «невидимий, прихований вплив Заходу». Нібито, Захід через так званих «соросят» «управляє країною», «перетворює владу на маріонеток», «перетворює» якісь організації на «засіб знищення» якихось національних інтересів тощо, але «намагається» зробити цю країну «повністю контрольованою».

Знаєте, ми можемо навіть фактично порівнювати з тим, як кажуть про «масонів», про Сороса, і це буде віддавати тим самим емоційним шлейфом цієї конспірології.

Читайте також: «Найбільший ризик зараз — послаблення демократії» — директорка ІМІ про зупинку американської допомоги

Щоправда, сьогодні в Україні ми вже кажемо про те, що мем «соросята» пішов набагато далі, ні ця конспірологія про якусь приховану «сіру», тіньову владу і «масонів». Тобто, він став набагато більш політизований і мав таке відображення на нашому українському контексті.

«Соросята» в Україні

Саме 2019-2020 рік став тим періодом, коли маргінальний мем про «сорососят» російського походження, він перейшов в український простір, та ще й у таких масштабах, що навіть тоді й проросійський, нині заблокований сайт «Страна.юа» назвав «соросят» мемом 2019 року.

Тоді була якраз величезна атака, у першу чергу, з боку медіа Медведчука. на фактчекерів, на всіх тих, хто перевіряє і підсвічує проросійську брехню від проросійських сил в Україні.

Але насправді цим не обмежилось, тому що саме тоді була атака з боку Дубінського проти уряду Гончарука. І, нагадаю, що уряд Гончарука проіснував трохи більш ніж півроку, і був розпущений саме після величезної інформаційної атаки.

Тоді йшли в хід так звані «плівки Гончарука», хоча насправді на цих плівках не було жодної об’єктивної інформації, яка могла б призвести до розпуску уряду. І тоді же йшли величезні дезінформаційні кампанії з дискредитації, в тому числі через образ «грантожерів» і «соросят».

І саме у 2019-2020 роках «соросята» потрапляють з маргінальних російських і проросійських сайтів вже в такі мейнстримні медіа. І ми, наприклад, сьогодні вже «соросят» також часто використовуємо, по-перше, з певною іронією. Ми ще вперше, в 2020 році, коли керівник Фонду Сороса зустрічався безпосередньо із Джорджем Соросом у Європі, він написав колонку, де зазначив, що «Сорос зустрівся із «соросятами».

Тому що зараз цей «термін» — не просто атака з боку якихось проросійських сил, а зараз це такий загальновідомий мем, який ми також з вами в ефірі обговорюємо, підозрюючи, що слухачі і читачі його точно колись та й чули.

Кому вигідно було поширювати цей наратив в Україні?

Євгенія Гончарук: Це робили свідомо, розуміючи, які наслідки це може мати. Чи це історія, яку називають «корисними ідіотами»?

Юлія Дукач: У більшості випадків ішлося і продовжує йтися про певну централізовану, організовану кампанію. Тому що, коли ми аналізуємо статті із заголовками або текстом, що містять слово «соросята», то ми бачимо дуже чіткі, координовані сплески.

Іноді ці «сплески» є доволі автентичними, наприклад, той же Дубінський щось сказав, і цю цитату рознесли, тобто, просто поширили. А іноді ми бачимо велику кількість замовних статей від різних авторів, які виходять в один і той самий час, і які спрямовані саме на дискредитацію певних організацій, або політичних сил, яких от називають, наприклад «грантожерами».

До речі, звернули увагу, що той же Дубінський, який так завжди виступав проти так званих «соросят», то він же якраз мав доволі багато досвіду роботи на грантовіських проєктах. Тому дуже важливо розуміти, що цей мем використовується для того, щоби приховати відсутність аргументації.

І такі яскраві слова, які мають високе емоційне забарвлення, вони в першу чергу мають відволікти нас від того, що в тексті нам не надають фактів. А надають емоційні оцінки і судження. І ми бачимо, що часто ці тексти, заяви, використання таких термінів іде доволі скоординованим. Це не означає, що абсолютно всі, хто включається у цю хвилю, є так званими «агентами Кремля». Але це означає, що принаймні ці відверто проросійські наративи є дуже вигідними.

Як, наприклад, використання терміну «соросята» може бути вигідним для людей, які мають проблеми через діяльність антикорупційних організацій або журналістів-розслідувачів.

І навіть якщо вони не мають відверто проросійського шлейфу за собою, але вони включаються в той наратив, який в першу чергу є вигідним саме нашому ворогу.

Які наслідки має ця пропаганда?

Юлія Дукач: Це дійсно загроза, тому що ці меми можуть використовуватися антиукраїнськими силами, і коли певний мем стає загальновідомим, впізнаваним, то фактично нам навіть ніхто і не має пояснювати якийсь наратив. Достатньо сказати «соросята», і таким чином підкреслити якусь позицію.

Бо, насправді, під терміном є дуже багато різних змістів, і, з одного боку, він підкреслює фінансування з боку Заходу. І, до речі, зараз дуже абсурдно казати, що «соросята» стали знову популярні, хоча насправді мова йде про американське фінансування, а не фінансування від Фонду Сороса, воно не припинялося.

Але тут якраз момент, чому це небезпечно. Тому що крім оцього акценту на фінансуванні, цей термін також звертає увагу на «маріонетковість». І коли ці терміни стають широковідомими і широковживаними — тут як і з фактчекінгом, іноді він може допомагати розбурхувати певну хвилю якоїсь хибної інформації.

Наприклад, якщо ви не стикалися із якимось фейком, і ніколи про нього не чули, але побачили його спростування, то ви теж трошки стали «заражені» цим наративом, який ніс із собою цей фейк.

І виходить, що чим частіше ми стикаємося з якимось словом, з якоюсь позицією чи наративом, тим більше шансів, що ми будемо приймати підсвідомо цей наратив як правдивий. І ось це, мені здається, найбільша загроза.

А що ж робити?

Юлія Дукач: Звертати увагу, хто використовує подібні терміни, і для чого. Тобто, в першу чергу, звертати увагу на використання таких емоційних слів. Вони зазвичай використовуються з певною метою.

Нагадаємо, Державний департамент США видав 24 січня розпорядження про «припинення роботи» для всієї наявної іноземної допомоги та призупинив нову допомогу.
Як згодом повідомило Суспільне із посиланням на пресслужбу Американської агенції з міжнародного розвитку, USAID призупинила фінансування всіх програм та проєктів без винятків після директиви Держдепу про аудит на 90 днів.

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

за покликанням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси й подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
ставши нашими патронами на Patreon
PayPal: [email protected]

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту