ЛГБТ-організації під час Євромайдану прийняли рішення не виходити під веселковими прапорами — замість них використовувати прапори ЄС та України. 2015 , під час голосування за антидискримінаційну поправку до Трудового кодексу, постала необхідність домовитися в колі організаторів мітингу “Тисни!” та говорити про те, що європейські цінності включають також і недискримінацію меншин. Чи складно виборцям впливати на своїх депутатів, — з’ясовували у програмі «На свіжу голову».
Ситуацію коментували громадська активістка Міріам Драгіна та активіст ГО «Точка опори» Богдан Глоба.
Ірина Словінська: На мій погляд, на вулиці Грушевського вперше відбулося об’єднання досить різних мітингу вальних середовищ. Разом і за одну ідею вийшли так звані єврооптиміси і середовище ЛГБТ-активістів, які є досить відокремленими. Як ці середовища об’єдналися і чи були якісь конфлікти?
Богдан Глоба: Як людина з ЛГБТ-середовища, я б сказав, що інші середовища не хочуть виходити за ЛГБТ.
Ірина Словінська: А ЛГБТ хоче виходити за інші середовища?
Богдан Глоба: Так. Зокрема це було і на Євромайдані. Всі ЛГБТ були на Євро майдані.
Ірина Словінська: Але без прапорів?
Богдан Глоба: Так, там не було веселкової атрибутики і веселкових палаток.
Ірина Словінська: Я пам’ятаю випадок провокації. Це сталося 4 листопада 2013 року, коли був масовий мітинг і йшли дискусії про розділення Майдану. Тоді майже нізвідки з’явилася колона людей із веселковими прапорами. Але це були бомжі. Очевидно, що йшлося про певну провокацію і насмішку.
Богдан Глоба: Це був не жарт. Це була спеціальна технологія розколу Євромайдану. Вона тоді застосовувалася тричі. В листопаді 2013 року в середовищі ЛГБТ було прийнято рішення відмовитися від веселкової атрибутики під час мітингів і виходимо тільки з українськими і європейськими прапорами. Після того на Майдан вже ніхто не виходив під веселковою атрибутикою.
На Майдані було багато різних людей, в тому числі і з правих радикальних організацій. Всі розуміли, що тоді був не час дискутувати про одностатеві шлюби. Всі б просто пересварилися.
Ірина Словінська: А тепер у 2015 році виникла необхідність цю розмову продовжити.
Богдан Глоба: Так. Ця дискусія продовжилася в групі, яка домовлялася про мітинг під Верховною Радою.
Ірина Словінська: Як відбувалися переговори між організаціями і як домовитися про спільну акцію під Верховною Радою?
Богдан Глоба: Не було ніяких особливих домовленостей щодо спільних гасел. Були гасла, запропоновані організаторами. Була і якась символіка. Ідея полягала в тому, що кожен міг намалювати на плакаті для мітингу те, що особисто для нього важливо. Надзвичайно дискусійним було питання щодо веселкової атрибутики. Тому на початку акції організатори навіть заборонили приходити з веселковими прапорами.
Ірина Словінська: Але ж знайшли вихід?
Богдан Глоба: Так. Після дискусії про тлумачення європейських цінностей. Як тоді побачив, що багато людей, які говорять про Європу не до кінця розуміють, що таке європейські цінності. Але основну частину людей все ж вдалося переконати.
Ольга Бродська: Тобто, про це просто треба говорити.
Богдан Глоба: Так. Не вистачає інформації і розмови.
Ірина Словінська: Як можна ефективно тиснути на народних обранців? Як ви це робили?
Міріам Драгіна: Досвід показує, що тиснути можна ефективно лише тоді, коли зібрання щирі. Це треба робити без жодних політичних сил і організацій, що пов’язані з політикою. Люди за останні два роки дуже томилися від різних сторонніх впливів. Вони хочуть впливати на все самі, хочуть обирати самі. На масові заходи приходить дуже багато людей. Люди відчувають, що у них є можливість на щось вплинути. Я вважаю, що саме завдяки щирості наші акції є успішними.
Люди зрозуміли, що можуть нам довіряти. Ми дали їм можливість самим обирати з якими плакатами виходити і кого з собою брати. Всі поводили себе досить вільно. Але ми були проти будь-яких прапорів, бо не хотіли провокацій з боку різних політичних сил.